доц.
Гузенко О.П., Кукса О.Л.
Криворізький економічний інститут Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана”
Стратегічне управління витратним механізмом підприємства
в умовах фінансової кризи
Витрати на
виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) займають визначальне місце
серед складових фінансової діяльності підприємств. Незалежно від форми
власності, кожне підприємство максимізуючи фінансовий результат розробляє
заходи щодо мінімізації витрат. Проте, змінна тенденція законодавчого поля
України, яка притаманна ринковим умовам ведення господарства, а також
негативний вплив фінансової кризи постійно порушує фінансову стратегію розвитку
підприємства. Тому, на даний час актуальним для вирішення залишається питання зниження
витрат, яке повинно відбуватися на підприємстві на основі впровадження заходів
мінімізації.
За
результатами проведених досліджень можна стверджувати, що дана проблема найшла
своє відображення у багатьох працях вчених-економістів, які схиляються до думки
необхідності та доцільності розробки механізму мінімізації витрат на
виробництво і реалізацію продукції, особливо в умовах ринкових важелів
управління. Разом з тим, специфіка формування витратного механізму для
підприємств, які знаходяться під впливом фінансової кризи практично не
висвітлена, що також обумовило напрямок дослідження.
Нагадаємо, що
під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та
обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини. На практиці з кризою,
як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства
підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у підприємства
потенціалу для успішного функціонування. При цьому, відмічається значний рівень
зниження обсягу прибутку за рахунок збільшення витрат, які, як правило,
негативно впливають на цінову політику підприємства. З’являються інфляційні
коливання, які формують ціну сировини і матеріалів, паливно мастильних
матеріалів та запасних частин. Таке явище викликає необхідність у підприємств
збільшувати матеріальні витрати та формувати із врахуванням даного збільшення
ціну своєї продукції. Тому виникає нагальна потреба постійно пошуку шляхів
мінімізації всіх складових витратного механізму підприємства.
Відомо, що до
класичних шляхів зниження витратного механізму на підприємстві включають:
упровадження нових прогресивних технологій; підвищення рівня автоматизації
виробничих процесів; додержання норм і нормативів використання сировини і
матеріалів; підвищення технічного рівня виробництва; удосконалення управління
виробництвом; упровадження наукової організації праці; поліпшення використання
основних фондів; скорочення транспортно-складських витрат; поліпшення матеріально
технічного забезпечення; зміну обсягів виробництва; скорочення умовно-постійних
витрат; поліпшення якості продукції та зміна структури і асортименту продукції.
Стратегічне
управління витратним механізмом підприємств, в умовах кризи, повинно охоплювати
комплекс зазначених заходів, а також враховувати специфіку функціонування
підприємства на ринку попиту і пропозиції. Фінансові менеджери повинні
розробити програму стратегічного управління витратним механізмом на
підприємстві, до якої включити елементи аналітичного дослідження зміни обсягу
витрат за економічними елементами. Дієвість даної програми в умовах фінансової
кризи може бути досягнута за рахунок впровадження комплексу заходів, що
охоплюють не лише шляхи зниження витрат, а й шляхи максимізації операційного
прибутку. Такий підхід надасть можливість підприємству накопичувати власний
фінансовий ресурс для покриття непередбачуваних витрат, які викликані збільшенням
цін на сировину і матеріали, а також паливо і запасні частини, що необхідні для
випуску продукції.
Варто
зазначити, що підприємствам в умовах кризи доцільно користуватися і мати набір
конкурентних стратегій управління витратами, які можуть претендують на
універсальність, оскільки практика довела їхню високу ефективність. Відомо, що
загальні конкурентні стратегії існують у вигляді: стратегій лідерства у
зниженні витрати; стратегій диференціації та стратегій фокусування. Характерними
рисами зазначених конкурентних стратегій управління витратами є по-перше,
часткове взаємопроникнення одна в одну так, що часом їх навіть важко розділити;
по-друге, взаємопов’язування даних стратегій у єдиний процес досягнення конкурентної переваги на ринку попиту і
пропозиції. Зокрема, стратегія низьких витрат, по суті, є стратегією
оптимізаційною, оскільки ґрунтується на оптимізації всіх елементів
виробничо-управлінської системи підприємства: виробничих потужностей
підприємства в залежності від потреб ринку й необхідного резерву потужності та
інших ринкових факторів; витрат на енергоносії; витрат на сировину; витрат на
матеріали; продуктивності праці (даний елемент необхідно оптимізувати з
урахуванням необхідної якості продукції) та системи розподілу.
Таким чином, в
умовах фінансової кризи головним завданням кожного підприємства має стати
розробка дієвої стратегії управління витратним механізмом, яка здатна
впроваджувати тактичні заходи зниження кожного виду витрат за економічними
елементами. Разом з тим, кожне підприємство повинно узгоджувати розробку
заходів мінімізації витрат із виробничою програмою свого розвитку з позиції
випуску продукції, яка передбачає суттєве витрачання матеріального ресурсу.
Підприємству необхідно вести пошук такого матеріального ресурсу, який задіяний
на випуску продукції, щоб ціна його була придатна для умов його функціонування,
а якісна складова продукції не знижувалася. В умовах фінансової кризи
стратегічна програма зниження витрат є пріоритетним напрямком діяльності
кожного підприємства незалежно від форми власності.