Економічні науки/10. Економіка підприємства

Д.е.н. Карачина Н.П., Кочура А.І.

Вінницький національний технічний університет, Україна

Економічні проблеми та поведінка функціонування вітчизняних підприємств

Дослідження економічної поведінки вітчизняних підприємств потребує визначення факторів впливу та вибір пріоритетних факторів. Загалом, здійснюючи дослідження діяльності підприємств в цілому, можна зазначити, що на її поведінку впливають характеристика і умови роботи, рівень технології, знос обладнання, залежність від партнерів з СНГ або закордону, а також фактори, які характеризують ринок, на якому діє підприємство (склад виробників і споживачів, структура ринку, бар’єри входу). Вочевидь дана статична схема для перехідних умов не зовсім застосовувана. До того ж вона і не повна, оскільки зосереджує увагу на зовнішніх умовах.

Водночас приватизація державних підприємств також поклала питання про її вплив на їх поведінку. На початку реформ були розповсюджені переконання про позитивний вплив приватизації на діяльність підприємств, що посилює їх реструктуризацію. Тепер же зустрічається точка зору, коли результатом приватизації вважають усі негативні процеси в промисловості (різкий спад виробництва, втрата науково-технічного потенціалу, регресивні зрушення в структурі випуску і т.д.). На наш погляд вплив масової приватизації не потрібно переоцінювати. Безпосередньо механізми і форми приватизації були не умовою варіації економічної поведінки підприємств, а результатом його, включаючи політичне лобіювання галузевих промислових структур і окремих підприємств. З переходом до грошової приватизації і початком вторинного перерозподілу капіталу поступово створюються передумови для формування реальних власників з чіткими інтересами, формуюються підприємства з різною структурою акціонерного капіталу, яка впливає на прийняття стратегічних рішень. В міру посилення економічної стабілізації, яка супроводжується загостренням конкуренції, розвитком ринкових інститутів і механізмів, роль таких факторів, як розподіл прав власності і структури ринку, зростає. Перші ознаки з’явились вже в 1995–1996 рр.

Разом з тим є глибокі детермінанти економічної поведінки, які обумовлені сформованою та поступово трансформаційною системою соціально-економічних відносин. В реальній українській економіці діють більш визначальні фактори, ніж заходи макроекономічної політики або формальні перетворення власності. Вважаємо за доцільне виділити дві взаємопов’язані групи факторів – зовнішні та внутрішні. Зовнішні умови – це передусім відсутність ринкового середовища, механізмів конкуренції і інфраструктури ринку (інституціональної та інформаційної), що ускладнює адаптацію підприємств. Діюча господарська система вже не командно-адміністративна, але передчасно кваліфікувати її як ринкову, адже зберігається регулювання в ряді секторів економіки державною та місцевою владами. Поряд з «системними» причинами діють і інші. Це практична політика держави. При цьому фінансові потоки в економіку в основному здійснювались безсистемно і були реакцією на тиск, а не наслідком продуманої промислової політики. Потім замість прямих субсидій використовували непрямі (опосередковані) їх форми, які пов’язані із зведенням протекціоністських бар’єрів, що огороджують вітчизняного виробника від зовнішньої конкуренції. В той же час багато пільг змістилось на регіональний рівень, де їх надає місцева влада, яка в свою чергу намагається отримати «підтримку регіонів» від держави. Внутрішні детермінанти економічної поведінки підприємств обумовлені інституційними факторами. Найбільш пріоритетними були фактично «недержавний» характер державної власності, розмитість їх прав. Важливо також пригадати традиції радянської влади з її сильною бюрократією і слабким правом, що підтримується системою неформальних відносин.

В українській економіці, як і раніше, значна роль корпоративних структур, які більшою частиною реорганізовані з галузевих міністерств, їх підрозділів. Більшість підприємств продовжують входити в подібні структури. Це дозволяє отримати допомогу у постачанні, збуті, зовнішньоекономічній діяльності, але, що особливо важливо, фінансову підтримку корпоративних фінансових інститутів, а також лобіювання інтересів у верхніх ешелонах влади. Замість цього від підприємств вимагається дотримання визначених правил, які часто суперечать ринковим установкам. В корпоративних структурах зберігаються зв’язки, що склались, неформальні контакти, джерела ділової інформації. Неформальною частиною і основою збереження корпоративних структур стала «директорська» етика, яка також впливає на економічну поведінку підприємств. Вона передбачає наявність відповідних норм у взаємовідносинах керівників «визначеного кола», який не обов’язково повинен бути частиною будь-якої формальної структури. Для багатьох керівників, не дивлячись на власні фінансові проблеми, залишилась нормою продаж продукції своїм традиційним споживачам на пільгових умовах. При цьому діяла практика цінової дискримінації. Відношення до нових комерційних структур – достатньо насторожене. Однак фінансові обмеження поступово розмивали ці норми, скорочуючи «своє коло» до тих традиційних партнерів, які активно допомагають даному підприємству.

Проведені дослідження щодо визначення факторів впливу на економічну поведінку підприємств та їх функціонування підтвердили необхідність поділу та більш детального розгляду загальних факторів, факторів впливу в перехідній економіці, факторів впливу в ринковій економіці (або наближеній до ринкової) та факторів впливу на економічні поведінку підприємств в умовах кризи.