Право. Кримінальне право та криміналістика

Студент 2 курсу Ігнатенко Олександр Олександрович, Національний університет державної податкової служби України

Науковий керівник: Ст. викладач кафедри Кримінального права та процесу Мудряк Тамара Олександрівна

Медичний працівник- спеціальний суб'єкт злочину

Право людини на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні регулюється ст.49 Конституцією України та іншими нормативно - правовими актами і має дуже важливе значення для правової держави та розвитку інститутів права людини на життя. Так, кожна людина, звернувшись до медичних установ, має право на якісне та ефективне лікування, а не на погіршення свого стану здоров’я яке може призвести навіть до трагічних наслідків – смерті із-за неякісного медичного обслуговування чи халатності людей в «білих халатах».

Проблема кримінальної відповідальності медичних працівників посідає важливе місце серед інститутів кримінального права, вона жваво обговорюється не лише вченими - криміналістами, а й кожним пересічним громадянином, який хоч би раз звернувся або звернеться до медичних закладів за допомогою, що й свідчить про те, що вона є дискусійною та не досить розробленою.

Дослідженням кримінальної відповідальності медичних працівників займалися такі науковці , як Ю.Ф. Бердичевський, О.В. Глушков, І.І.Гореліка, А.Г. Кібальник, Н.В. Павлова, Г.Р. Рустемова, В.М. Смітієнко, Я.В. Старостіна, А.Н. Язухіна та інші. Так, кожен із них злочини, пов’язані з медичною сферою, називає по-різному: «злочини, пов’язані з медичною діяльністю», «лікарські злочини», «злочини, які вчиняються медичними працівниками», «злочини, які вчинюються у сфері медичного обслуговування», «злочини, вчинені при наданні медичної допомоги» тощо. Кожне, з перерахованих вище понять тим чи іншим чином відображає специфіку соціально – негативної сутності таких злочинів або окремих їх груп, що виникають у зв’язку з медичною діяльністю або пов’язані з цією діяльністю. Враховуючи те, що існує не сформованість кримінально – правової термінології у цій сфері, в цілому зазначену групу злочинів можна об’єднати під назвою «злочини у сфері медичної діяльності».

Згідно з точкою зору Н.П. Павлова, злочином у сфері медичної діяльності є суспільно небезпечна дія або бездіяльність медичного працівника, вчинена ним умисно або з необережності при виконанні своїх професійних обов’язків, заборонена кримінальним законом під загрозою покарання[ 3, с. 7 ].

В нині діючому КК України відсутній розділ, в якому було б описано виключно злочини, пов’язані зі сферою медичної діяльності, а в спеціальній літературі існують позиції як на підтримку необхідності існування такого підрозділу в кримінальному законі, так і проти такого «усамостійнення» медичних злочинів. Однак, всі без винятку вчені –криміналісти які досліджують дане питання, відзначають наявність специфічних рис, властивих злочинним діянням у сфері медицини. З’ясування питання щодо віднесення суспільно небезпечних діянь до групи « злочини у сфері медичної діяльності» залежить перш за все від визначення ознак, за якими вони можуть бути відокремлені від інших правопорушень. Найчастіше у ролі такого критерію фахівці використовують ознаки, що характеризують спеціального суб’єкта злочину.

На думку Я.В. Старостіної та А.Г. Кібальника, правовий статус медичного працівника як спеціального суб’єкта злочину визначається соціальною сутністю діяльності медичних працівників, яка полягає у безпосередньому наданні медичної допомоги та її організації, керівництві нею, контролі за її наданням. Дійсно, участь у вчиненні злочину особою, яка є медичним працівником, ще не дозволяє автоматично зарахувати його до злочинів у сфері медичної діяльності [ 2, с. 5 ].

Ознака «спеціальний суб’єкт злочину – медичний працівник» не може претендувати на роль універсальної, такої, що властива всім без винятку злочинам, які порушують правопорядок у сфері медичної діяльності. У КК України суспільно – небезпечні діяння, які мають вище зазначену ознаку, містяться у різних розділах Особливої частини. Так, вона властива суспільно – небезпечним діянням, які передбачені у статтях 131, 132, 139-145, ч.2ст.168, ч.1.ст.184, 319 – 321, 325, 326, 354, 356, 358, 366, 384, 385 КК.

Під час визначення злочину у сфері медичної діяльності, слід звертати увагу на такі ознаки: спеціальний суб’єкт – медичний працівник та зумовленість злочинного діяння виконанням( невиконанням) цим суб’єктом своїх професійних або службових обов’язків, а також на безпосередній зв'язок суспільно небезпечного діяння, вчиненого загальним суб’єктом, з особливою соціальною сферою – медичною діяльністю, зазначає Г.В. Чеботарьова.

Згідно з точкою зору В,Г. Глушкова, котрий досліджував злочини у сфері охорони здоров’я за КК УРСР 1960р., вирізняв цей вид злочинів за їх суб’єктом ( медичний у тому числі фармацевтичний працівник). Науковець обґрунтовує, що об’єднання цих злочинів за об’єктом неможливе, оскільки медична діяльність зачіпає різні сторони суспільних відносин не лише у сфері охорони здоров’я, ці злочини мають різні родові та безпосередні об’єкти. На його думку, необхідною ознакою таких злочинів також є наявність тісного й безумовного зв’язку між виконанням суб’єктом професійного обов’язку та вчиненням суспільно небезпечного діяння [ 1, с. 11-12 ].

Отже, є всі підстави зробити висновок про те, що проблема притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності є досить актуальною на наш час, обговорюється різними колами та прошарками населення та потребує чіткого і детального закріплення в КК України.

Література:

1. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравооохранения. – К.,1987

2. Кибальник А.Г., Старостина Я.В. Актуальные проблемы уголовной ответственности медицинских работников. – М., 2006

3. Павлова Н.В. Уголовно-правовое регулирование медицинской деятельности. Автореф.дис. …к.ю.н. – М.,2006