Крутенко Юлія Сергіївна

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ „Україна”

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Ключові слова: оборотні кошти, система управління, ефективність управління.

Актуальність теми. Внаслідок кризи неплатежів, низького ступеня узгодженості здійснюваної фінансово-кредитної, бюджетно-податкової і цінової політики, недосконалості правової бази велика кількість підприємств має обмежені можливості в підвищенні ефективності системи управління оборотними коштами. Виникає необхідність розробки науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на підвищення її ефективності з врахуванням сучасних умов господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам управління оборотними коштами присвячені праці сучасних вітчизняних та закордонних науковців і практиків, зокрема І.О. Бланка [1], Ю.О.Долгоруковf, Н.І. Редіної, О.М. Кужмана [2] та ін.

Мета статті. Метою дослідження є узагальнення і поглиблення теоретичних та організаційно-методичних засад системи управління оборотними коштами підприємства машинобудівної галузі та розробки пропозицій, спрямованих на підвищення її ефективності.

Виклад основного матеріалу. Оборотні кошти характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують виробничо-комерційну (операційну) діяльність і повністю споживаються протягом одного виробничо-комерційного циклу підприємства. До них відносяться: виробничі запаси сировини та матеріалів; запаси малоцінних та швидкозношувальних предметів; обсяг незавершеного виробництва; запаси готової продукції, назначеної для реалізації; дебіторська заборгованість; грошові активи в національній та в іноземній валюті; короткострокові фінансові вкладення.

Управління оборотними коштами включає в себе управління грошовими коштами, ринковими цінними паперами, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами і короткостроковими зобов’язаннями. Також політика управління оборотними коштами підприємства враховує два фактори: ризик втрати ліквідності та отримання прибутку, тобто рентабельної роботи підприємства, що досягається у визначенні компромісу між ними.

Управління оборотних коштів складається з наступних етапів: аналіз оборотних активів; визначення принципових підходів до формування оборотних коштів підприємства; оптимізація об’єму та структури оборотних коштів; забезпечення достатності основних показників (ліквідності, рентабельності) оборотних коштів; формування принципів фінансування та оптимальної структури джерел фінансування окремих видів оборотних коштів; забезпечення мінімізації втрат оборотних засобів в процесі їх використання та контроль за здійсненням управлінських функцій.

Машинобудівний комплекс займає головне місце у промисловій індустрії країн, бо він належить до базової галузі, яка повинна забезпечувати високий рівень її економічної діяльності. Так, у розвинутих країнах питома вага машинобудування в створенні продукції промисловості складає 30 – 50%, а в Україні на сьогоднішній день займає лише 15%. Проаналізовано тенденції зміни обсягів виробництва промислової продукції машинобудування за період 2005 – 2011 рр., які мали змінний характер, що зумовлено рядом причин, зокрема зниження попиту на внутрішньому ринку, зниження світової інвестиційної діяльності та відповідно скорочення зовнішнього попиту на вітчизняну машинобудівну продукцію, різке подорожчання зовнішніх фінансових ресурсів та жорсткість умов їх залучення, застарілість та низький технічний рівень основних фондів, неефективна завантаженість виробничих потужностей більшості підприємств, незадовільна гнучкість та конкурентоспроможність асортиментно-цінової стратегії та ін.

Детальний аналіз оборотних коштів ТОВ „Завод підйомно-транспортних машин” показав, що частка оборотних коштів в його активах переважає середні значення по галузі. Так, вона складає на кінець 2011 року 62,5% проти 49,1% по галузі. Постійно зростає обсяг оборотних коштів в дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги. Якщо, початок 2010 року їх обсяг складав лише 7,56 млн. грн., то кінець 2011 року вже 94,0 млн. грн. Крім того, збільшуються обсяги оборотних коштів в готовій продукції. На кінець 2011 року їх розмір склав 53,3 млн. грн. (2010 року – 16,68). Частка в запасах сягнула 60,4% та 39,1% відповідно. Це може свідчити про появи певних проблем зі збутом продукції і з ефективністю управління оборотними коштами.

Крім того, насторожує той факт, що ВОК має від’ємне значення на початок 2010 року та на кінець 2011 року (-94,5 млн. грн. та -20,2 млн. грн. відповідно). Це свідчить, що джерелом формування оборотних коштів виступають переважно короткострокові зобов’язання. Підприємство проводить занадто агресивну політику у питанні фінансування оборотних коштів.

Система управління оборотними коштами, що склалася на підприємстві є неефективною. Про це свідчать такі факти: тривалість одного обороту оборотних коштів є досить великою і складає в середньому 227 днів (по галузі 129 днів). Аналогічна ситуація має місце з періодом погашення дебіторської заборгованості (125 днів проти 93), одного обороту запасів (99 днів проти 48). Слід констатувати високу тривалість операційного циклу підприємства по відношенню до середнього в галузі (224 днів проти 141), від’ємне значення тривалості фінансового циклу. Це свідчить, що підприємство здійснює поточну діяльність цілком за рахунок короткострокових запозичень. Всі показники рентабельності мають тенденцію до зниження.

Для оздоровлення структури оборотного капіталу, покращання ефективного їх використання на машинобудівних підприємствах необхідні комплексні заходи на макро- та мікроекономічному рівнях. З боку держави такими сприятливими умовами є: стабільна макроекономічна ситуація у країні, перехід економіки у фазу зростання, вдосконалення податкового законодавства, реальна фінансова допомога підприємствам, сприятлива кон’юнктура на ринку машинобудівної продукції, збільшення доходів населення і попиту на внутрішньому ринку, доступність кредитних ресурсів, зростання кредитоспроможності підприємств.

Для вдосконалення системи управління запасами необхідно: визначити цілі формування запасів (забезпечення поточної виробничої діяльності; забезпечення поточної збутової діяльності; нагромадження сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді); оптимізувати розмір основних груп поточних запасів (на основі моделі економічно обґрунтованого розміру замовлення); запровадити сучасну систему контролю за рухом запасів на підприємстві (систему АВС). Для вдосконалення системи управління дебіторською заборгованістю підприємству слід опанувати сучасні форми рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг; облік векселів, виданих покупцями продукції.

Висновки. Підприємству необхідно підвищити ефективність оперативного управління грошовими коштами шляхом: використання флоута; скорочення розрахунків готівкою; прискорення інкасації дебіторської заборгованості; відкриття „кредитної лінії” у банку, що забезпечує оперативне надходження засобів короткострокового кредиту при необхідності термінового поповнення залишку грошових активів; прискорення інкасації коштів з метою їхнього поповнення на розрахунковому рахунку для забезпечення своєчасних розрахунків підприємства в безготівковій формі; використання в окремі періоди часткової передоплати продукції, що поставляється, якщо це не приводить до зниження обсягу її реалізації.

Література:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента – в 2-х томах.1 том / И.А. Бланк. – К.: „Ольга”, 1999. – 328с.

2. Долгоруков Ю.О. Пофакторний аналіз фінансового стану малого підприємництва в регіоні / Ю.О.Долгоруков, Н.І. Редіна , О.М. Кужман //Фінанси України. – 2006. – № 10. – С.129-138.

3. Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент / Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. – К.: Знання, 2011. – 485с .