І.Ю. Дінець

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ

Завданням часу є не державна організація науки,

а державна допомога науковій творчості нації

В. Вернадський

Актуальність інноваційної моделі розвитку суспільства зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток країн світу. Виявилося, що неспроможність країни здійснити структурну перебудову економіки відповідно до нового технологічного укладу не просто гальмує її розвиток, але й призводить до економічної деградації і відсуває її на периферію світових економічних процесів. Формування інноваційної економіки потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування інноваційної моделі отримали перш за все багаті країни. Для економік, що розвиваються, досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційної політики проривного типу, що полягає в дієвому державному стимулюванні та реформуванні сфер освіти, науки, інноваційної діяльності з урахуванням світових тенденцій науково-технологічного розвитку.

У 1990 р. в Україні було зосереджено 6,5% світового науково-технічного потенціалу при кількості населення, що становила лише 0,1% від світової. Хоча цей потенціал за роки незалежності суттєво зменшився (за оцінками НАНУ, у 2,3-3 рази), Україна й дотепер залишається інтелектуально потужною країною – за даними ЮНЕСКО, за рівнем розвиненості інтелектуального капіталу країна посідає 23-є місце у світі (Фінляндія –1, США – 13, Росія – 27).

Приріст валового внутрішнього продукту в розвинених державах понад 70% досягається за рахунок інноваційних факторів, використання патентів та «ноу-хау» в найсучасніших технологіях. В України цей показник складає менше 1%, незважаючи на те, що кількість вищих навчальних закладів та наукових установ у рази більша за показник у європейських країнах. Непослідовність проведення державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, недостатня підтримка державою процесу впровадження результатів діяльності у науково-технічній та інноваційній сферах перетворюють Україну в державу, яка експортує сировину або продукцію з незначною часткою доданої вартості та своїми людськими ресурсами бере участь в інноваційному розвитку та підвищенні конкурентоспроможності інших країн.

Джерелами фінансової підтримки наукових та науково-технічних робіт в Україні є: кошти держбюджету; власні кошти галузі; кошти замовників (вітчизняних та іноземних); інші джерела, не заборонені законодавством України (рис.1).

Отже, за період з 2002-2011 рр. відмічається тенденція до збільшення обсягів інвестицій в науково та науково-технічні роботи за рахунок усіх джерел фінансування, винятком є 2009 р., що пояснюється фінансовою кризою в країні.

Рис.1. Структура інвестицій в науково та науково-технічні роботи за джерелами фінансування в Україні за 2002-2011 рр.

Держава починаючи з 2007 р. фінансує більше 40% від загального обсягу інвестицій (рис.2). У Конституції України зазначено, що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством (ст. 54). Отже, держава має приділяти велику увагу фінансуванню наукової та науково-технічної діяльності, що включає фінансування фундаментальних досліджень та видатків на розробку перспективних технологій і пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу.

Якщо у 2002 р. 36% від загального обсягу фінансування складали кошти вітчизняних замовників, то у 2011 р. це лише 24%. Причинами такого стану є: скорочення організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи та скорочення організацій, що займаються інноваційною діяльністю. З 2003-2010 рр. спостерігається спад обсягів вітчизняних замовлень, але починаючи з 2011 р. йде збільшення цього показника і це є добре, адже вітчизняні виробники почала більше звертати увагу на науку в країні.

Рис. 2. Динаміка змін відсоткових часток основних джерел фінансування

наукової галузі за 2002-2011 роки

За останні роки збільшився відсоток фінансування науково та науково-технічної роботи за рахунок іноземних замовників, у 2010-2011рр. це більш ніж 25% від загального обсягу. Розвиток ситуації в такому напрямку вказує на той факт, що вітчизняні науково-дослідні установи попри складності розвитку і далі виконують наукові дослідження на світовому рівні і знаходять додаткові кошти за межами України. Одночасно дана тенденція може привести і до негативних наслідків, адже за умови недофінансування цих наукових установ вітчизняними джерелами може ще більше загостритись проблема відтоку кадрів і результатів наукових робіт за межі України.

Розвиток науки та інновацій безпосередньо пов'язаний із прогресивним розвитком виробництва та підприємств в цілому. Але, на жаль, ця галузь також має багато невирішених питань. Зокрема, враховуючи зниження питомої ваги підприємств, що впроваджували інновації, рівень впровадження нових технологічних процесів, таких як, маловідходні та ресурсозберігаючі, можна вважати незадовільним. Надзвичайно негативними сигналами є падіння кількості освоєння виробництва інноваційних видів продукції та зниження питомої ваги реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості. Це свідчить про негативні тенденції динаміки впровадження інновацій на промислових підприємствах, що в подальшому вплине на зниження конкурентоздатності української економіки. Таке становище цілком закономірне і пов’язане, зокрема, з тим, що механізми підтримки інновацій неефективні, а в останні п`ять років державна підтримка інноваційної сфери взагалі практично згорнута. Однак саме інновації роблять вітчизняну економіку та вітчизняну продукцію конкурентоспроможними на світовому ринку.

Таким чином, виходячи з існуючої позитивної динаміки фінансування наукового потенціалу в Україні, цілком логічно повинні були б зростати і результати науково-технічної діяльності і їх вплив на соціально-економічну складову. Проте, рівень фінансового забезпечення вітчизняної науки не є проблемно-орієнтованим.

Література

1. Інноваційних розвиток в Україні: наявний потенціалі та ключові проблеми його реалізації. Аналітична доповідь Центра Разумкова.- №7.- 2004. – 25 с.

2. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Національна комісія у справах ЮНЕСКО [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://unesco.org.ua.

4. Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації у 2010 році [Електронний ресурс] / Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації. — Режим доступу : http://dknii.gov.ua/index.php/2010-09-14-09-33-59/2010-09-14-09-36-42.

5. Даниленко С.М. Аналіз ефективності фінансового забезпечення наукових досліджень та інновацій в Україні // Фінансовий простір. - №4 (4). – 2011. – с.104-109.