Магістр Шарай І.С.
Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку
людини
ВНЗ ВМУРоЛ
„УКРАЇНА”, Україна
АНАЛІЗ РІВНЯ КАПІТАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
УКРАЇНИ
Постановка проблеми. Сьогодні питання підвищення рівня капіталізації
банківської системи України є основною вимогою регуляторних органів, оскільки
низький рівень капіталізації вітчизняних банків не в змозі забезпечити
банківськими ресурсами реальний сектор економіки. Саме тому підвищення
капіталізації банківського сектору України є актуальним питанням для розвитку
банківської системи України. Крім того, збільшення власного капіталу є одним з
найважливіших внутрішніх факторів впливу
на ринкові перспективи банку та на капіталізацію банку. Тому є доцільним
розглянути структуру власного капіталу банків України.
Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок до вивчення методологічних засад розвитку
страхового ринку України внесли Мишкін Ф. С. [1], Сизоненко В, Циганов С. [2], Чуб
О.О. [3] та інші.
Виклад основного матеріалу. Питома вага складових власного капіталу банків
протягом останніх років суттєво змінилася внаслідок фінансово-економічної
кризи.. Протягом останніх 6 років (з 01.01.2006 по 01.01.2012 роки) власний
капітал українських банків збільшився у 6,8 разів.
Зростання
капіталу банків, в основному, відбулося за рахунок збільшення сплаченого
зареєстрованого статутного капіталу, що є основою власного капіталу банків.
Його приріст з 01.01.2006 по 01.01.2012 років склав 128354 млн. грн. А якщо
розглядати частку сплаченого зареєстрованого статутного капіталу у % до
власного капіталу, то збільшення він за той самий термін збільшився на 43,2% і
на 01.01.2012 складає 105,4 % власного капіталу банків. Це пояснюється
суттєвими збитками минулих років та поточного 2011 року. Вони склали 29,3% до
власного капіталу.
Також можна
побачити, що власний капітал банків збільшився і за рахунок резервів банків.
Збільшення банківських резервів в період з 01.01.2006 по 01.01.2012 роки склало
22544 млн. грн. Частка резервів банку у власному капіталі складає 18,4%.
Протягом 2006-2010 років їх обсяг постійно зростав з 1847,1 млн. грн. до 25560
тис. грн. У кризовому 2010 році резерви зросли на 156,63%. У 2011 році їх обсяг
впав до 24392 тис. грн., що може бути пояснено зміною
резервної політики комерційних банків країни.
Як вже
зазначалося, Національний банк України вживає заходів щодо підвищення рівня
капіталізації банківської системи шляхом встановлення нормативів розміру та
адекватності регулятивного капіталу, а також окремих його складових. Водночас,
як раніше було відзначено у попередньому розділі, основою і найбільш стабільною
складовою регулятивного капіталу банку є складова капіталу першого рівня, тобто
статутний капітал.
При аналізі
достатності капіталу, перш за все, визначається виконання економічних
нормативів, встановлених НБУ.
Національний
банк встановлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),
якого всі банки зобов'язані дотримуватися.
НБУ залежно від економічного стану країни, стану світових валютних й
фінансово-кредитних ринків, зміни курсу національної валюти може переглядати
мінімальний розмір регулятивного капіталу.
Мінімальний
розмір регулятивного капіталу комерційних банків з кожним роком збільшується.
Якщо на кінець 2005 року він скла 18,1 млн. грн., то на кінець 2011 року –
156,1 млн. грн. Практично мінімальний розмір регулятивного капіталу зріс у 8,6
раз.
Норматив
платоспроможності (або адекватності регулятивного капіталу) (H2) розраховується
як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних
коефіцієнтів за ступенем ризику.
Нормативне
значення нормативу H2 не може бути нижчим за 10% починаючи з 2005 року норматив
становив 8%, але потім поступово зростав. Норматив платоспроможності
характеризує здатність банку розрахуватися за своїми зобов'язаннями, які випливають з кредитних, торговельних або
інших грошових операцій. Чим вище є значення показника адекватності
регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, яку приймають на себе
власники банку. І навпаки, чим нижче є значення, тим більша частка ризику, яку
приймають на себе кредитори або вкладники банку. Норматив виконується протягом
аналізованого періоду. Але також видно, що значення нормативу починаючи з 2006
року зменшується і це зменшення на кінець 2008 року складає 2,89 пунктів. А вже
у 2009 році значення нормативу починає збільшуватися і на кінець 2010 року
складає 20,34.
Норматив
адекватності основного капіталу (H3), розраховується як відношення банківського
капіталу й загальних активів, зменшених на створені відповідні резерви банком. До загальних резервів банку відносяться: резерв під
заборгованість інших банків, резерви під знецінення боргових цінних паперів, що
рефінансуються НБУ, резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською
заборгованістю за операціями з клієнтами банку, резерви під заборгованість за
кредитами, які надані клієнтам, резерви на можливі втрати за сумнівною
дебіторською заборгованістю, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі
банку на продаж, резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на
інвестиції.
Нормативне
значення нормативу H3 має бути не менше ніж 4% на кінець 2007 року, в наступних
роках – не менше 9%.
Норматив
адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності
банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може
зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних
ризиків. Даний норматив виконується протягом всього періоду з 2005 року по 2011
рік. Однак, слід вказати, що в період з 2005 по 2007 роки показник адекватності
капіталу банків України йшов на спад, у
2007 році він зменшується на 1,38. Вже у 2011 році він складає 14,3, що на 4,94
більше, ніж у 2007 році. В цілому, загальне збільшення значення нормативу
адекватності основного капіталу за 2005-2011 роки складає 3,6.
Отже, в
процесі аналізу визначено основні власного капіталу, його структури та
нормативів достатності. Встановлено, що питому вагу у структурі власного
капіталу займає статутний капітал, що можна визначити не як позитивне явище.
Норматив адекватності регулятивного капіталу із початком кризи щорічно зростає
значними темпами, а норматив адекватності основного капіталу почав зростати з
2008 року.
У попередньому питанні розглянуто структуру власного капіталу банківської
системи України, його обсяг та основні складові, визначена необхідність достатності
капіталу для стабільної банківської
системи та підвищення адекватності регулятивного капіталу, адже зростання
даного нормативу не відповідає темпам зростання обсягів регулятивного капіталу
банківської системи.
Найбільш точним та загальним показником рівня забезпеченості капіталом
як окремого банку, так і всієї системи, є рівень капіталізації. Як зазначалося у попередньому розділі,
власний капітал банку, залучені та позичені кошти являються джерелом формування
ресурсної бази кожного банку. Забезпечення капіталу банків, який відповідає
потребам економіки, що характеризуюся зростанням основних макроекономічних
показників, є одним з пріоритетних завдань банківської системи України.
При визначенні
рівня капіталізації банків необхідно звернути увагу не тільки на кількісні
показники обсягу власного та статутного капіталу, але і на якісні які в першу
чергу стосуються структури власного капіталу та достовірності окремих його
складових.
Проаналізуємо
рівень капіталізації банківських установ України за визначений період 2005-2011
рр. Протягом 2005-2009 років при зростанні ВВП та ресурсів системи відношення
капіталу банків до ВВП зростало, але не дуже суттєво. Іншими словами,
збільшення капіталу банківської системи відповідало зростанню ВВП, це було
позитивним фактором. Але, для банківської системи, яка має бажання
інтегруватися до європейського простору, обсяги й темпи зростання банківського
капіталу є нажаль недостатніми. У 2009-2010 рр. році через падіння ВВП
співвідношення впало до 9,1%. У 2011 році співвідношення зростає до 10,9%. Характерним для
банківської системи України до фінансової кризи було відставання темпів
збільшення власного капіталу від темпів зростання активів й зобов’язань. У
2010-2011 роках ситуація змінюється й власний капітал збільшується швидше, ніж
зобов’язання, але відстає від активів. Дана тенденція може свідчити про
наростання загрози недокапіталізованості та
неплатоспроможності. Однак, вже у 2011 році ситуація починає
вирівнюється.
Частка вкладів осіб фізичних у капіталі є значно більшою аніж частка
коштів суб’єктів господарювання. Темпи зростання перших є значно більшими. Хоча
у 2010 році мало місце суттєве гальмування зростання вкладів фізичних осіб. В
цілому, він стає роком недовіри населення до вітчизняних банків – темп зростання склав 105%. У 2011 році
темпи стали дуже значними для вкладів фізичних осіб – 122%, для коштів
суб’єктів господарювання – 115%.
Слід розуміти, що з одного боку, високий рівень капіталізації
банківської системи дає змогу фінансово підтримувати економічний розвиток
країни та бути запорукою стабільності в умовах глобалізації та міжнародної
фінансової інтеграції. З іншого, достатня кількість власних коштів банку
забезпечує його стабільне функціонування та сприяє нейтралізації ризиків, які
притаманні процесу його функціонування. Капітал банку поглинає можливі втрати і
тим самим створює основу для підтримання довіри до банку з боку вкладників, а
також визначає кредитоспроможність банку .Це обумовлює значення механізму
управління капіталу банків не тільки у процесі розвитку національної економіки
але й у міжнародному контексті, про що свідчить прийняття Міжнародної
конвергенції «Базеля III».
Висновки. Враховуючи те, що нарощення
регулятивного, власного та статутного капіталів протягом останніх п’яти років у
10 разів було швидшим, ніж сума прибутку, доцільно говорити про певні труднощі
з накопиченням капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку як поточного так
і минулих років.
Список використаних джерел
1. Мишкін Ф. С. Економіка грошей,
банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишина. – К.:
Основи, 1998. – 963 с.
2. Сизоненко В. Капіталізація як провідна
компонента підвищення конкурентоспроможності банківської системи / Сизоненко В., Циганов С. // Банківська справа. – 2008.– № 6. – С. 3-14.
3. Чуб О. О. Банки в глобальній економіці:
Монографія. / Чуб О. О. – К.: КНЕУ, 2009. – 123с.