Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Радецька В.О., Бабій І.В.

Хмельницький національний університет, Україна

До проблеми ризикозахищеності промислових підприємств

За ринкових умов господарювання функціонування підприємства у будь-якій галузі економіки супроводжується ризиками, що є невіддільними атрибутами ведення бізнесу. Підприємницька діяльність об`єктивно пов`язана з великою кількістю ризиків, серед яких особливе місце займають виробничі ризики. Одним з основних засобів захисту від таких ризиків є страхування.

На відміну від класичних видів страхування, страхування підприємницьких ризиків характеризується більшим та не завжди визначеним набором ризикових ситуацій, значними розмірами збитків при меншій частоті їх виникнення, а також ускладненою та розтягнутою в часі системою визначення розмірів та причин виникнення цих збитків. В той же час питання диференційованого підходу при визначенні страхових тарифів в залежності від рівня ризикованості підприємства, а також прийняття рішень про доцільність застосування страхування в тих чи інших умовах господарювання, досліджені недостатньо. Дискусійними залишаються питання, пов`язані з необхідністю та механізмом державного регулювання страхового ринку, який має свої особливості, обумовлені природними та економічними умовами виробництва. Актуальність питання визначається також процесами, що відбуваються в політичній та соціально-економічній сферах життя України.

На Заході, навіть у відносно стабільних економічних умовах, суб’єкти господарювання приділяють пильну увагу питанням управління ризиками. В той же час, в українській економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють питання ефективного управління підприємствами, проблемам аналізу та управління всім комплексом ризиків, які виникають в процесі їх економічної діяльності, приділяється недостатня увага.

Актуальність та недостатня розробленість цих проблем стали основою для проведення наукового дослідження, основна мета якого полягала в розробці основних напрямків вдосконалення страхування виробничих ризиків.

В якості одного з механізмів господарської стабілізації розглядається комплексне страхування промислових ризиків. При цьому поняття промислового ризику включає, як правило, весь можливий діапазон позаштатних виробничих ситуацій, а страховому відшкодуванню підлягають всі види заподіяного ними збитку матеріальним та фінансовим ресурсам, природному середовищу, персоналу, а також збиток, заподіяний третім юридичним та фізичним особам [1,2].

Сьогодні багато страхових компаній мають відпрацьовану технологію організації страхового захисту для компаній практично усіх видів діяльності і галузей економіки. На підставі узагальнення основних напрямків, що використовуються більшістю страховиків, пропонуємо алгоритм процесу організації страхування підприємницьких ризиків, представлений на рис.1.

Рис. 1. Алгоритм процесу організації страхування підприємницьких ризиків

Представлений алгоритм складається з наступних компонентів:

1. На стадії розгляду заяви на страхування підприємницьких ризиків страховик організовує інспекційний візит ризик-менеджера до потенційного страхувальника з метою оцінки можливого ризику. Результат - звіт, представлений у вигляді систематизованого викладення інформації про ризикову ситуацію, що характерна для даного суб’єкта господарювання.

2. Паспортизація страхувальника – складання “паспорту” - всієї сукупності відомостей про конкретний об’єкт страхування. Мета даного напрямку - підготовка найбільш повного та точного кількісного опису підприємства для подальшої оцінки можливості виникнення ризикових ситуацій та прогнозування їх наслідків.

3. Інвентаризація втрат. Результат - розробка алгоритмів розрахунку втрат внаслідок конкретних несприятливих подій.

4. Оцінка ризиків – розрахунок (оцінка) очікуваного рівня втрат на кожній конкретній ділянці. Результат – число або значення ризиків (очікуваного рівня втрат певного виду) конкретного підприємства, на підставі якого страховик визначає страхові (фінансові) умови забезпечення захисту.

5. Створення системи страхового захисту – це оформлення страхових відносин між підприємством та страховою компанією шляхом укладання договорів страхування.

6. Врегулювання страхових випадків – визначення рівня відповідальності страховика в випадку настання страхового випадку, визначення величини втрат за видами, обумовленими в договорі страхування та сплата страхового відшкодування в розмірі визначених втрат в терміни, обумовлені цим же договором страхування.

7. Програма зниження позапланових втрат. З моменту укладання договору страхування (початку страхування) відносини страхувальника і страхової компанії переходять у нову фазу, основною характеристикою якої є всебічний контроль над підприємницькими ризиками в застрахованій діяльності страхувальника, а також робота зі зниження позапланових втрат і підвищенню ступеня їхнього відтворення за рахунок функціонування системи страхового захисту.

Адекватним рішенням проблеми зниження позапланових втрат і одночасного якісного і кількісного підвищення їх відтворення в безперервному процесі діяльності страхувальника, що діє в умовах ринку, є 100-процентний «переклад» раптових і значних витрат по покриттю надзвичайних збитків у розряд планових страхових платежів.

Досягнення всіх перерахованих цілей вимагає розробки і реалізації спеціальної, унікальної системи менеджменту, що забезпечує управління ризиками складних виробничо-технологічних і договірно-посередницьких систем за допомогою фінансових важелів. У практиці сучасного закордонного страхування таку систему називають «усебічним контролем над ризиками» [3] .

Переваги застосування комплексного страхування промислових ризиків: 1) може знизити витрати, пов’язані з необхідністю задоволення претензій з боку постраждалих від таких аварій, як безпосередньо, так і внаслідок забруднення навколишнього середовища. 2) здатне гарантувати постраждалим отримання належних ним сум відшкодування шкоди, незалежно від фінансового стану підприємства, що спричинило цю шкоду; 3) може сприяти судовим органам в задоволенні позовів постраждалих; 4) буде сприяти приверненню уваги до питань безпеки виробництва та транспорту, удосконалення контролю за її рівнем; 5) буде економічно вигідне не тільки страхувальникам (виробничим та транспортним підприємствам) та страховикам (страховим компаніям), але й державі.

Література:

1. Прусенко Б.Е., Фомочкин А.В. Комплексное страхування промышленных рисков на предприятиях газовой отрасли // Безопасность жизнедеятельности. 2001. №3. С. 22-26.

2. Справочник по страхованию в промышленности: Пер. с нем./ Под ред. Н.А.Никологородского – М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1994. – 384с.

1. Страховой портфель (Книга предпринимателя. Книга страховщика. Книга страхового менеджера)/ под.ред. Рубина Ю.Б., Солдаткина В.И. – М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997. – 520с.