К.е.н. Куцик В. І., магістр Романяк І. І.

Львівська комерційна академія

управління резервами підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства

Процес формування резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства на внутрішньому ринку починається з того, що механізм використання ресурсного потенціалу торговельного підприємства приводиться у відповідність зі здійснюваною стратегією для того, щоб вище керівництво повинне було привести характер і спрямованість діяльності функціональних підрозділів у відповідність із задачами реалізації стратегії.

У рамках ресурсно-ринкового підходу мобілізація резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства на внутрішньому ринку розглядається як процес, спрямований на більш ефективне, ніж у конкурентів, використання ресурсів і орієнтацію усіх видів діяльності підприємства на задоволення потреб ринку. Відповідно, нами запропонована концептуальна модель мобілізації резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства на внутрішньому ринку, яка базується на певних елементах, послідовність розробки і обґрунтування яких відбиває структурі дипломної роботи [1, с. 27 – 30].

Схема формування концептуальної моделі управління резервами підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства на внутрішньому ринку відображена на рис. 1.

Так, основним інструментом використовуваним для розподілу резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства на внутрішньому ринку, є складання і виконання бюджету, що може стосуватися не тільки коштів, але і запасів, капітальних засобів, продажів і т.д. Ключова роль у виконанні стратегії належить керівництву, що визначає двох завдань для торговельного підприємства: проведення стратегічних змін і мобілізацію потенціалу підприємства на здійснення стратегії.

Рис. 1 Схема управління резервами підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства

Визначення резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства дозволяє оцінити та обґрунтувати майбутню життєздатність і рентабельність різних напрямків діяльності підприємства, що є основою прийняття стратегічних управлінських рішень. У свою чергу, стратегічні управлінські рішення мобілізації резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства: орієнтовані на майбутнє та на постійні зміни в зовнішньому середовищі і всередині підприємства; пов’язані з залученням значних матеріальних ресурсів, широким використанням інтелектуального потенціалу і неперервно розвиваючих технологій; мають значну невизначеність, так як повинні враховувати неконтрольовані підприємством зовнішні фактори; характеризуються гнучкістю, здатністю до адаптації, до змін ринкових умов [2, с. 127 – 130].

Відповідно, управлінські рішення мобілізації резервів підвищення конкурентоспроможності торговельного підприємства мають бути спрямованим на: нейтралізацію (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства шляхом формування захисту проти них; використання позитивних зовнішніх чинників впливу для нарощування та реалізації конкурентних переваг підприємства; забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень – їх синхронізації з динамікою дії негативних і позитивних чинників конкуренції на певному ринку.

Література

1. Ахматова М. Теоретические модели конкурентоспособности торговли / М. Ахматова, Е. Попов // Маркетинг. – 2013. - № 1 (91). – С. 25 – 38

2. Качмарик Я. Д Економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства: монограф / Я. Д. Качмарик, В. І. Куцик, Р. Л. Куцик, І. Я. Качмарик. - Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2012. – 208 с.