Біологічні науки. Зоологія
Гензьора
Т.М.
к.б.н.
Містрюкова Л.М.
Уманський державний
педагогічний університет імені Павла Тичини,Україна
СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДОВОГО СКЛАДУ
ОРНІТОФАУНИ УМАНСЬКОЇ ПРИМІСЬКОЇ ЛІСОВОЇ ЗОНИ „БІЛОГРУДІВСЬКИЙ ЛІС”
У зв’язку із
погіршенням екологічної ситуації в цілому, засміченням міських околиць, розбудівлею дачних поселень
з року в рік у Білогрудівському лісі зростає чисельність гніздуючих граків,
сорок, круків, сойок. Добуваючи собі їжу, ці птахи з одного боку проводять
важливу «санітарну діяльність», поїдаючи різні харчові відходи, трупи тварин
тощо, з іншого ж – самі знищують дрібних тварин (земноводних, плазунів,
гризунів, розоряють гнізда птахів та ін.), чим значно збіднюють фауну міст і
приміських зон в цілому, тому тут є небажаними мешканцями [2].
Метою наших досліджень було вивчення видового складу, біотопічної приуроченості, динаміки чисельності, особливостей гніздування, окремих аспектів живлення і значення птахів в умовах приміських лісових зон Черкащини та інших прилеглих регіонів Правобережного Лісостепу України.
Отримані в процесі досліджень дані дають нам можливість проаналізувати сучасний стан орнітофауни в умовах інтенсивного впливу присутності людського фактора у приміських лісопаркових урочищах регіону. З іншого боку це дозволить розробити більш широкі заходи з охорони птахів та їх приваблювання у приміські деревні насадження.
Облік видового складу та чисельність птахів ми проводили як правило в ранкові часи – з 7 до 10 годин, коли співаючі самці птахів проявляють найвищу активність. При цьому користувалися загальноприйнятим в орнітології маршрутним методом, уточненим в останній період О.Микитюком. Ширина облікової смуги звичайно складала 50 м (25 + 25 м), довжина – різна. Великих птахів, а також рідкісних реєстрували окремо.
Територія Черкаської області входить до
зони Лісостепу, на півдні прилягає до степової зони. Таке розміщення надало їй
цілого ряду характерних ознак. Білогрудівський ліс знаходиться в приміській
зоні м. Умані, розташований понад автострадою Одеса-Київ. Загальна площа
лісового масиву складає 192 га. У свій час Білогрудівський ліс з’єднувався з так
званим Грековим лісом, який був вирубаний давно, і лише невелика ділянка
залишилася у складі дендропарку “Софіївка” (зокрема, урочище “Дубинка”) .
Основу деревостану сучасного Білогрудівського лісового
масиву представляють дуб звичайний, граб 60-80 річного віку. На
території досліджуваного лісового масиву нами зареестровано 45 видів птахів
загальною чисельністю 2,31 ос/га. Домінуючими за чисельністю особин є горобець
польовий (0,18 ос/га або 7,7%), синиця велика (0,14 ос/га або 5,9%), зяблик
(0,12 ос/га або 5,1%), славка сіра (0,11 ос/га або 4,4%), коноплянка (0,11
ос/га або 4,4%), сорока (0,11 ос/га або 4,8%). Друге місце за чисельністю
займають горобець хатній (0,08 ос/га або 3,3%), сойка (0,08 ос/га або 3,3%),
шпак звичайний (0,07 ос/га або 2,9%), вівчарик жовтобровий (0,07 ос/га або
2,9%), повзик (0,07 ос/га або 2,9%), соловей східний, мухоловка сіра, славка
чорноголова (по 0,05 ос/га або 2,2%). Звичайними видами є горлиця звичайна,
горлиця кільчаста (з боку населених пунктів), сивий та великий строкатий дятли,
крутиголовка, плиска біла, сорокопуд-жулан, дрізд співочий, вівчарик весняний,
вівсянка звичайна, зеленяк, іволга. Рідше гніздують одуд (0,02 особини або
0,7%), щеврик лісовий (0,7%), дрізд чорний (0,7%) та ін.
За характером перебування гніздуюча орнітофауна
досліджуваного біотопу об’єднується у 2 групи: осілі та перелітні види. Основу
орнітофауни за кількістю видів представляє група перелітних птахів. До неї
належить 27 видів або 60,00%. До групи осілих відноситься 18 видів або 40,00%
від загальної кількості.
Однак за чисельністю особин різних видів, які належать до
тієї чи іншої екологічної групи за ступенем осілості, гніздуюча орнітофауна
зони розподіляється де в чім по іншому. Тут перелітним належить 1,21 особини на
1 га або 52,4%, а осілим - 1,10 особин/га або 47,6%.
До групи
осілих птахів відносяться голуб сизий, горлиця кільчаста, сова сіра, чотири
види дятлів, велика та блакитна синиці, гаїчка болотяна, повзик, підкоришник,
щиглик, польовий та хатній горобці, сорока. сойка, крук. До перелітніх -
горлиця звичайна, сова, одуд, крутиголовка, сільська та міська ластівки, біла
та жовта плиски, щеврик лісовий, соорокопуд-жулан, співочий та чорний дрозди,
соловей, сіра та чорноголова славки, три види вівчариків, сіра та мала
мухоловки, вівсянка звичайна, зяблик, коноплянка, зеленяк, шпак звичайний,
іволга. Найбільш представницькою за кількістю видів є лісова еколого-біотопічна
група. До неї належить 24 види із 45 або 53,3%. Це - горлиця звичайна, зозуля, всі чотири гніздуючих види дятлів,
крутиголовка, чорний та співочий дрозди, сіра та чорноголова славки, вівчарник
жовтобровий, вівчарик-ковалик, сіра та мала мухоловки, синиця велика, синиця
блакитна, зяблик, іволга та ін.
Дванадцятьма видами представлена лісо-степова
еколого-біотопічна група (26,7%). Це, зокрема, одуд, сорокопуд-жулан,
коноплянка, сорока та ін. Гніздяться вони переважно на околицях лісового
масиву, віддалених від населених пунктів. Останнє обумовлюється ще і тим, що
лісовий масив на своїх околицях має найбільш розвинені чагарники, представлені
переважно терном, шипшиною, кленом татарським та ін.
Сім видів (15,6%) належить до синантропної
еколого-біотопічної групи. Сюди відносяться типові для лісостепу птахи
синантропи: голуб сизий, горлиця кільчаста, сова сіра, ластівка сільська,
ластівка міська, горобець польовий, горобець хатній. Птахи-синантропи
гніздяться, як правило, біля людських осель або в них безпосередньо, біля
різних будівель, а окремі на деревах неподалік від населених пунктів.
Лугово-степова група включає 2 види: білу та жовту
плиски.
За характером гніздування орнітофауна Білогрудівського
лісу об’єднується в 4 групи. За кількістю видів домінуючими, і разом з тим
рівнозначними є групи кроногніздників та дуплогніздників - по 17 видів або по
37,8% кожна. Серед кроногніздників найбільш поширені горлиця звичайна (0,03
ос/га або 1,5%), горлиця кільчаста (0,04 ос/га або 1,8%), дрізд співочий (0,05
ос/га або 2,2%), зяблик (0,12 ос/га або 5,1%), зеленяк (0,04 ос/га або 1,8%),
сорока (0,11 ос/га або 4,8%), сойка (0,08 ос/га або 3,3%).
Досить чисельною є група наземногніздових птахів. Сюди
належить 7 видів: плиска жовта, щеврик лісовий, соловей східний,
вівчарик-ковалик, вівчарик весняний, вівчарик жовтобровий, вівсянка звичайна.
Найчисленніші серед птахів цієї екологічної групи вівчарик жовтобровий (0,07
ос/га або 2,9%), вівсянка звичайна (0,07 ос/га або 2,9%), вівчарик-ковалик
(0,06 ос/га або 2,6%). Як показали наші дослідження наземногніздуючі птахи
порівнюючи з іншими групами в умовах Білогрудівського лісу характеризуються найнижчими
показниками успішності розмноження, що обумовлюється високою ступінню
турбування з боку людини, інтенсивним витоптуванням біотопів постійною
присутністю на території та лісового масиву бродячих котів та собак. Таким
чином, і за кількістю видів, і за
загальною чисельністю кроногніздники і дуплогніздники займають домінуюче
положення. Наземно-гніздуючим та видам, гніздування яких пов’язане з будівлями
належить по 13,4% та 8,9% відповідно.
Список
використаних джерел
1. Коваль М.Ф. Пернаті друзі
людини // Природа Черкащини. – Київ,
1971, С.91 – 97.
2. Коваль Н.Ф. Птицы дендропарка «Софиевка».-
Киев: УСХА, 1990. – 107с.
3. Марісова І.В., Талпош В.С. Птахи України
//Польовий визначник – Київ: Вища школа, 1984, 183с.