Економічні науки. Економіка підприємства

К.е.н., доцент кафедри економіки підприємства Шимечко Г.І.

Львівський національний аграрний університет, Україна

Методологія дослідження ефективності сільського туризму

Процеси соціально-економічних трансформацій, що відбуваються в аграрному секторі економіки України, зумовлюють пошук нових нетрадиційних організаційно-правових форм підприємництва, спрямованих на забезпечення економічного зростання. Одним із пріоритетних шляхів подолання кризи, що склалась в аграрному секторі, є активізація сільського населення до підприємницької діяльності у невиробничій сфері сільського туризму. Його становлення та розвиток сприяють системному вирішенню організаційно-економічних проблем, пов’язаних із відтворенням трудового потенціалу в аграрній сфері, формуванням нових напрямів виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції, підвищенням зайнятості сільського населення, зростанням доходів та покращенням його життєвого рівня.

Як соціально-економічне явище сільського зеленого туризму вимагає наукового й теоретичного осмислення.

Для ефективного функціонування сільського туризму як системи необхідне вміле поєднання особистих та уречевлених елементів, що передбачає наявність відповідної організаційної структури, управління цим процесом, із створення й підтримку певних умов, тобто відповідної інфраструктури.

Цілком можна погодитися з тлумаченням, що „...географічний, а також історичний і культурологічний аспекти є базовими в системі знань про туризм, оскільки формують його ресурсний потенціал, територіальну організацію туристично-рекреаційного господарства”. Це певною мірою стосується і сільського зеленого туризму, оскільки туристи передусім вибирають місце відпочинку, що саме й визначається його географічними чи культурно-історичними цінностями. Відсутність таких цінностей не дає жодних шансів на досліджуваний вид діяльності.

Сільський туризм як система характеризується динамічністю, оскільки можна говорити про різні темпи рухливості й змін у часі стосовно різних регіонів та окремих суб’єктів цієї діяльності.

Розглядаючи сільський туризм як окрему систему, слід зауважити, що він виступає одночасно як підсистема складніших систем. Зокрема, сільський туризм є складовою аграрного виробництва, з одного боку, а з іншого, виступає як складовий елемент всієї системи туризму. Зважаючи на це, сільський туризм може досліджуватися лише в системі аграрного виробництва, функціонування ринку туристичних послуг і туристичного руху, змін у макросередовищі.

Значною є залежність сільського зеленого туризму від зовнішнього середовища. Політичне, економічне, соціальне, екологічне і технологічне середовища значною мірою формують ознаки й особливості цього виду туризму.

Ринок послуг сільського зеленого туризму представлений ринком покупця і ринком продавця. Ринок покупця визначається ємкістю попиту, а оскільки в умовах ринкової економіки можна задовольнити будь-який попит, то цей ринок вважається загальнодоступним.

Попит на послуги пов’язані з сільським зеленим туризмом є складовою трьох видів попиту:

1) реалізований попит, тобто реальна фактична кількість осіб, які користуються туристичними послугами таких господарств;

2) прихований попит – це особи, які не подорожують з певних причин. У цій частині попиту треба виділити групу осіб, які не користуються послугами господарств, які пропонують послуги сільського зеленого туризму з огляду на пропозицію. Це – попит, який може бути реалізований у майбутньому;

3) відсутній попит, тобто пов’язаний з існуванням людей, які не подорожують взагалі або не прагнуть відпочивати на селі.

Ємкість ринку послуг, такого господарства – це показник, який характеризує реалізований і потенційний платоспроможний попит населення на продукти сільського зеленого туризму протягом певного періоду часу. Для його оцінки можуть використовуватись як натуральні (кількість відпочивальників, кількість нічлігів), так і вартісні (доходи господарства) показники.

Методологія будь-якого дослідження передбачає застосування різних методів дослідження. У вивченні стану й перспектив розвитку сільського зеленого туризму знайшли широке застосування загальнонаукові методи, зокрема аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, моделювання, аналогія, системний аналіз. Під час теоретичних узагальнень і формулювання висновків достатньо використовувалися такі теоретичні методи, як гіпотетичний, аксіоматичний, формалізації.

Важливою умовою ефективного функціонування сільського зеленого туризму є здійснення маркетингової діяльності. Необхідність оцінки маркетингових можливостей різних суб’єктів ринку, побудови маркетингових стратегій передбачає застосування сукупності методів маркетингових досліджень. Тому очевидною є потреба в застосування таких методів, як порівняльних переваг, SWOT-TOWS - аналізy, PEST-PRESCOM – аналізу, методів сегментації ринку тощо.

Таким чином, необхідність активізації сільського населення, створення належних умов праці і проживання на селі диктують важливість диверсифікації виробництва селянських господарств, багатогалузевого розвитку, зокрема розвитку нових форм підприємництва й зайнятості сільського населення.

Література:

1. Шимечко Г.І. Агротуризм як напрям підприємництва: теорія і практика: монографія / Г.І. Шимечко, Г.В. Черевко. – Львів: Ліга-Прес, 2009. – 206 с.

2. Opracowanie Ministerstwa Rolnictwa i Rozwoju Wsi, Departament Rozwoju Wsi. – Warszawa, 2001.- 48 s.

3. Електронний ресурс. – Режим доступу: http:/ www.agroturystyka.pl