к.е.н., доцент О.М. Ціхановська, Шабієва К.З.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки, Україна

Зміни в управлінні основними засобами відповідно до нового Податкового кодексу України

Однією з важливих проблем економіки України є підвищення ефективності використання основних фондів на промислових підприємствах. Перед підприємствами завжди стоїть задача утримувати основні засоби в належних технічних умовах та вчасно їх оновлювати, щоб забезпечити безперебійну роботу підприємств.

Питаннями обліку та аналізу основних засобів займалися такі вчені-економісти: Н. Богацька, С. Рилєєв, О. Коломієць, Ю. Гуцуляк та інші.

Останні два десятки років на Україні чітко відслідковувалась тенденція при якій основні засоби мали дві окремі системи управління та обліку: податкове управління та облік, бухгалтерсько-виробниче управління та облік. Податкове управління та облік проводилися відповідно до вимог законодавства України, а бухгалтерсько-виробниче управління та облік відповідно до вимог Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку – ПСБО №7 «Основні засоби» та технічних нормативів використання машин та обладнання.

З 1 січня 2011 року вступив в дію Податковий кодекс України, який замінив собою Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» і цілу низку інших законів України [1]. В новому Податковому кодексі зроблено суттєве зближення податкового та бухгалтерського обліку в тому числі обліку основних засобів, що суттєво впливає на всю систему управління основними засобами на підприємстві.

 В Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку № 7 записано, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій,  очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3]. В процесі експлуатації основні засоби зношуються і переносять свою вартість на новостворену вартість продукції товарів, робіт, послуг, що виготовляються.  Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання [3]. Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного  використання (експлуатації) [3].
 З вступом в дію Податкового кодексу змінився вартісний критерій віднесення придбаних засобів праці до основних фондів – з 1000 грн. до 2500 грн. із-за інфляційних процесів на Україні. Іншою важливою зміною стало класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів відповідно до вимог Податкового кодексу. Якщо раніше було 4 групи основних засобів, то після змін груп стало 16 і класифікація груп основних засобів стала такою самою як Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку №7. Також установлені по кожній групі основних засобів мінімально допустимі строки їх корисного використання відповідно до яких нараховувати амортизацію потрібно не менше ніж встановлені строки [2, 179].
 Якщо в попередньому податковому законодавстві був лише один метод нарахування амортизації – амортизація нараховувалась на залишкову вартість груп основних засобів або окремих об’єктів, то в новому Податковому кодексі України існує 5 основних методів нарахування амортизації і амортизація нараховується на кожний окремий об’єкт, а не на групу у цілому як дозволялося раніше [2,181]. Розглянемо 5 методів нарахування амортизації. Перший з яких є прямолінійний за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Другий метод – зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річною нормою амортизації. Третій метод – прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. Цей метод застосовується лише до об’єктів основних засобів, що входять до групи 4 (машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби). Четвертий метод – кумулятивний метод за яким річна сума  амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта, який розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів на суму числа років його корисного використання. Останній п’ятий метод – виробничий метод за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта основних засобів. 
 Раніше амортизацію основних засобів проводили до досягнення нульової вартості об’єкта, а тепер дозволяється провадити амортизацію основних засобів до досягнення залишкової вартості об’єкта до його ліквідаційної вартості. 
 Всі зазначені зміни в управлінні та обліку основних засобів надали нові права підприємствам України більш гнучко підходити до кожного об’єкта основних засобів враховуючи його фізичний та моральний знос, очікуване використання об’єкта підприємством виходячи з його потужності та продуктивності. Це позитивно має вплинути на використання та збереження основних засобів на підприємствах. 
 

Література:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 17.12.1998 р. № 320-XIV зі змінами та доповненнями;

2. Податковий Кодекс України.–Вінниця:ТОВ «Поліграф-сервіс»,2010. 512с.

3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» від 27.04.2000 р. № 92 зі змінами та доповненнями