Экономические науки/11. Логистика

Остапенко А.С., Атманова Є.В.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

Управління ланцюгами поставок як напрям підвищення конкурентоспроможності підприємств

Серед особливостей ведення бізнесу на сучасних ринках можна виділити дві ключові тенденції. Перша стосується зростання загального рівня інтеграції на міждержавному рівні та відповідного посилення виробничих, фінансових та інших взаємозв’язків між підприємствами різних країн. По-друге, в умовах зростаючої конкуренції підприємці намагаються використовувати всі можливі засоби для укріплення своїх ринкових позицій. Синтезуючи відзначені тенденції, провідний принцип управління бізнесом на сучасному етапі можна сформулювати так: «взаємодіяти, щоб успішно конкурувати» [1]. На реалізацію цієї мети спрямовуються дослідження у сфері маркетингу, менеджменту, фінансів тощо.

В логістиці врахування аспектів інтеграції і глобалізації господарської діяльності та функціонування підприємств в конкурентному середовищі знаходить найбільш повне відображення в концепції управління ланцюгами поставок (SCM). Її впровадження в організацію взаємодії між підприємствами, пов’язаними між собою логістичними ланцюгами, створює широкі можливості щодо спеціалізації, зниження витрат, покращення результативності діяльності, а також швидкості і гнучкості реагування на потреби споживачів.

Формування партнерських взаємовідносин між підприємствами в процесі управління ланцюгами поставок дозволяє досягти синергетичного ефекту, забезпечуючи конкурентні переваги всій інтегрованій структурі за рахунок наступних чинників:

- досягнення мінімізації витрат в ланцюзі поставок;

- зростання швидкості виконання операцій;

- підвищення адаптивності логістичної системи до зовнішніх факторів і внутрішніх змін, стійкості до форс-мажорних обставин та гнучкості реакції на коливання попиту;

- досягнення процедурної (операційної) досконалості;

- повніше задоволення інтересів бізнес-партнерів;

- удосконалення інформаційного забезпечення [2].

Перший чинник – мінімізація витрат в ланцюзі поставок – безпосередньо відображає фінансову складову підвищення конкурентоспроможності підприємства. Критерієм оптимальності у даному випадку виступає запобігання підоптимізації, тобто замість скорочення логістичних витрат на окремому етапі логістичного ланцюга, яке може і не дати відповідної економії при розрахунку сумарних витрат, метою є підвищення ефективності функціонування логістичної системи в цілому. При цьому, основними напрямками зменшення логістичних витрат може бути: оптимізація асортименту, підвищення ефективності рекламних заходів, зниження витрат обслуговування замовлень, зменшення транспортних витрат тощо.

Характеризуючи наступний чинник – підвищення швидкості виконання операцій, необхідно зауважити, що його значимість зумовлюється пріоритетністю для споживачів якомога швидшого отримання товару чи послуги. Так, у стандартом логістичного обслуговування в ЄС є виконання замовлення не більше, ніж за 48 годин [3].

Важливою перевагою організації ланцюгів поставок з використанням принципів SCM є забезпечення їх гнучкості до коливань попиту на ринку, зокрема шляхом формування страхових запасів недорогих матеріалів і комплектуючих, попит на які є стохастичним, але які є важливими для забезпечення неперервності функціонування ланцюга поставок [2].

Іншим аспектом проблеми адаптації ланцюга поставок до змін зовнішнього середовища є забезпечення його еластичності при виникненні форс-мажорних обставин: можливість зміни учасників у ланцюгу поставок, комплекс превентивних і післякризових заходів з ризик-менеджменту.

Адаптація логістичної системи до невідворотних змін на ринку включає необхідність прогнозувати такі зміни, зокрема науково-технологічний розвиток, демографічні тренди, суспільні і політичні зміни тощо, визначати відповідні їм ймовірні бізнес-шанси та враховувати їх при формуванні стратегій розвитку і прийнятті управлінських рішень.

Організація співпраці підприємств на засадах концепції SCM дозволяє узгоджувати між партнерами особливості їхньої операційної діяльності, встановлювати загальні технічні стандарти та формувати спільну інфраструктуру. Це, у свою чергу, сприяє значно вищій операційній досконалості в ланцюгах поставок.

Крім того, спільне опрацювання проблемних моментів в організації логістичних ланцюгів забезпечує якомога повніше врахування інтересів та пріоритетів кожного з учасників та налагодження взаємовідносин між ними на всьому логістичному ланцюгу – від постачальників до роздрібних посередників.

Додатковим чинником підвищення конкурентоспроможності підприємств при використанні концепції SCM є інформаційне забезпечення процесу управління ланцюгами поставок, що полягає в об’єднанні баз статистичних даних та аналітичної інформації підприємств-партнерів, побудова на їх основі прогнозів і планів, забезпечення прийняття більш ефективних управлінських рішень.

Таким чином, сучасна концепція SCM є реальним інструментом підвищення ефективності ведення бізнесу та забезпечення конкурентоспроможності підприємств шляхом скорочення витрат, підвищення якості продукції й рівня обслуговування споживачів, досягнення клієнтоорієнтованості та відкритості бізнес-процесів, скорочення часу на прийняття управлінських рішень та підвищення точності прогнозування і планування діяльності. Використання зазначених переваг має важливе стратегічне значення і для українських підприємств, зважаючи на поступову інтенсифікацію інтеграційних процесів та розширення участі України в міжнародній економічній інтеграції.

Література

1. Крикавський Є.В. Логістичне управління : Навчальний підручник. – Львів : Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2006. – 564 с.

2. Чухрай Н.І., Гірна О.Б. Формування ланцюга поставок : питання теорії та практики : Монографія. – Львів : «Інтелект-Захід», 2007. – 232 с.

3. Чухрай Н. І. Чинники конкурентоспроможності ланцюгів поставок / Н. І. Чухрай // Вiсник СНУ iм. В. Даля – 2011 – № 5 (159). – С. 145-151.