к.е.н., Козьякова Світлана Сергіївна

Східноукраїнський національний університет імені В.Даля

Регіон, як продукт маркетингу: теоретичний підхід

Динаміка внутрішнього розвитку регіонів може мати позитивні зміни такі, як розміщенням в регіоні нових галузей економіки, зростання пропозиції робочих місць, високий рівень життя, що збільшує приплив інвестицій, жителів і приїжджих. Але невідповідність цих позитивних явищ може привести до зростаючих цін на нерухомість, перевантаження інфраструктури, соціального невдоволення, що зменшує привабливість території. Із зовнішнього боку на територіальний розвиток впливають глобальна конкуренція, науково-технічний прогрес, регіональна політика держави та інші фактори. У результаті регіони інтегруються в світову економіку і змушені все більше конкурувати між собою у боротьбі за інвестиції та кваліфіковану робочу силу; покриття зростаючого рівня потреб населення в якості комунальних послуг і якості життя [1].

У зв'язку з цим, особливий інтерес представляє дослідження визначення регіону, як продукту маркетингу з метою подальшого визначення сутності регіонального маркетингу. Регіон знаходиться на перетині вимог різних цільових груп: туристів, вже наявних підприємств, населення, інвесторів. На основі задоволеності цільових груп формується привабливість регіону та відбувається його позиціонування. Таке позиціонування полягає у виявленні пропорцій між обсягами продажів лідируючих груп товарів на конкретних ринках збуту порівняно з регіонами-конкурентами, а також визначення стимулюючих заходів на конкретних ринках в залежності від рівня ВВП на душу населення та долею продажів у структурі регіонального товару.

Регіони відрізняються між собою розмірами та структурою територій, місцем знаходження, темпами розвитку, рівнем конкуренції. Тому «регіон» виступає в контексті виділення та уточнення окремих характеристик достатньо великих за своїми розмірами територій. Таке тлумачення дає змогу ємко розширити сферу вживання термінологічного апарату та стає поліфункціональним [2, с. 19].

Продукт "регіон" не можна створити або покращити за один день, це повинен бути довгостроковий процес реалізації стратегічного розвитку на основі теорії економічного розвитку. Виходячи з теорії розміщення, просторові переваги проявляються в будь-якій господарській діяльності і впливають на розміщення виробництв на території в регіонах. Різні регіони володіють певними перевагами, пов'язаними з факторами виробництва або з розташуванням ринків збуту. Ця теорія багато в чому пояснює існуюче розміщення продуктивних сил. Теорія агломераційного ефекту полягає в тому, що навколо ефективних виробництв створюється оточення, яке використовує інфраструктуру і ресурси, забезпечуючи додаткову економію. Головна ідея теорії основного і допоміжного виробництва полягає в тому, що виникає так званий мультиплікативний ефект, тобто при зростанні основного виробництва, розширюється і допоміжне. Основне виробництво виступає чинником стабільності економічного розвитку, а допоміжні – фактор економічного розвитку і стійкості в майбутньому [3, с. 12].

Оскільки територія є підсистемою забезпечення регіональних інтересів, а її основною потребою – самостійне вирішення місцевих питань, тому регіон орієнтується на досягнення управлінської автономії, яку забезпечує економіка регіону [4, с. 48].

Між територіями з розвинутою економікою з'являється міжрегіональна конкуренція за інвестиції, інформацію, транспортні та туристичні потоки, екологічні, економічні, соціальні проекти, спеціалістів. Тому регіон виступає, як специфічний продукт (одиниця конкуренції), користувачами якого є інвестори, підприємці, мешканці, туристи і інші. В таких умовах збільшується роль маркетингу, який дає змогу збільшувати та розвивати потенціал для забезпечення привабливості території.

Маркетинг з роками перетворився у особливу галузь економічної науки, яка займається розв’язанням довгострокових комерційних проблем шляхом розробки відповідного інструментарію, що пояснюється різними методологічними підходами вчених маркетологів до характеристики маркетингу. Посилення конкуренції зумовлює новий етап в еволюції концепції управління, де задачі маркетингу розширяються до встановлення довгострокових відносин із споживачами. Концепція маркетингу стосунків розглядає потреби споживачів цільового ринку та їх поведінку й відношення після операцій. Тобто маркетинг інтегрує і координує всі функції на підприємстві та націлює їх на довгострокові відносини з споживачами. Концепція соціально-етичного маркетингу, як сучасний рівень розвитку практики й теорії маркетингу вимагає, щоб суб'єкти ринку (насамперед фірми) домагалися збалансувати наступні фактори – прибутки виробників і посередників, потреби покупців і інтереси суспільства.

Збалансованість інтересів суспільства та ступінь задоволеності багато в чому визначається державою, діяльністю його інститутів. Тобто, маркетингові відносини розвиваються не тільки між ринковими партнерами, а також некомерційними (суспільними) організаціями, які функціонально займаються розв'язанням різних економічних і соціальних питань. Таким чином, у методологічному плані доцільно було б розглядати маркетинг як суспільний вид діяльності, пов'язаний із процесами реалізації державної економічної й соціальної політики з метою розвитку регіону. Таке визначення відкриває можливість дослідження регіональних аспектів маркетингу.

Література:

1. Арженовский И.В. Маркетинг регионов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.marketing. spb.ru/read/article/a56.htm.

2. Василенко В.Н. Экономическое развитие региона: сходство и различие: монография / В.Н. Василенко, В.Ю. Медведь, Т.М. Савельева; науч. ред. В.Н. Василенко; НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2010. – 219 с.

3. Корчагин А.А. Становление регионального маркетинга в российских условиях: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / А.А. Корчагин. – Москва, 1998. – 19 c.

4. Василенко В.Н. Конкурентоспособность регионов: истоки, оценки и перспективы: монография / В.Н. Василенко, О.Ю. Агафоненко, В.Е. Будяков; НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. – 363 с.