Світлична Юлія,

студентка факультету управління та бізнесу

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Зростання загального культурного рівня населення, стрімкий розвиток науки й техніки, розширення масштабів науково-технічної інформації сприяють постійному переходу спеціальної лексики в загальнонародний словник, питома вага термінів у загальнолексичному фонді збільшується в щораз зростаючих прогресіях. Посилення потоку науково-технічної інформації зумовлює функціонування й розвиток циклу технічної термінології.

Однією із суттєвих особливостей технічної термінології є те, що вона піддається свідомому творенню, будучи найбільш керованим шаром лексики, і відображає перш за все розвиток не мови, а суспільства в цілому. Чим вищий рівень суспільної організації, тим ширшими стають функційні можливості мови, яка є своєрідним барометром, що фіксує досягнення соціально-економічного, державно-політичного, культурного та науково-технічного розвитку людства.

В українській лінгвістичній науці останніх років усе більше й більше уваги приділяється проблемам термінотворення. Причому ці питання цікавлять не тільки мовознавців, а й представників інших галузей, оскільки стандартизація мови науки є нагальною необхідністю сьогодення. Тому в 1992 році Держстандарт України спільно з Міністерством освіти і науки України ініціювали створення Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології, де систематично проводяться міжнародні наукові конференції, учасники яких обговорюють проблеми вдосконалення української терміносистеми. Українське термінологічне товариство, створене в 2000 році, на сьогодні координує міжнародну співпрацю подібних товариств Європи й світу з метою обміну термінологічною інформацією. Підтвердженням зацікавленості термінологією національно свідомої еліти є і суто мовознавчі всеукраїнські конференції, що проводяться при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, Львівському політехнічному університеті, на яких розглядаються питання лінгвістичного забезпечення потреб різних галузей української науки й техніки.

Хоча у світі нараховується понад 2000 мов, розвинута наукова термінологія існує лише в шістдесяти мовах і охоплює близько 300 професійно-предметних полів, при цьому в кожній окремій мові термінологічно розроблених полів не так багато. Термінологічна активність у кожному полі залежить від продуктивності галузі, в якій створюються нові поняття і назви, від   учених, які беруть участь у цьому процесі, і від успіхів міжнародного співробітництва. У словниковому складі української мови велике місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об`єднаються в мові під загальною назвою терміни. Термін – це емоційно нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Сукупність термінів як лексичних засобів найменування складає термінологію, що поділяється на номенклатуру і професіоналізми.

У зв'язку з появою нових галузей економіки, відкриттям нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології. Більшість науковців погоджується з думкою, що загальнонаукові і загальнотехнічні терміни – це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки, а галузеві терміни – це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань. Вузькоспеціальними ж є ті терміни, що характерні для певної галузі людських знань.

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки певного поняття; значення терміна для фахівця однозначно асоціюється тільки із значенням позначуваного поняття.

Усі терміни за своєю будовою переважно поділяються на:

1. Прості, що складаються із одного слова.

2. Складні, що складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс.

3. Терміни-словосполучення, що складаються із декількох компонентів.

У межах економічної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити:

1) двокомпонентні;

2) трикомпонентні;

3) полікомпонентні.

Неодноразово в українському термінознавстві наголошувалося про вимоги до терміна, зокрема:

1. Термін має бути по можливості коротким і точним. Вдалий термін – не лише етикетка; він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття. Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.

2. Специфічність. Ця ознака – дуже бажана якість для терміна у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.

Знання економічних термінів на даному етапі розвитку є дуже важливими. У житті нам багато чого доводиться вчитися. З кожним роком потрібно дедалі більше знань про господарську будову світу та закони, що в ньому панують. Під час туристичної подорожі треба вміти користуватися різними грошовими одиницями: українськими, російськими, американськими, німецькими. У кризові періоди для економіки треба вміти аналізувати ситуацію і вжити потрібних заходів. Ринкова економіка, поширена в світі, вимагає від людей розуміння термінів та основних законів.