Экономические науки/2. Финансы и банковское дело

Пелих А. М.

Магістрант, ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

Визначення та напрямки підвищення рівня капіталізації банківських установ

 

Можливість банківської установи розширювати банківські послуги, не допускаючи при цьому значних ризиків та зберігаючи надійність та фінансову стійкість, залежить від рівня її капіталізації [2].

Капіталізація банків – це комплекс дій, спрямованих на реальне збільшення обсягу капіталу шляхом реінвестування отриманого прибутку, залучення грошових коштів та їх еквівалентів ззовні, а також за рахунок концентрації та консолідації [3].

Мета управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків.

Виділяють низку показників, які характеризують рівень капіталізації банківських установ, їх можна розділити на три групи:

- до першої групи відносять коефіцієнти, які безпосередньо характеризують рівень капіталізації, зокрема коефіцієнт капіталізації, коефіцієнт покриття зобов’язань, темпи приросту капіталу. Значення даних показників є основою для прийняття управлінських рішень щодо підвищення рівня капіталізації в разі їх зниження;

- до другої групи показників відносять показники, які характеризують ефективність використання капіталу:  прибутковість капіталу та мультиплікатор капіталу.

- капітал є джерелом для здійснення активних операцій, тому за допомогою показників дохідності активів, коефіцієнта співвідношення приростів капіталу та активів, фінансового левериджу, темпів приросту активів,  визначають його роль у цих процесах та якість управління активами [1].

Комерційні банки мають планувати свою діяльність щодо поповнення капіталу. Даний процес включає такі обов’язкові етапи:

-  розроблення загального фінансового плану діяльності банку;

- визначення величини капіталу, необхідної для розширення активних операцій, підвищення їх ризикованості, задоволення вимог органів банківського нагляду;

- визначення величини капіталу, що його банк має змогу залучити за рахунок нерозподіленого прибутку;

- оцінювання та вибір найприйнятнішого зовнішнього джерела поповнення капіталу за результатами аналізу ринкових умов, прав та інтересів власників, прогнозів щодо майбутньої прибутковості банку [3].

Головною проблемою банківської системи України є недостатньо високий рівень її капіталізації. Необхідно зазначити, що проблема капіталізації – це проблема недостатньої адекватності капіталів банків до розміру сформованих ними активів.

Потреба у подальшому зростанні капіталу банків постійно посилюється, чому сприяють такі передумови: низький рівень та недостатня якість капіталу; нестійкий характер економіки; зростаючі вимоги до розміру капіталу з боку НБУ; конкуренція між українськими банками, конкуренція між українськими банками і банками з іноземним капіталом та небанківськими фінансово-кредитними установами; обмеження зовнішніх джерел підвищення капіталізації та недостатність внутрішніх джерел [4].

Основними шляхами підвищення рівня капіталізації банків України є:

1)  збільшення капіталу за рахунок розміщення акцій власної емісії та додаткових внесків засновників;

2)  збалансованість та стабільність дивідендної політики, яка повинна бути направлена на капіталізацію прибутку, але даний захід може призвести до незадоволення акціонерів банку;

3)  консолідація банківських установ через створення банківських об’єднань, злиття чи реорганізацію банків.

4)  зниження частки активів, що мають високий ступінь ризику;

5)  збільшення капіталу шляхом залучення субординованого боргу.

6)  вдосконалення нормативного врегулювання НБУ вимог до капіталізації банківських установ, особливо нормативного регулювання потребує діяльність банків з іноземним капіталом [2,3,4].

Отже, шляхи підвищення рівня капіталізації банку дозволять покращити показники фінансової стійкості, стабільності та надійності банківської установи, забезпечать довіру клієнтів та кредиторів банку, нададуть можливість покривати збитки, підтримувати обсяги активних операцій.

 

Література:

1.   Гусєва, Ю. Ю. Діагностика рівня капіталізації банківської установи [Електронний ресурс] / Ю. Ю. Гусєва, С. В. Байталюк // Економіка та управління підприємствами. – 2012. – № 2 (18). – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Eupmbg/2012_2/Guseva.pdf. Заголовок з екрану.

2.   Квасницька, Р. С. До питання капіталізації вітчизняних комерційних банків [Електронний ресурс] / Р. С. Квасницька, Г. Г. Старостенко. – 2009. – № 2. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/znpnudps/2009_2/pdf/09krstcb.pdf. Заголовок з екрану.

3.   Коваленко, В. В. Капіталізація банків: методи оцінювання та напрямки підвищення [Текст] : монографія / В. В. Коваленко, К.Ф.Черкашина.  – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – 153 с.

4.   Прокопів, М. І. Основні проблеми підвищення капіталізації банківських установ  [Електронний ресурс] / І. М. Прокопів. – 2011. – № 21. – С. 264–268. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2011_7/264.pdf. - Назва з домашньої сторінки Інтернету.