Ю.М. Черниш
Полтавський національний
технічний університет
імені Юрія Кондратюка,
Україна
ПРОБЛЕМА ОСВОЄННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В
ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
Сучасний рівень розвитку світової економіки диктує умови, за яких ступінь багатства та процвітання поставлено
у залежність від спроможності країни
створювати та використовувати знання, у
першу чергу наукові ідеї, інновації та нові технології. Тобто, мова йде про
невпинну інтенсифікацію виробництва, що дає змогу розвиватися як окремим
галузям, так і економіці країни в цілому, більш динамічно. Її поширення та
ефективне використання для розвитку виробництва і суспільства стають основними
факторами зростання поряд із традиційними джерелами – інвестиціями та трудовими
ресурсами. У конкурентній боротьбі виграє той, хто не тільки швидше створює нові знання і технології, а й
хто швидше може втілювати їх у конкретний продукт і виходити з ним на світовий
ринок, оскільки вже давно стало зрозумілим, що екстенсивне ведення виробництва –
це прямий шлях у нікуди.
Для вітчизняної економіки інновації й інноваційний розвиток є тією рушійною
силою, що спроможна забезпечити економічну незалежність України і подолати розрив з розвиненими
державами. Але незважаючи на досить
високий рівень науки, відомі в світі наукові школи, наявність значної кількості
фахівців із вищою освітою у народному господарстві та запас нереалізованих
винаходів, в Україні спостерігається суттєва інноваційна криза промислового
виробництва [1].
І якщо на ранніх етапах розвитку незалежної України спостерігався деякий
підйом, то з часом позитивна динаміка припинилась, і сьогодні значним
досягненням стане наближення показників впровадження нових технологічних
процесів до рівня 1995 року. Так, за даними Держкомстату України [2] у 2002
році у більш ніж 90% підприємств із тих, що впроваджують інновації,
спостерігався приріст обсягів збуту і розширення ринків. Із загальної кількості
підприємств-інноваторів 55% замінили застарілу продукцію на нову, більше 40%
зменшили матеріалоємність і енергоємність
продукції, 32% впровадили ресурсозберігаючі екологічно орієнтовані технології.
Однак у цілому по Україні ситуація з впровадженням інновацій далека від
оптимістичної. За останні роки інноваційною діяльністю не займалися більше ніж
80% від загальної кількості промислових підприємств України. Динаміку розвитку
даного показника можна представити у вигляді графіку (рис.1)
Рис.1. Графік динаміки впровадження інноваційних технологічних процесів
Аналогічна тенденція і з
випуском інноваційної продукції. І хоча у даній галузі спостерігається деяке
пожвавлення картина далека від оптимістичної (рис.2). Адже майже 50 обсягів реалізованої інноваційної продукції забезпечують підприємства
алкогольної, тютюнової та харчової промисловості.
Причиною такого стрімкого спаду виробництва у 2000-х роках є: циклічний характер
розвитку окремих секторів промислового комплексу країни; неефективність
радянської економіки та структурно-економічні зміни в національному
господарстві, що відбулися в дев’яності роки ХХ століття та стали підґрунтям
для формування ринкової економіки незалежної України; залежність
експортно-орієнтованої української продукції від кон’юнктури на міжнародних
ринках та витіснення окремих ї видів з українського ринку імпортними товарами; зменшення
попиту на промислову продукцію на вітчизняному ринку через низьку купівельну
спроможність населення.
Рис.2. Динаміка випуску інноваційної продукції в Україні
Тому, прогнозування обсягів введення нових технологій на
майбутній період є важливим, оскільки від їх реального обсягу залежить розвиток
промисловості в Україні.
Використано найпоширеніший метод прогнозування - аналітичне представлення
тренду. Установлення форми зв’язку зводиться до визначення типу аналітичної
функції. Для прогнозування було застосовано наступні функції:
– лінійна;
– гіперболічна;
– степенева;
– логарифмічна;
– поліном четвертого порядку.
Найбільш точно з досліджених функцій відповідає емпіричним даним поліном
четвертого порядку (рис.3).
Рис.3. Графік рівняння
лінії регресії полінома четвертого порядку з прогнозним значенням
Виходячи з отриманих результатів можна зазначити, що у 2013
році відбудеться незначне зменшення обсягу впроваджень нових технологічних
процесів у виробництво (з 2188 до 2034). Хоча дане явище і небажане для
економіки України, але є цілком закономірним для останніх років. Тому потрібно
послідовно і наполегливо будувати інноваційну систему, систему спеціальних,
взаємопов'язаних інститутів, здатних забезпечувати продуктивну взаємодію
науково-технічного комплексу та бізнесу, в першу чергу, промислового.
Література
1.
Аналітична доповідь центру Разумкова. Інноваційний розвиток в Україні:
наявний потенціал і ключові проблеми його реалізації. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.uceps.org/additional/analytical_report_NSD55_ukr.pdf
2.
Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
3.
Борейко В.І. Цикли та кризи в промисловому комплексі України. Стаття.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2010_1/v49e01.pdf