Г. І. Башнянин, О. О. Кундицький, А. А. Сельський, Ю. І. Турянський

МАСШТАБНА КАПІТАЛІЗАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Ступінь чутливості тих чи інших економічних систем до зміни масштабів капіталізації залежить не тільки від їх формаційного, функціонального чи ринкового типу, але й від фактичного рівня капіталізації на даний момент часу, тобто від масштабів актуальної капіталізації. Водночас сама по собі вона може виступити як фактор формування капіталізаційної ефективності в наступний період часу. Тобто актуальна капіталізація або, точніше, її рівень чи масштаби, суттєво впливає на потенційну капіталізацію, а точніше – на потенційну капіталізаційну ефективність певних економічних систем. Ця ефективність формується під впливом двох основних факторів: 1) актуальної чи фактичної капіталізації і її масштабів; 2) фактора часу чи тривалості певного ринкового періоду.

Для відображення характеру, типу, ступеня впливу капіталізації на економічний розвиток ми ввели у науковий обіг поняття „капіталізаційна ефективність“. З суто кількісного боку капіталізаційна ефективність зображається як та частина загального (чи диференціального) економічного ефекту, яка виступає як функція розвитку капіталізаційних процесів. Вона може бути представлена двояко: в інтегральному і диференціальному варіантах. Інтегральна капіталізаційна ефективність – це кількісне співвідношення абсолютних величин економічної ефективності, що формується під впливом розвитку капіталізаційних процесів і загальних масштабів капіталізації. Диференціальна капіталізаційна ефективність – це співвідношення вказаних вище диференціальних величин.

Зауважимо, що капіталізацію можна розглядати двояко: як фактор формування і фактор зміни рівня економічної ефективності функціонування господарських систем. Як фактор формування вона виступає основним параметром, що визначає початковий рівень економічної ефективності, яка своєю чергою виступає виключно як функція капіталізації. Як фактор зміни капіталізація виступає одним з економічних параметрів, що визначає загальний рівень економічної ефективності функціонування господарських систем.

У дослідженні ефективності капіталізаційних процесів можна виділити принаймні три типи капіталізаційної ефективності:

- ретроспективна, яка значною мірою залежить від масштабів базової або ретроспективної капіталізації, тобто тієї капіталізації, що відбувалася у попередні періоди часу;

- актуальна, яка формується під впливом фактичних масштабів капіталізації на даний момент часу (окрім інших, звичайно, факторів її формування та зміни);

- потенційна, яка залежить від масштабів не актуальної, а потенційної (тієї, що матиме місце в наступний період часу).

Ретроспективна капіталізаційна ефективність економічних систем може становити певний інтерес для історичного (ретроспективного) аналізу досліджуваного класу проблем. Вивчення принципів, правил і особливостей формування та зміни актуальної капіталізаційної ефективності може бути цінним для дослідження реального стану справ, визначення того, наскільки ефективною є капіталізація на даний момент часу, в даному ринковому періоді. Для реалізації прогностичних цілей, а також для цілей формування відповідної структурної політики держави (тобто співвідношення між суспільним і приватним секторами економіки) і ринкової (інвестиційної, приватизаційної і т.д.) поведінки інших суб’єктів господарювання значно більшу цінність має дослідження принципів і особливостей формування, а також визначення рівня потенційної капіталізаційної ефективності економічних систем.

Проведемо типологізацію економічних систем за ступенем їх попередньої (базової чи актуальної) капіталізації. За таким параметром всі економічні системи можна умовно поділити на кілька капіталізаційних типів.

Тип 1. Гіпокапіталізовані економічні системи, які дуже слабо капіталізовані. До розряду таких макроекономічних систем можна віднести національні економіки країн колишнього реального соціалізму (СРСР, інших країн соціалістичного табору). Крайньою формою таких гіпокапіталізованих систем можуть бути абсолютно некапіталізовані системи або, інакше, чисті соціалістичні системи. На мікроекономічному рівні до групи гіпокапіталізованих систем можна зарахувати державні підприємства з дуже незначною часткою приватного капіталу (коли державі належить понад 90% всієї вартості акцій фірми). Тому гіпокапіталізовані системи по-інакшому реагуватимуть на подальшу капіталізацію, ніж інші капіталізовані типи систем.

Тип 2. Квазікапіталізовані системи або, інакше, квазікапіталістичні (напівкапіталістичні) системи, які є значно капіталізованішими, але мають значний суспільний чи соціалістичний характер. У зв’язку з цим такі системи можна ще кваліфікувати як квазісоціалістичні (напівсоціалістичні). На нашу думку, такий характер мала вітчизняна перехідна економіка на першому етапі ринкового реформування. На мікроекономічному рівні до квазікапіталізованих чи квазісоціалізованих систем можна віднести ті фірми чи підприємства, в яких частка приватних акцій – близько половини від загальної вартості, але ще не становить 50 %.

Зауважимо, що характер перехідних економік змінюється із переходом від одного до іншого, вищого і зрілішого етапу їх ринкового реформування. На першому етапі (1991-1995 рр.) наша вітчизняна перехідна економіка мала переважно гіпокапіталізований характер, тобто вона була майже соціалістичною за характером. В період з 1995-2000 рр. і донині вона поступово починає трансформуватися в квазікапіталізовану систему (квазікапіталістичну). Якщо процеси капіталізації і далі поглиблюватимуться, то цілком очевидною буде її еволюція у бік ще більшої капіталізації.

Тип 3. Власне капіталізовані системи, для яких характерний помірний ступінь розвитку процесів капіталізації. Такі системи мають чітко виражений двоїстий характер: вони, з одного боку, ще соціалістичні, а з іншого, – вже капіталістичні. До власне капіталізованих систем належать економіки найрозвиненіших країн Заходу (Франція, Японія і т. д.), а також США. А на мікроекономічному рівні – це системи з приблизно однаковою часткою приватного і державного капіталу.

Тип 4. Гіперкапіталізовані системи, в яких процеси формаційної капіталізації набули надзвичайно сильного розвитку і в яких явно переважає приватний сектор над державним. Такі національні економічні системи формуються в країнах так званого “нового” капіталізму.

Тип 5. Метагіперкапіталізовані системи або майже чисті чи абсолютно чисті (як гіпотетичний і чисто концептуальний варіант) капіталістичні системи, які є крайньою формою розвитку процесів капіталізації. Цілком очевидно, що такі метагіперкапіталізовані системи прямо протилежно реагуватимуть на капіталізацію, ніж, скажімо, гіпокапіталізовані.

Отже, за ступенем розвитку вихідної капіталізації економічних систем можна виділити такі їх типи: гіпокапіталізовані (дуже слабо капіталізовані), квазікапіталізовані (незначно капіталізовані), капіталізовані (значно капіталізовані), гіперкапіталізовані (дуже значно капіталізовані) і метагіперкапіталізовані (надзвичайно сильно капіталізовані) системи. Капіталізаційний тип більшості перехідних економік залежить від етапу їх ринкового реформування. В Україні національна економічна система на першому етапі її ринкового реформування (1991-2000 рр.) еволюціонує з гіпокапіталізованої в квазі- чи власне капіталізовану. У зв’язку з цим на сьогоднішній день найактуальнішою є проблема виявлення ступеня чутливості і капіталізаційної ефективності гіпокапіталізованих та квазікапіталізованих (чи власне капіталізованих) систем.