Філатченко О

Магістр Літучий Є.Ю.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. Металургійне виробництво становить провідну галузь України, яка дає поштовх розвиткові інших галузей. Між тим ситуація у металургійній галузі складна і неоднозначна. Разом з деяким покращенням у сфері виробництва та випуску металів, збільшенням продукції металургійного циклу, існують певні перешкоди та складнощі на шляху розвитку цієї галузі. Великі підприємства знаходяться у процесі банкрутства, хоча їхній виробничий цикл діє потужно. Так стає через вади законодавства, підвищені ціни на ресурси, великий ПДВ та інші аспекти. Дуже впливає на стан металургійної галузі світовий ринок та його кон’юнктура, що останніми роками не є сприятливою. Через те, що український ринок не є металомістким, металургійні підприємства працюють на експорт своєї продукції і залежать від цього.

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок до вивчення тенденцій розвитку підприємств металургійної галузі України внесли Аптекарь С. С., Близкий Р. С., Жнякин Б. А. [1], Сизоненко О. А. [2] та інші.

Мета статті. Метою дослідження є виявлення тенденцій розвитку металургійної галузі України.

Виклад основного матеріалу. Металургійна галузь об'єднує підприємства, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини (т. зв. флюсових і вогнетривких матеріалів), виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини (металобрухту). Основними споживачами продукції металургійної промисловості є машинобудування, будівництво, транспорт.

Металургійна галузь складається з чорної і кольорової металургії.

Чорна металургія – одна з найбільш розвинених в Україні галузей промисловості, на яку припадає понад 1/4 всього промислового виробництва. Вона виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави, труби та ін. Виплавка чорних металів традиційно здійснюється на комбінатах повного циклу, які включають усі кінцеві стадії металургійного виробництва, а також виробництво коксу (металургійного палива зі спеціальних марок вугілля) й агломерату (шматків залізної руди, спечених з вапняком і; коксом). Кожне з виробництв має відходи й побічну продукцію, які є сировиною для інших галузей промисловості – хімічної, будівельних матеріалів, металообробки. Підприємства цих галузей, як і заводи важкого машинобудування, вигідно розміщувати поряд з металургійними комбінатами. Отже, чорна металургія має важливе комплексо-утворююче значення, на її основі формуються багатогалузеві вузли.

Найбільшими металургійними комбінатами в Україні є „Криворіжсталь”, „Азовсталь” (Маріуполь), „Запоріжсталь”, Дніпровський (Дніпродзержинськ), Алчевський, Макіївський. Великі металургійні заводи, які не мають повного металургійного циклу, – Донецький, Єнакіївський, два Дніпропетровських та ін. Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отримання високоякісних сортів сталі) зосереджено у Запоріжжі, Нікополі, Стаханов, а труб – у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку.

Кольорова металургія, на відміну від чорної в Україні розвинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей: а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини; б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини; в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Таким чином, на її розміщення і розвиток впливають енергетичні та екологічні чинники. У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, країн Африки, Росії), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим Миколаївським глиноземним заводом, продукція якого (глинозем – напівфабрикат для отримання готового металу) використовується в Україні; відправляється вона і в Росію. У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська обл.) – завод алюмінієвих сплавів.

Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробництво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), ртуті (Горлівка), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська обл.), золота (Мужієво, Закарпатська обл). Ці виробництва працюють на власній сировині, найбільш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях) і ртутна (Донбас) галузі. У Костянтинівці на привізній сировині створено цинкову промисловість.

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. внесла суттєві корективи у завантаження виробничих потужностей металургійного комплексу та позиціювання вітчизняних виробників металургійної продукції на світовому ринку. Так, виробництво сталі в Україні скоротилося у 2009 р. на 13,3 % (порівняно з попереднім роком), у 2010 р.– на 19,4 %, у 2011 р. спостерігалося зростання на 12,4 % (табл.1).

Таблиця 1

Загальні обсяги реалізації та внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції протягом 2009-2011 років

Показники	2009	2010	2011
Обсяги реалізації вітчизняної металопродукції, млрд грн	177,1	127,9	189,6
у т. ч. експорт вітчизняної металопродукції, млрд грн	139,5	95,0	131,9
Внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції
млрд грн	37,6	32,9	35,4
% до обсягів реалізації	21,2	25,7	21,2
Імпорт металопродукції
млрд грн	24,9	13,5	22,2
% імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання	39,8	29,1	38,5

Внутрішнє споживання металургійної продукції в Україні досить обмежене (табл. 2.1), до того ж спостерігається тенденція до зменшення його частки у 2009–2011 рр. порівняно з 2008 р. відповідно на 8,4; 3,9; і 8,4 в. п. Збільшення частки внутрішнього споживання у структурі реалізованої продукції в 2010 р. (з 21,2 % до 25,7 %) пояснюється значним зменшення обсягів експорту металопродукції цього року (на 32 % порівняно з попереднім роком).

Імпорт металургійної продукції у 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшився на 64,4 %, що спричинило зростання частки імпорту у структурі внутрішнього споживання металопродукції (у 2011 р. у загальному обсязі споживання металопродукції 38,5 % складав імпорт).

Скорочення внутрішнього споживання вітчизняної металургійної продукції у кризові 2008–2011 рр. пояснюється декількома причинами.

Відбулося падіння виробництва у галузях економіки, що формують основний попит на металопродукцію. Найглибше падіння було зафіксоване у машинобудуванні, де обсяги виробництва почали знижуватися з кінця 2008 р. Найбільший спад відбувся у IV кв. 2008 р. на підприємствах виробництва автомобілів (50,2 %), побутових приладів (47 %), машин та устаткування для сільського й лісового господарства (35,9 %), залізничного рухомого складу (35,8 %). Негативний тренд посилився у 2009 р., коли на підприємствах машинобудування індекс виробництва становив лише 54,9 % до рівня 2008 р., у т. ч. на підприємствах із випуску машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва – 52,1 %, для сільського й лісового господарства – 55,1 %, для металургії – 48,7 %, залізничного рухомого складу – 47,7 %, автомобільного транспорту – 19,1 %.

Скоротився попит на металопродукцію у будівельній галузі. Обмежені можливості кредитування спричинили суттєве зменшення обсягів будівництва, що вплинуло на обсяги внутрішнього споживання металу. У 2011 р. відносно попереднього року обсяги будівельних робіт скоротилися на 5,4 % (у 2010 р.– на 48,2 %).

Знизилася платоспроможність промислових підприємств унаслідок збільшення кількості збиткових підприємств. Фінансові результати підприємств промисловості в 2010 р. вперше за останні десять років сягнули від’ємного значення: -4788 млн грн. Утрудненість залучення позичкових коштів для промислових підприємств ускладнює не лише реалізацію інвестиційних проектів, а й поточну діяльність.

Значне перевищення цін на основні види сталевого прокату на внутрішньому ринку над цінами експорту металу (табл. 2) гальмує внутрішнє споживання вітчизняної металургійної продукції та стимулює споживання імпортної продукції.

Таблиця 2

Ціни на основні види вітчизняного сталевого прокату, грн/т з ПДВ

Основні види сталевого прокату	Внутрішні ціни			Ціни на експортну Продукцію
Основні види сталевого прокату	Грудень 2010 р.	Грудень 2011р	Січень 2012 р	Грудень 2010 р.	Грудень 2011р	Січень 2012 р
Прокат плаский гарячекатаний	4600	6100	6280	4100	4800	5600
Прокат плаский холоднокатаний	5800	7160	7280	4960	5600	6360
Прутки та бруски, арматура	5200	6300	6600	3700	4950	5650
Кутики, фасонні та спеціальні профілі	5350	6650	6900	4000	5200	5300

Перспективи розвитку металургійної галузі України значною мірою залежать від того, як швидко вона зможе відновити свої позиції на світових ринках. Обсяги експорту металопродукції групи УКТ ВЕД 72 „Чорні метали” в 2011 р. були вище показників 2010 р. на 5,8 %. Найбільше зростання спостерігалося щодо експорту феросплавів – на 42,8 %, прутків, брусків та арматури – на 16,9 %.

Відновленню позитивної динаміки щодо присутності вітчизняної продукції металургії на світових ринках у 2011р. сприяли наступні чинники:

Сприятлива кон`юнктура цін на металопродукцію, яка утворилася в результаті виходу світового господарства зі стану кризи. Зокрема, підвищувались ціни на сталь на світових товарних ринках у зв’язку із зростанням попиту на тлі погіршення конкурентоспроможності продукції європейських постачальників через зростання курсу євро до долара США.

На тлі постійного попиту закордонних споживачів українські металовиробники у січні-квітні 2012 р. значно збільшили обсяги виробництва. За даними Державної служби статистики України, у січні-квітні 2012 р. порівняно з аналогічним періодом 2011 р. у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів приріст продукції становив 9,4 %, у т. ч. на підприємствах з виробництва чавуну, сталі та феросплавів – 5,2 %, труб – 42,9 %, інших видів первинного оброблення сталі – 16,5 %, готових металевих виробів – 19,7 %, у виробництві кольорових металів – на 2,4 %.

Стабілізація курсу гривні сприяла формуванню реальних фінансових планів металургійних комбінатів, що забезпечували як операційну, так і інвестиційну їх діяльність, а незначне зміцнення гривні відносно долара США впродовж 2010-2011 років не було спроможне „розмити” цінову конкурентоспроможність експортерів.

Між тим, нарощування обсягів реалізації вітчизняної металургійної продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках стримується низкою системних чинників.

Більшість вітчизняних підприємств чорної металургії оснащені застарілим обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни (табл. 3). На обладнанні з терміном служби понад нормативний виробляється понад 50 % металопродукції. Утримання устаткування, введеного в експлуатацію на початку минулого століття, коштує підприємствам значно дорожче, ніж упровадження нових технологій, що відповідають світовим стандартам.

Основну частку (42 %) українського експорту металів у 2010-2011 роках. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. Практично була відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих із гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі. По багатьох видах високотехнологічної металопродукції імпорт у десятки разів перевищує експортні поставки.

Таблиця 3

Ступінь зношеності основних фондів металургійних підприємств України

Найменування підприємств	Дата заснування, рік	Зношеність основних фондів, %
ПАТ „Макіївський металургійний завод”	1899	67,4
ПАТ „Міттал Стіл” (м. Кривий Ріг)	1934	80,8
ПАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну”	1899	56,6
ПАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”	1887	79,5
ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського”	1889	55,2
ПАТ Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь”	1933	56,4
ПАТ „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”	1897	57,7
ПАТ „Алчевський металургійний комбінат”	1896	38,9
ПАТ „Єнакіївський металургійний завод”	1897	63,4
ПАТ Металургійний комбінат „Азовсталь”	1933	57,1
ТОВ „Запорізький сталеливарний завод”	1964	85,6

В умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал у 2011 р. порівняно з 2008 р. зменшився на 41 %, а прямих іноземних інвестицій – майже в 3,5 разу.

Підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції та реорганізації виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найприйнятнішими джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти.

Висока енергоємність виробництва пояснюється неефективним споживанням паливно-енергетичних ресурсів, що спонукає додатково витрачати понад 8,5 млрд м³ природного газу та збільшує залежність галузі від імпорту енергоресурсів. Високі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції.

Енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Такий стан склався через недостатнє використання нових технологій, зокрема спалювання пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 кг/т на виробництво чавуну, тоді як у ЄС – 104 кг/т, у Китаї – 120 кг/т.

Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ (щорічно майже 3,0 млрд м³), тоді як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі: витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві сталі.

Висновки. В Україні домінують застарілі технології виплавки сталі (в мартенах виплавляється 41 %, конвертерах – 55 % і лише 4 % сталі виплавляється у електросталеплавильних печах). Практично не застосовуються на українських підприємствах прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, що належать до п’ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготівок в Україні складає лише 40 % загального обсягу виробництва прокату, тоді як у РФ – майже дві третини, а в Німеччині – 98 %.

Низький рівень кооперації в гірничо-металургійному комплексі не дозволяє налагодити раціональні канали ресурсного забезпечення металургійних підприємств і створити повні технологічні цикли виробництва. На сьогодні більшість металургійних гірничо-збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв’язків.

В Україні відсутня цілісна система підтримки експорту, недостатнім є захист інтересів експортерів на зовнішніх ринках, не розвинений механізм експортного кредитування, зберігаються суттєві проблеми з відшкодуванням ПДВ.

Список використаних джерел

1. Аптекарь С. С. Механизм ресурсосбережения на предприятиях черной металлургии :[ моногр.] / Аптекарь С. С., Близкий Р. С., Жнякин Б. А. – Донецк : ДонНУЭТ, 2011. – 276 с.

2. Сизоненко О. А. Формування механізму забезпечення сталого розвитку в системі управління металургійним підприємством / О. А. Сизоненко // Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємство : [зб. наук. праць]. – Запоріжжя, 2008. – № 4. – С. 207-210.