Біологічні науки/Структурна ботаніка і фізіологія рослин

Пюрко О.Є., Трохименко І.М.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького

КІЛЬКІСНО-АНАТОМІЧНИЙ АНАЛІЗ фотосинтетичного ОРГАНу Licus trunus

Екологічна анатомія рослин, як один з розділів біології, з'явилася і посилено розвивається останнє десятиліття. Гістологічні дослідження вегетативних органів рослин, що мешкають в різних умовах, дозволяє більш детально визначити екологічну групу, життєву форму, що дуже важливо в практичному і теоретичному відношенні [1,3].

Licus trunus - декоративна рослина, яка у вигляді зелених огорож обрамляє клумби, квітники. Це - чудовий медонос, плоди є отруйними, але використовуються для отримання натуральних фарб, ефіроолійних рослин [2,4]. Обробка наукової літератури за внутрішньою будовою цієї рослини показала, що дані за внутрішньою будовою практично відсутні.

Основна мета - дослідити гістологічну специфічність фотосинтетичного органу Licus trunus з метою встановлення його екологічної групи і життєвої форми.

Наші дослідження довели, що листки шкірясті, з загнутими краями, зверху темно-зелені, знизу світло-зелені з чорнуватими точковими ямочками. Довжина листя 1-2 см, овально-довгасті. Верхня епідерма представлена основними, майже ізодіаметричними клітинами з потовщеними радіальними стінками. Продихові комплекси відсутні. Нижня епідерма представлена основними клітинами різної форми та розмірів із звивистими радіальними стінками. Продихові комплекси представлені двома замикаючими клітинами і двома біляпродиховими клітинами, що розташовуються паралельно замикаючим. Отже, продиховий комплекс парацитного типу. На 1мм листкової поверхні зосереджено 286,6 продихів.

Таким чином, нижня епідерма на відміну від верхньої має продихові комплекси, тоді як верхня їх не містить. Але верхня епідерма має більш товсті радіальні стінки і більш потужний кутикулярний покрив, ніж нижня. Обриси клітин епідерми більш-менш однакове. Отже, листок гіпостоматичний. Кількісно-анатомічні особливості епідерми показали (табл.1), що клітини верхньої епідерми більше, ніж клітини нижньої епідерми.

Таблиця 1.

Кількісно-анатомічні особливості епідерми листка Licus trunus

Найменування клітин		Розміри (мкм)
1.	Ширина верхніх основних епідермальних клітин	11,3+0,12
2.	Довжина верхніх основних епідермальних клітин	11,6+0,17
3.	Ширина нижніх основних епідермальних клітин	8,6+0,21
4.	Довжина нижніх основних епідермальних клітин	7,6+0,24
5.	Ширина продихових клітин	4,6+0,05
6.	Довжина замикаючих клітин	6,0+0,02

Гістологічне дослідження листку показало, що чітко виділяються дві епідерми з кутикулою. Мезофілл листка представлений палісадною паренхімою, отже листок дорзівентральний. Палісадна паренхіма розміщується в два ряди під верхньою епідермою, всі клітини листка містять хлорофіл, міжклітиники відсутні, клітини витягнуті в радіальному напрямку. Губчастий мезофіл представлений більш великими клітинами теж витягнутими в радіальному напрямку. Всі клітини містять хлоропласти, міжклітиники відсутні. У губчатому мезофілі розташовуються повітряні порожнини невеликих розмірів і біляпродихового апарату у нижній епідерми є повітряні камери теж невеликого розміру (табл. 2). Отже, тип мезофілла можна визначити як щільнодорзівентральний, характерний для склерофітів.

Вивчення кількісних характеристик листка показало, що 60-65% в листку займає губчастий мезофілл, палісадна - 30-32%, тобто 90-95% в листку - це мезофілл, який виконує фотосинтезуючу функцію.

Кількісно-анатомічний аналіз листка дозволяє зробити висновок, що по відношенню до світла - це тіньовитривала рослина. Таким чином, листок Licus trunus зверху і знизу покритий епідермою з кутикулою, гіпостоматичний, що вказує на екологічну групу по відношенню до води - склерофіт. Листок - дорзівентральний, рослина - тіньовитривала.

Таблиця 2.

Кількісно-анатомічні особливості внутрішньої будови листка

№ пп	Найменування тканин клітин	Розміри (мкм)
1.	Товщина шару верхньої епідерми	8,2+0,02
2.	Товщина шару нижньої епідерми	6,0+0,02
3.	Товщина шару Палісадна мезофілла	30,9+0,08
4.	Товщина шару губчастого мезофілла	65,5+0,08
5.	Довжина клітин Палісадна мезофілла	16,9+0,21
6.	Ширина клітин Палісадна мезофілла	4,5+0,04
7.	Довжина клітин губчастого мезофілла	10,0+0,4
8.	Ширина клітин губчастого мезофілла	5,5+0,02

Список використаних джерел

1. Журавлева H.A. Механизм устьичных движений, продукционный процесс и эволюция. - Новосибирск: ВО "Наука", 1992. - 141с.

2. Казаков Є.О., Христова Т.Є, Казакова СМ., Пюрко О.Є. Адаптаційно-пристосувальні особливості водопровідної системи ксерофітів //Актуальні питания збереження та відновлення степових екосистем //Матер. між. наук. конфер., присвяченій 100-річчю заповідання асканійського степу - Асканія-Нова. – 1998. - С. 177-179.

3. Крайнова A.A., Пересыпкина Т.Н., Толок А.Я., Омельянчик Л А. Анатомо-морфологические особенности Thymus Marschaalanus и Thumus Dimorphus Кіок ET Shost. //В сб. Науч. Трудов Вопросы биоиндикации и экологии. - Запорожье. - Вып 2. -1997. - С. 55-62.

4. Кордюм Є.Л. Фенотипічна пластичність у рослин: загальна характеристика, адаптивне значення, можливі механізми, відкриті питання //Український бот. журнал. – 2001. - Т. 58, №2. - С. 141-152.