Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакуліна А.А.

Українська державна академія залізничного транспорту

Вдосконалення управління регіональною політикою

соціального розвитку населення в умовах стратегічного

курсу на досягнення європейських стандартів життя

Для забезпечення стійкого розвитку регіонів необхідно проводити комплексну й ефективну соціальну політику. Державне регулювання соціального розвитку спрямоване на поліпшення видів економічної діяльності соціальної сфери, вдосконалення умов, способу та якості життя людей, забезпечення їх життєвих потреб, надання громадянам необхідної соціальної підтримки, допомоги й захисту.

Соціальний розвиток населення регіону є процесом дії органів влади, громадських інститутів, господарських суб'єктів за допомогою використання регіональних ресурсів і об'єктів соціальної інфраструктури на населення з метою поліпшення його якісних характеристик, задоволення потреб населення в отриманні нових знань і навичок, потреб у спілкуванні й так далі.

Соціальний розвиток населення - процес динамічний, спрямований на зміну людей з метою їх удосконалення. Тому його можна вважати ідентичним терміну «поліпшення якісних характеристик населення».

Соціальний розвиток населення регіону – еволюційний процес, який сприяє постійному поліпшенню якісних характеристик населення. У рамках соціального розвитку населення необхідно підвищувати рівень освіти і кваліфікації, сприяти культурному розвитку тощо.

Особливо зазначимо, що в галузі соціального розвитку населення сучасна політика держави менш успішна, ніж у галузі поліпшення кількісних характеристик. Базова соціально-економічна політика повинна розроблятися саме на регіональному рівні, оскільки тільки в цьому випадку вона дійсно дозволить ефективно, зважаючи на регіональну специфіку й особливості, вирішувати проблеми соціального розвитку населення.

Суб'єктами регіональної політики соціального розвитку населення є:

– національні органи влади, які (визначають основні пріоритети й напрями політики);

– органи влади регіонів України (займаються безпосередньою розробкою і реалізацією регіональної політики соціального розвитку населення);

– органи управління муніципальними утвореннями (вирішують питання місцевого значення, а також виконують окремі державні повноваження в рамках реалізації регіональної політики соціального розвитку населення);

– органи управління підприємств різних правових форм, організацій, установ (особливо установ соціальної сфери: освіти, охорони здоров'я, культури, торгівлі і громадського харчування, пасажирського транспорту, туризму, соціального обслуговування);

– неурядові організації: політичні партії, громадські об'єднання, профспілки, благодійні організації й установи, які діють на території регіону України;

– засоби масової інформації;

– церковні установи;

– окремі громадяни (наприклад, викладачі, наукові діячі, спонсори, волонтери і так далі).

До методів управління регіональною політикою соціального розвитку населення відносяться:

– організаційно-розпорядливі, засновані на прямих директивних вказівках;

– економічні, в основі яких лежить використання економічних стимулів;

– соціально-психологічні, вживані з метою підвищення соціальної активності суб'єктів системи.

Дослідження дозволило нам виявити основні методи, використовувані при державному регулюванні соціального розвитку населення:

– адміністративні, засновані на використанні діючої нормативно-правової бази;

– економічні, в основі яких лежить використання фінансових важелів впливу (бюджетування, бюджетне планування і прогнозування, залучення приватних засобів, надання кредитів, виплата посібників, надання пільг і забезпечення гарантій, матеріально-технічне забезпечення і так далі);

– методи програмування, засновані на моніторингу, інтерпретації й обробці інформації, оцінці і прогнозуванні (цільові програми, плани, концепції, стратегії і так далі);

– методи координації і партнерства (міжбюджетні трансферти, договори й угоди, економічне і соціальне стимулювання, заохочення і так далі);

– психологічні методи (моральне заохочення, переконання, навіювання, особистий приклад, регулювання міжособистісних і міжгрупових стосунків; соціальна реклама).

Такий набір методів, безумовно, може здатися недостатнім. Але, оскільки ми говоримо про систему методів управління регіональною політикою соціального розвитку населення в цілому, а не розглядаємо управління якимось певним видом економічної діяльності соціальної сфери, то складно врахувати всі наявні інструменти. Оптимальний набір методів управління регіональною політикою соціального розвитку населення дозволяє вибрати найбільш ефективний, точний і перспективний вектор соціального розвитку населення.

На сьогодні суб'єктами державного регулювання соціального розвитку населення велика кількість функцій просто не виконується. На нашу думку, частина цих функцій, (факультативне навчання, забезпечення мобільності окремих категорій громадян, організація клубів і так далі) може бути передана в аутсорсинг організаціям, що спеціалізуються у відповідній галузі. На відміну від державного замовлення, аутсорсинг є не чітко регламентованим разовим заходом, а довгостроковою співпрацею, що розвивається, причому тільки в цьому випадку можна говорити про його позитивний ефект.

Аутсорсинг може бути використаний у державному регулюванні соціального розвитку населення. Це дозволить не лише підвищити якість і доступність послуг, але і сприятиме розвитку організацій і підприємств, що спеціалізуються у сфері соціального розвитку населення, що збільшить кількість робочих місць і в цілому створить додаткові позитивні соціально-економічні ефекти в регіоні.