Нестерова Н.А., Щербак І.Ю.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

інноваційнА активнІстЬ підприємств ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛ.

Сучасні економічні відносини ґрунтовані на умовах жорсткої конкуренції. Засадами конкурентоспроможності підприємства стають інновації. Лише систематичне поновлення та модернізація асортименту товарів і послуг; удосконалення техніки і технології виробництва дають змогу підприємству тривалий час отримувати високі показники прибутку та посідати лідерські позиції на ринку.

Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти чи послуги та організаційно-технологічні рішення виробничих, адміністративних, комерційних або інших засобів, які істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [1].

Основні чинники інноваційної активності на макрорівні такі: темпи збільшення державних витрат на розвиток науки й освіти, раціональна державна інноваційна політика та стимулюючі відповідну діяльність податковий, кредитний й амортизаційний аспекти; інтелект населення (сукупність здібностей і творчих обдарувань людей, їх освітньо-кваліфікаційний та культурний рівні) й оптимальне поєднання засобів саморегулювання економіки, різноманітних форм власності тощо.

На мікрорівні — це організаційні структури управління підприємством, ступінь розвитку демократичних принципів економіки, кількість підприємств, які ризикують, упроваджуючи новітні форми та системи заробітної плати й інноваційного менеджменту за здійснення інноваційної політики в умовах конкурентної боротьби та ін. [3].

Створення сприятливих правових, економічних та організаційних умов для розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні в цілому та на регіональному рівні зокрема є основним завданням держави.

Для рішення цього завдання приймаються відповідні законодавчі акти, складаються програми розвитку. Так метою «Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року» є: «Досягнення стабілізації і сталого розвитку народногосподарського комплексу та соціальної сфери регіону і держави в цілому на основі максимального використання науково-технічного потенціалу області, залучення інтелектуальних ресурсів вітчизняної науки до створення, виробництва і реалізації конкурентоздатної наукоємної продукції та технологій, зменшення безробіття, оздоровлення екологічної ситуації, підвищення життєвого рівня населення».

Пріоритетні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку області, які зазначені у ній:

- формування наукоємних виробничих процесів для пріоритетних галузей економіки;

- розробка ресурсо-, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;

- розробка сучасних інформаційно-індустріальних технологій і техніки для електроенергетики, машинобудівної, а також легкої, харчової та інших галузей з швидким обігом капіталу;

- розробка техніки і технологій комплексного використання мінеральної сировини та промислових відходів;

- впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, які спроможні забезпечити сталий розвиток, швидку окупність вкладеного та накопичення власного капіталу, покласти початок прогресивним змінам в структурі виробництва і тенденціях його розвитку;

- створення конкурентоспроможних обробних виробництв з відповідним науковим супроводженням, технологічне та технічне оновлення базових галузей економіки;

- сприяння створенню і функціонуванню технопарку спеціальної економічної зони «Донецьк» та інших інноваційних структурах;

- підготовка кадрів спеціалістів та науковців по пріоритетних напрямах науково-технологічного розвитку;

- створення нової системи управління розвитком продуктивних сил регіону за інноваційною моделлю розвитку економіки.

У програмі також закладалися дані про ризики, що впливатимуть на ефективність реалізації Програми:

- відсутність механізмів захисту національної економіки від експансії іноземних товарів, техніки, технологій;

- невиконання через відсутність дієвих механізмів, передбачених Програмою обсягів фінансування науково-технічної діяльності з Державного та місцевих бюджетів.

Як свідчить цей нормативний документ, найбільша частка фінансування інновацій відводиться власним коштам, але їх, як і державних, недостатньо для покриття витрат пов’язаних з інноваційною діяльністю. Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки обсяги наукоємної продукції становлять менше 0,1% світового обсягу. Означений показник у США, наприклад, за різними джерелами становить від 25 до 36%, для Росії — від 0,13 до 3%. Негативний вплив на розвиток економіки справляє дуже невелика частка виконаних науково-технічних робіт у загальному обсязі ВВП, і ця негативна тенденція спостерігається протягом останніх десяти років.

До основних причин, що гальмують розвиток інноваційної діяльності підприємств згідно з результатами опитування, проведеного Державним комітетом статистики, відносяться:

- відсутність фінансування;

- відсутність коштів у замовника;

- високі кредитні ставки;

- недосконалість законодавчої бази;

- складність отримання сировини;

- відсутність попиту на продукцію;

- високий рівень економічного ризику;

- відсутність інформації про ринки збуту.

Таким чином, підвищення рівня інноваційної активності залежить від політики держави, а саме: вдосконалення системи податкових пільг і кредитів підприємствам, які впроваджують інновації, введення системи стимулювання інноваційної діяльності, активне залучення іноземних інвесторів та надання умов для успішної співпраці, пов’язаною з розробкою та впровадженням інновацій, пошук альтернативних джерел фінансування. Це прискорить оновлення виробництва та сприятиме запровадженню інноваційної моделі розвитку економіки України.

Література:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 36. – 266 с.

2. Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року [Електронний ресурс] : Електрон. текстові дані (958 Кб). - Режим доступу: <http://sovet.donbass.com/Інновації/Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року >. - Заголовок з екрану.

3. Палиця, С. В. Інноваційна діяльність в Україні [Текст] // Економіка та держава. – 2008.- № 10. – С. 52-53. – Бібліогр.: с. 53.