Ягмур К. А., к.е.н, старший викладач

Монастиренко Г.І.

Донецький національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган –Барановського, Україна

Принципи побудови облікової політики підприємства

Формування системи ринкових відносин в Україні вимагає вирішення комплексу соціальних і економічних проблем. Чи не найважливішим питанням сучасної господарської практики залишається раціональна організація бухгалтерського обліку, що мала б забезпечити виконання аналітичної та контрольної функцій управління господарськими процесами, адаптацію вітчизняної облікової системи до змін зовнішнього середовища.

Ряд дослідників – Т. Барановська, Т. Дроздова, П. Житний, С. Ніколаєва, Л. Пантелійчук, О. Петрук – вбачають шлях до розв’язання зазначених проблем шляхом вдосконалення облікової політики господарюючих суб’єктів.

Облікова політика підприємства є системою принципів, методів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, що розробляється на основі аналізу фінансово-економічної діяльності господарюючого суб’єкта і відповідає його фінансовим цілям. Основною метою облікової політики є забезпечення якісною і кількісною обліково-економічною інформацією про основні засади фінансово-господарської діяльності підприємства, яка використовується для складання і подання науково обґрунтованої фінансової звітності. Теоретичною основою облікової політики є положення теорії бухгалтерського обліку з проблем збирання даних, обробки та агрегування інформації в регістрах бухгалтерського обліку, використання облікових процедур (оцінка, відображення на рахунках, ведення синтетичного та аналітичного обліку, способи виявлення і усунення помилок, правила складання балансу та звітності тощо) .

На нашу думку, облікову політику підприємства доцільно формувати за такими етапами: 1) організаційний – створення відповідного виконавчого органу та закріплення за його фахівцями обов’язків та повноважень; 2) підготовчий – визначення стратегічних і тактичних напрямків господарської діяльності підприємства і об’єктів обліку; 3) етап вивчення зовнішніх умов господарювання; 5) етап вибору елементів облікової політики підприємства, розробка порядку інформаційного забезпечення процесу формування облікової політики; 6) заключний – затвердження базисного та складання поточного розпорядчого документа про облікову політику, її впровадження та контроль за дотриманням.

Наказ про облікову політику ні в якому разі не має перетворюватися на просту формальність. Він має бути нормативним документом, що, враховуючи особливості господарської діяльності конкретної мікроекономічної системи, регламентує принципи, організаційні процедури та методи облікової політики [1].

Ефективне функціонування системи облікової політики підприємства не можливе без дотримання певних принципів її побудови. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 та пункту 18 П(С)БО 1 основними з цих принципів мають бути: обачність; повне висвітлення; автономність; послідовність; безперервність; нарахування та відповідність доходів та витрат; превалювання сутності над формою; історична (фактична) собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичність. Однак, за сучасних умов господарювання, облікова політика покликана виконувати не лише власне функції обліку та формування звітності, а й забезпечувати інші функції управління – планування, економічного аналізу, контролю та прогнозування. Тому при розробці облікової політики слід дотримуватися не тільки специфічних принципів бухгалтерського обліку, а й загальнонаукових, які пропонує Житний П. [2] :

1)_принципу системності (згідно якого облікова політика розглядається в якості штучно створеної складової виробничої системи, що виконує функції, пов’язані зі збиранням, класифікацією, обробкою, аналізом і формуванням різних видів облікової інформації для визначення економічної ідеології підприємства);

2)_принципу комплексності (який передбачає вивчення і оцінку події не з позиції окремих ізольованих причин, а за сукупним впливом на господарську систему технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших значимих чинників);

3)_принципу наукової обґрунтованості (в узгодженості з дією НТП, законів економічного розвитку суспільства, концепцією державної політики, нормативно-правовою базою);

4)_принципу ефективності, планомірності та динамізму (передбачає спрямування облікової політики на розв’язання не лише поточних, а й довгострокових стратегічних завдань розвитку підприємства, за умов існування ефективних альтернативних варіантів досягнення тієї чи іншої мети);

5)_принципу профілактики (виконує запобіжну функцію, створюючи умови для своєчасного інформування управлінського персоналу підприємства про відхилення від планових чи нормативних величин витрат та результатів діяльності, для можливої корекції управлінських рішень);

6)_принципу «селекції» (передбачає, що інформація, яка надається на кожному рівні виробничої системи, має бути необхідною і суттєвою для прийняття управлінських рішень);

7)_принципу сумісності особистих, регіональних і державних інтересів.

Таким чином, облікова політика підприємства – це не лише номінальне визначення основних засад обліку, а важлива складова господарської практики. якої зумовлена вимогами сьогодення і має здійснюватися з урахуванням загальнонаукових і специфічних принципів бухгалтерського обліку, доречність застосування яких нами наведена.

Література

1.Житний П. Організаційно-методологічні засади формування облікової політики підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. – № 3 – С.3 – 10.

2.Житний П. Принципи формування облікової політики // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – № 4 – С. 25 – 28.