Шарай І.С.

КАПІТАЛІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ, ОЦІНКА ТА НАПРЯМИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Ключові слова: формування банківського капіталу, оцінка і підвищення рівня капіталізації, банківські установи

Актуальність теми. Капіталізація банківської системи кожної країни все більшою мірою перетворюється на інструмент забезпечення конкурентоспроможності міжнародної банківської діяльності, вирішення завдань стійкого розвитку національної економіки. Головними цілями капіталізації банківської діяльності є підтримка стабільності банківської системи, конкурентного середовища серед банків та захист інтересів вкладників і кредиторів. Вирішення саме цих завдань дозволить, з одного боку, ефективно виконувати банками свої головні функції, а з другого – забезпечити стійкість і динамічний розвиток національної економіки.

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок до вивчення теоретико-методологічних засад та практичних аспектів оцінки і підвищення рівня капіталізації банківських установ внесли такі вчені: Бицька Н. [1], Коваленко В. В., Крухмаль О. В., Торяник Ж. І. [2], Криклій А.С., Боровікова М.О. [3] та інші.

Мета статті. Метою роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад та розробка пропозицій щодо формування банківського капіталу, оцінки і підвищення рівня капіталізації банківських установ.

Виклад основного матеріалу. Проведений аналіз, дає змогу сформулювати власне бачення поняття „банківський капітал”. Банківський капітал – це власні, залучені, позичені грошові та прирівняні до них кошти, які є у розпорядженні банківської установи та використовуються нею для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Визначено, що найбільш точним та загальним показником рівня забезпеченості капіталом як окремого банку, так і всієї системи, є рівень капіталізації. Очевидно, що тлумачення поняття „капіталізація”, є неоднозначним, а тому доречно агрегуючи визначення надані різними вченими та надати авторське бачення поняття „капіталізація”. Отже, капіталізація – це комплекс заходів спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу шляхом залучення грошових коштів, реінвестування отриманого прибутку, концентрації та консолідації.

Існує багато підходів до оцінки рівня капіталізації банківського системи, проте кожен з них не обґрунтовує рівень капіталізації всебічно. При визначенні рівня капіталізації банків необхідно звернути увагу не тільки на кількісні показники обсягу власного та статутного капіталу, але і на якісні які в першу чергу стосуються структури власного капіталу та достовірності окремих його складових.

Розроблена методика враховує показники, які відображають не тільки розмір капіталу банку, його ринкову вартість, ефективність системи управління залученими коштами, а також залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Застосування даного алгоритму дозволить банкам діагностувати проблеми з формуванням капіталу на ранніх стадіях, а також уникнути у подальшому розвитку значних проблем з капіталом і його достатністю, якістю та ефективністю його використання, а також фінансовою безпекою банку.

Аналізуючи структуру власного капіталу комерційних банків України виявили, що питому вагу у капіталі займає статутний капітал, який щорічно збільшується. Таким чином власники прагнуть підвищити рівень капіталізації банківських установ. Проте це не є позитивним явищем. Досвід банківських систем економічно розвинутих країн свідчить про те, що у кращому становищі перебувають банки, в яких відношення статутного капіталу до власних коштів не перевищує 50%. Це свідчить про неефективну структуру власного капіталу банків України.

Застосування розробленої діагностики, стосовно капіталізованості банківських установ (у роботі ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” та ПАТ „Укрсоцбанк”) дало змогу, переконатися у наявності проблем на мікрорівні. І хоча ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” і являється одним з найбільших і найрозвинутіших банків України, та є одним з основних капіталізаторів вітчизняної банківської системи, проте аналіз свідчить про проблеми капіталізації фінансової установ як в кількісній так і в якісній площині. Це потребує негайного вирішення, впровадження конкретних заходів з підвищення рівня капіталізації.

Для порівняння обрано банк зі значною часткою іноземного капіталу ПАТ „Укрсоцбанк”. Виявлено, що ПАТ „Укрсоцбанку”, в першу чергу необхідно звернути увагу на кількісну сторону, тобто недостатність рівня капіталізації банківської установи, адже обсяг регулятивного капіталу та темпи збільшення капіталу взагалі значно зменшилися за останній період, що відповідно провокує зменшення нормативу адекватності регулятивного капіталу, в той час як ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” більш проблемною є якісна сторона капіталізації, про це свідчать зменшення показників дохідності активів та дохідності капіталу, а також зменшення ефективності використання коштів акціонерів.

Побудовано економіко-математичні моделі з метою наочно прослідкувати вплив на коефіцієнт капіталізації банку, таких факторів які характеризують забезпеченість фінансової установи капіталом, а саме: мультиплікатор капіталу, коефіцієнт покриття зобов’язань, адекватність регулятивного капіталу та дохідність капіталу. Виявлено, що на коефіцієнт капіталізації ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” вплив має мультиплікатор капіталу, коефіцієнт покриття зобов’язань та дохідність капіталу. найістотніший вплив має коефіцієнт покриття зобов’язань. Такий значний вплив даного показника можна пояснити тим, що даний коефіцієнт показує наскільки банк може покривати свої зобов’язання саме за рахунок власних коштів, тобто фактично показник відзначає забезпеченість власними коштами банківської установи, що трактує зміст коефіцієнта капіталізації. Дохідність капіталу говорить про те, скільки прибутку приносить власний капітал банку, тобто додаткові грошові кошти які збільшують капіталізацію банку. На коефіцієнт капіталізації банківської установи ПАТ „Укрсоцбанк”, на відміну від ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”, вплив здійснює тільки коефіцієнт покриття зобов’язань. Це можна пояснити особливостями діяльності та функціонування банківської установи.

У боротьбі з нестачею регулятивного капіталу рекомендовано застосування процесу сек’юритизації активів. Для банку сек’юритизація вигідна так як: банк списує зі свого балансу активи, збільшуючи адекватність капіталу; залучає додаткове фінансування шляхом продажу активів компанії спеціального призначення; знижує кредитний ризик; банк має можливість диверсифікувати джерела фінансування; підвищується конкурентоздатність банку, заявляється можливість виходу на ринки іноземного капіталу. Сек’юритизація впливає на показники капіталу банку: по-перше зменшується розмір активів, що сприятиме збільшенню адекватності регулятивного капіталу внаслідок зменшення знаменника в формулі для розрахунку адекватності регулятивного капіталу; по-друге, регулятивний капітал збільшиться на суму сек’юритизованих цінних паперів.

Для вирішення проблеми низької капіталізації рекомендовано консолідацію банківського капіталу шляхом злиття та поглинання банківських установ. Виокремлено такі джерела отримання синергетичних переваг та вдосконалено механізм об’єднання банків який надасть змогу досягти позитивного синергетичного ефекту.

Здійснено рекомендації щодо обрання об’єкта для поглинання чи злиття. Підбір показників, які дає змогу визначити найбільш оптимальний об’єкт для об’єднання, що використовується для збільшення розміру капіталу за рахунок злиття чи поглинання. Такий набір методично обґрунтовує банківську установу та її діяльність. До того ж, оцінка здійснюється не однобічно, а торкається і фінансової стійкості банківської установи (капіталізація банківської установи, темп зростання капіталу, якість активів), і потужностей (клієнтська база, діапазон послуг, якість менеджменту), а також іміджу банку та його філійної розгалуженості.

Рекомендовано основні заходи, що повинні бути реалізовані з боку держави для заохочення банків до злиття та поглинання та утворення банківських холдингів, а саме: затвердити на законодавчому рівні процедури злиття та поглинання, зробити їх простішими; послабити податковий тягар; розробити стратегічну програму реструктуризації банківського сектору.

З метою вирішення проблеми неефективного використання та нарощення власного капіталу банківської установи рекомендовано здійснювати емісію гібридних інструментів. які являють собою безстрокові цінні папери за якими не акумулюються дивіденди. Рекомендація обґрунтована тим, що інструменти гібридного капіталу дозволяють: зберегти готівкові кошти, у разі виникнення тиску на емітента; уникнути дефолту в разі несплати відповідних платежів за ними; змінювати їх вартість відповідно до ефективності діяльності емітента; списувати номінал деяких інструментів за певних обставин без порушення провадження у справі про банкрутство або ліквідацію.

Випуск інструментів гібридного капіталу, по-перше, не вимагатиме грошових вливань з боку власників. По-друге, дані інструменти зменшують зважену вартість капіталу банку, що означає можливість забезпечення вищої прибутковості на акціонерний капітал порівняно з емісією акцій. По-третє, такі випуски, хоча, як правило, і мають складнішу структуру і їх важче продати, аніж пріоритетні незабезпечені боргові зобов’язання, вони можуть бути організовані і проведені швидше, ніж нова емісія акцій буде зареєстрована регулюючими органами.

Висновки. До головних недоліків банківської системи України відносять: неякісний і малий розмір власного капіталу в більшості українських банків; високу централізацію капіталу банку за недостатньої його концентрації та нерозвиненості регіональної банківської системи; незбалансованість структури активів і низьку ефективність управління ними тощо.

Щоб сприяти підвищенню рівня капіталізації, необхідно провести такий ряд заходів: капіталізація прибутку банків; залучення додаткового акціонерного капіталу шляхом емісії простих та привілейованих акцій; залучення коштів на умовах субординованого боргу; злиття та об’єднання комерційних банків.

Список використаних джерел

1. Бицька Н. Банківський капітал в економіці України / Бицька Н. // Вісник НБУ. – 2006 – № 1. – С. 48.

2. Коваленко В.В. Проблеми капіталізації та оцінювання достатності капіталу банків / Коваленко В. В., Крухмаль О. В., Торяник Ж. І. // Гроші, фінанси і кредит. – 2011. – № 8(122). – С. 276–286.

3. Криклій А.С. Капіталізація банківської системи України в умовах глобалізації: проблеми та перспективи / Криклій А.С., Боровікова М.О. // Финансы и инвестиции. – 2006. – № 12. – С. 8–14.