Мінаєва К.

Харківський національний економічний університет, Україна

Сутність та діагностика банкрутства підприємства

Ключовим завданням згаданої системи є своєчасне виявлення ознак майбутньої фінансової кризи, що може призвести до втрати підприємством ліквідності й платоспроможності та в подальшому до ліквідації суб’єкта господарювання через процедуру банкрутства. Головне завдання діагностики та оцінки ймовірності банкрутства полягає в оцінюванні можливостей і розробленні обґрунтованих рекомендацій та контрзаходів щодо максимально швидкого подолання негативних тенденцій та виходу підприємства із кризової ситуації.

Питанню діагностики банкрутства підприємств в економічній науці приділяється значна увага. Дана проблема знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених: Андрущака Є. М., Бланка І. А., Пластун О. Л., Ситника Л. С., Терещенко О. О., Шеремет А. Д., Подольської В. О., Базілінської О. Я., Е. Альтмана, У. Бівера, Р. Ліса.

Термін банкрутство в перекладі з італійської означає: banco — лава, rotto — зламаний. Така назва походить від звичаю перекидати чи ламати лаву, на якій сидів неплатоспроможний міняйла. З часом термін банкрут (банкрутство) залишився, але став означати фінансову залежність боржника, неспроможного виконати свої зобов’язання перед кредиторами.

Історично склалися два підходи до усвідомлення банкрутства, відповідно пропонуються також і типові сценарії виходу з нього. Перший — англійський (або європейський) — розглядає виробничу систему підприємства лише як сукупність активів, тому пропонує повністю зайняти сторону кредиторів, а для повного задоволення їх економічних вимог розділити суб’єкт банкрутства на активи в грошовому обчисленні або просто розпродати.

Для детальнішого визначення сутності та значення ймовірності банкрутства проведемо семантичний аналіз основних понять у табл. 1.

Таблиця 1

Визначення сутності поняття «банкрутство»

Джерело	Визначення поняття
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"	Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Господарський кодекс України	Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.
Бланк І. А.	Встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність підприємства, тобто нездатність підприємства задовольнити в установлені строки висунуті до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов’язання перед бюджетом.
Терещенко О. О.	Банкрутство – це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.
Шеремет А. Д.	Неспроможність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов’язання.
Возіянова Н. Ю.	Банкрутство – це міра економічної і юридичної відповідальності за стан, що характеризується перевищенням заборгованості над вартістю майна боржника.
Ситник Л. С.	Банкрутство – Зафіксована юридично точка в життєвому циклі підприємства, що означає неможливість ведення фінансово-господарської діяльності з невід'ємним прибутком як самостійним господарюючим суб'єктом.
Пластун О. Л.	Банкрутство – підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що унеможливлює нормальну діяльність та робить підприємство неплатоспроможним.

Проаналізувавши літературні джерела, можна зробити висновок, що ключовим моментом у визначенні поняття банкрутства є термін «неспроможність».

- Причини банкрутства підприємств різні та чисельні . Але серед них можна виявити дещо спільне, що дасть змогу їх згрупувати та класифікувати (табл. 2).

Таблиця 2.

Основні зовнішні та внутрішні причини банкрутства

Зовнішні фактори	Внутрішні фактори
Економічні	Дефіцит власних обігових коштів
Політичні	Недосконалий механізм ціноутворення
Демографічні	Відсутність договірної дисципліни
Розвиток науки і техніки	Відсутність юридичних служб
Розвиток культури	Відсутність перспективного планування
Міжнародна конкуренція	Відсутність джерел довгострокового фінансування капіталовкладень
Банкрутство боржників	Наявність незавершених капіталовкладень. Зростання дебіторської та кредиторської заборгованості

Головним для наступного пошуку шляхів фінансового оздоровлення неплатоспроможних підприємств повинне стати кваліфіковане вивчення причин банкрутства.

Зовнішніми по відношенню до підприємства є такі чинники:

- економічні причини: спад виробництва, збільшення кількості збиткових підприємств, зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, неплатоспроможність підприємств-партнерів тощо;

- політичні причини: політична нестабільність держави, недосконалість законодавства, високий рівень податків тощо;

- демографічні причини: структура населення, рівень добробуту та інші фактори, що визначають розмір і структуру споживання, платоспроможний попит населення тощо;

- інші причини: загальний рівень культури (виробництва, поживання), посилення міжнародної конкуренції, банкрутство боржників підприємства, загальний розвиток науки і техніки, рівень технологій тощо.

Внутрішніми причинами виникнення банкрутства підприємства можуть бути:

- дефіцит власних оборотних активів, недосконалість механізму ціноутворення;

- бездіяльність юридичних служб підприємства;

- відсутність контролю за договірними відносинами;

- значна питома вага непродуктивних втрат;

- зростання дебіторської та кредиторської заборгованості;

- неефективне використання ресурсів, збільшення витрат;

- перевищення темпів росту витрат над темпами росту виручки від реалізації;

- збиткова діяльність підприємства;

- відсутність на підприємстві заздалегідь визначеної стратегії;

- недосконалість організаційної структури;

- втрата ринків збуту продукції з причин незадовільної якості рівня маркетингу;

- недосконала технологія виробництва;

Поняття банкрутства поєднує у собі різноманітні ознаки, що дозволяють виділити наступні види банкрутства:

1. Реальне банкрутство — повна неспроможність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу. Таке підприємство юридично об'являється банкрутом.

2. Технічне банкрутство — банкрутство, що викликане суттєвим простроченням дебіторської заборгованості та перевищенням цієї заборгованості над кредиторською, а сума активів істотно перевищує фінансові зобов'язання. При ефективному антикризовому управлінні підприємство, як правило, не об'являють банкрутом юридично.

3. Навмисне банкрутство — навмисне створення або збільшення керівником або власником підприємства його неплатоспроможності, нанесення економічного збитку в особистих інтересах або інтересах інших осіб, заздалегідь некомпетентне фінансове керівництво. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

4. Фіктивне банкрутство — заздалегідь неправдиве об'явлення підприємством про свою неплатоспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх зобов'язань або знижки на суми кредиторської заборгованості. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

Дослідження поняття «банкрутство» дає змогу трактувати термін "діагностика банкрутства підприємства" як комплекс заходів, пов’язаних з дослідженням, виявленням, оцінкою негативних факторів та ризиків виникнення банкрутства з метою розробки альтернативних варіантів управлінських рішень для мінімізації потенційних збитків чи досягнення поставлених завдань.

Існує значна кількість методів діагностики за допомогою моделей ймовірності банкрутства: двофакторна модель Е. Альтмана, п'ятифакторна модель Е. Альтмана адаптована, дискримінантна модель Р. Ліса, дискримінантна модель Дж. Таффлера, показник діагностики платоспроможності Ж. Конана і М. Гольдера, коефіцієнт У. Бівера, модель Г. Спрінгейта, дискримінантна модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна – Г. Кадикова, О. Зайцевої та ін..

У вітчизняній практиці значного поширення набули методики аналізу фінансового стану та оцінки ймовірності загрози фінансової кризи підприємства, які ґрунтуються на однофакторному аналізі показників фінансової звітності або засновані на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу) ризикованості фінансового стану підприємства. Спільним для цих методик є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв’язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчислення певної вибірки показників (коефіцієнтів) і порівняння їх значень з нормативними та в динаміці. Висновки щодо якості фінансового стану робляться на підставі узагальнення результатів аналізу кожного показника (чи групи показників). Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших – про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.

Під дискримінантним аналізом здебільшого розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі дослідження підприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші продовжують успішно працювати.

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів фінансової кризи, так і банками при оцінці кредитоспроможності позичальника. Про актуальність і значимість розглянутого методу прогнозування фінансового стану підприємств свідчить вже те, що Європейський центральний банк для полегшення класифікації позичальників на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним банкам використовувати в роботі галузевий дискримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, підприємств торгівлі та громадського харчування, для інших підприємств.

Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:

1. Моделі побудовані за даними іноземних компаній, а будь-яка країна має свою специфіку.

2. Критерій Z побудований в основному в минулі десятиріччя; за останні роки економічна ситуація змінилася в усьому світі і тому, абсолютно неочевидно, що повторення аналізу на більш пізніх даних залишило б структурний склад моделей без змін.

3. Існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях.

4. На формування деяких показників значно впливає інфляція.

5. Балансова вартість окремих активів не відповідає ринковій ціні.

Незважаючи на названі недоліки, вище розглянені моделі мають високу точність оцінки і досить дієві на практиці. Для порівняння дані дискримінантні моделі можна використовувати для підтвердження результатів як окремо, так і в сукупності, правда, з певним коректуванням. На думку вітчизняних вчених, можна стверджувати, що українським підприємствам для аналізу фінансового стану та прогнозування банкрутства найбільш доцільно використовувати модель Таффлера. Показники за цією моделлю мають більш сталий та плавний характер, а порогове число не завищене для нашої кон'юнктури ринку.

Таким чином проаналізувавши можливі види банкрутства, що наводиться різними авторами, можемо дійти висновку, що вид банкрутства безпосередньо залежить від істинної причини його виникнення, і відповідно до неї й ідентифікується той чи інший вид банкрутства.

Література

1. Андрущак Є. М. Удосконалення інституту банкрутства / Є. М. Андрущак // Фінанси України. – 2005. - № 5. - С. 14-21

2. Возіянова Н. Ю. Проблеми становлення та діагностики банкрутства в Україні / Н. Ю. Возіянова // Торгівля і ринок України : тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. – Донецьк : ТОВ "Лебідь", 1997. – С. 131–133.

3. Пластун О. Л. Визначення сутності поняття "банкрутство" в сучасній науковій літературі / О. Л. Пластун // Вісник ЖДТУ. – 2005. – № 2. – С. 256–261.

4. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. Посібник. –К.:КНЕУ, 2008. – 412 с .