Одеський
державний економічний університет, Україна
Шляхи
удосконалення теоретичних підходів до сутності ліквідності комерційного банку
Визначення поняття «ліквідність банку» є одним з ключових в забезпеченні
його нормальної діяльності, оскільки неправильно визначивши певне поняття, ми
не можемо використовувати вірний інструментарій управління явищами, які ним
викликані.
Об’єктом даного дослідження виступають механізми формування теоретичного
підходу до ліквідності комерційного банку.
Метою даної роботи виступає визначення оптимально підходу до сутності
банківської ліквідності.
У вітчизняній і зарубіжній літературі існують різні підходи до визначення
ліквідності банку. Визначення поняття «ліквідність банку», наведені в
різноманітних літературних джерелах, зазначених нижче, та у вітчизняному
законодавстві, показує, що немає єдиного і однозначного підходу економістів до
сутності поняття «ліквідність комерційного банку». Це зумовлено різноманітністю
підходів у дослідженні цієї категорії, що ускладнює створення єдиного, та
універсального підходу до поняття «ліквідності комерційного банку» у різних
науковців.
В теорії існує два
підходи до характеристики ліквідності комерційних банків. Ліквідність банку
можна розуміти як запас чи як потік.
Ліквідність банку як
«запас» визначається за балансом банку і тому відображує лише данні за минулий
стан (на звітну дату).
Ліквідність банку як
«потік» визначається з урахуванням даних балансу банка, але на майбутній період
і тому відображує саме стан його ліквідності як його спроможності негайно чи у
короткий (3-7 днів) строк виконати свої зобов`язання перед вкладниками та
позичальниками (перед якими у банка існують певні зобов`язання). Відповідно, ліквідність
банку як «потік» аналізується з точки зору її динаміки.
На нашу думку ліквідність
банку як «запас» має, перш за все,
довідкове значення, а, по-друге, є базою для розрахунку саме спроможності банку
виконувати свої негайні або понадкороткострокові зобов`язання (зрозуміло, що
урахуванням грошових потоків за цей період), тобто є базою для розрахунку саме
фактичної ліквідності банку.
Заслуговує на увагу,
що ліквідність банку містить у собі визначення його можливості виконувати свої
зобов’язання перед вкладником на першу вимогу останнього. Отже, ліквідність
комерційного банку як «запас», яка визначає рівень ліквідності банку
на минулу звітну дату, не може бути
використана банком для фактичної підтримки своєї ліквідності. . Разом з тим, ліквідність
банку як «потік» дає динамічну (активну) оцінку рівня його ліквідності і
відображує його реальну спроможність/неспроможність виконувати свої
зобов`язання перед вкладниками. В цьому випадку аналіз ліквідності банку
вимагає його постійного здійснення. Причому він не зводиться тільки до аналізу
балансу. При такому підході з’являється можливість враховувати спроможність
банку отримувати необхідні суми готівки ззовні і, перш за все, від поточної операційної діяльності.
Таким чином,
сутність ліквідності комерційного банку, включає в себе взаємозв’язок «запасу»
та «потоку» ліквідності, що являють собою
динамічний рівень поняття «ліквідність комерційного банку», який дає
змогу банку створювати умови для підтримки своєї ліквідності шляхом перетворення активів з менш ліквідної
форми в більш ліквідну [7, c. 164].
В сучасних умовах, для яких характерна постійна зміна
законодавчої та нормативної бази, головним є те, наскільки швидко і
активно комерційний банк здатний
забезпечити певний рівень своєї ліквідності.
Адже кожний комерційний банк повинен власними силами забезпечувати підтримку своєї
ліквідності на необхідному рівні на
основі аналізу її стану, на прогнозуванні результатів діяльності. Проведений аналіз поглядів вітчизняних та зарубіжних
науковців (включаючи погляди НБУ) на сутність ліквідності комерційного банку, показав, що в економічній літературі залежно від цілей аналізу або
досліджень окремі науковці дають різні тлумачення категорії «ліквідність банку»
(табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Визначення поняття «ліквідність банку» у поглядах різних
економістів
|
Визначення поняття «ліквідність банку» |
Підхід до визначення |
|
1 |
2 |
|
Здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається
збалансованістю між строками і
сумами погашення розміщених активів і строками
й сумами виконання зобов’язань
банку, а також строками і сумами інших джерел і напрямів використання коштів
(надання позичок, інші витрати) [11, р. 5, п. 1.1; 1, с. 373]. |
Запас |
|
1) здатність банку
своєчасно виконувати свої зобов’язання,
причому не тільки щодо повернення залучених коштів з
виплатою встановленої плати, а й щодо надання позичок; 2) здатність купувати грошові кошти у
Національного (центрального) банку
чи банків-кореспондентів за
розумною ціною [5,
с. 62]. |
Потік |
|
Здатність банку виконувати свої
зобов’язання (у будь-який момент за зобов’язаннями до
запитання і відповідно до термінів за
терміновими зобов’язаннями), маючи
для цього достатню кількість готівки і безготівкових
коштів [15, с. 232]. |
Потік |
|
Здатність банку
в будь-який момент
часу виконувати свої
зобов’язання перед вкладниками (фізичними та
юридичними особами) в грошовій формі, на першу вимогу та в повній сумі
[8, с. 317]. |
Потік |
|
Мобільність
активів банку для забезпечення вчасного виконання заздалегідь взятих
зобов’язань та вимог, що
виникли в процесі господарювання [16, с. 33]. |
Потік |
|
Спроможність
банку виконувати свої зобов’язання,
можливість, задоволення кредитних заявок, які відповідають його стандартам
кредитування [6, с.111]. |
Потік |
|
Банк
вважають ліквідним, якщо він має доступ до коштів, які можна залучити за
розумною ціною саме в той момент часу, коли вони необхідні. Це означає, що
банк або вже має необхідну суму ліквідних
коштів, або може швидко їх одержати з допомогою позичок або продажу
активів [12, с. 323]. |
Потік |
|
Це здатність своєчасно і без втрат виконати свої зобов’язання перед
вкладниками і кредиторами [2, с. 127] |
Потік |
|
Ліквідність
для банку є його здатністю забезпечувати
своєчасне виконання в грошовій
формі своїх зобов’язань по пасиву. Ліквідність банку визначається
збалансованістю активів і пасивів банку, ступенем відповідності термінів
розміщення активів і залучених банком пасивів [10, с. 34] |
Потік
з урахуванням запасу |
|
1 |
2 |
|
Можливість банку використовувати його
активи як наявні
грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі. Банк вважається
ліквідним, якщо суми
його грошових коштів,
які він має можливість швидко мобілізувати
з інших джерел, дозволяють своєчасно виконувати
зобов’язання по пасиву [9, с. 49]. |
Потік |
|
Здатність
банку виконати свої зобов’язання перед клієнтами з урахуванням майбутнього
вивільнення коштів, вкладених в активні операції, і можливих позик на
грошовому ринку [3, с. 55]. |
Потік |
|
Спроможність
банку за першою вимогою вкладника (чи надійного позичальника) видати йому
вклад готівкою, незважаючи на строк дії депозитної угоди [14, с. 499]. |
Потік |
|
Можливість
банку вчасно й повно забезпечувати виконання своїх боргових та фінансових
зобов’язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього
власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів за
статтями активу та пасиву балансу з урахуванням відповідних строків [4, с.
22]. |
Потік
з урахуванням запасу |
У визначенні сутності ліквідності банку, першою і найбільш частою помилкою
є невизначення, або неточне визначення того моменту, коли банк повинен видати
вкладнику (чи надійному позичальнику) готівкові кошти. Найбільш часто
зустрічається, і використане законодавчою базою України, є поняття «своєчасне
повернення».
Однак, по-перше, термін «своєчасно» не має чіткого визначення в часовому
проміжку. Тобто ми не можемо визначити, в який час, своєчасно, коли і за яких
умов настає «своєчасне виконання зобов’язань».
По-друге, навіть абстрагувавшись від розмитості терміну «своєчасно», ми в
визначеннях, де використовується цей термін, не бачимо посилання на те,
«своєчасно для кого?». Це питання залишається в даних визначеннях відкритим,
оскільки може бути використана своєчасність як для клієнта вкладника (чи
надійного позичальника), так і для банку. А «своєчасно» для банку – це в
будь-який момент, коли банк вважає зручним для себе, не зважаючи на потреби
вкладника.
Отже, ми бачимо, що недоцільним є використання терміну «своєчасне виконання
зобов’язань». Натомість ми пропонуємо використовувати поняття «за першою вимогою
вкладника (чи надійного позичальника)». На нашу думку, таке поняття є більш
конкретним і дає змогу визначити, по-перше, питання часового проміжку, а саме
конкретного моменту часу, одразу після запиту на отримання вкладу (чи позички),
а, по-друге, дає змогу обособити те, хто саме встановлює часові проміжки
виконання зобов’язань, а хто повинен в ці проміжки встигнути їх виконати.
По-друге, вище вже зустрічалось поняття «для вкладника (чи надійного
позичальника)». При цьому фраза «для надійного позичальника» не
використовується вітчизняними вченими, окрім деяких [14]. А це є суттєвим моментом. Оскільки, не тільки особа, яка вклала гроші
прагне отримати готівку. Позички, особливо споживчі, як правило видаються
готівкою, тобто банк повинен мати ресурси для того, щоб позичальнику, який є
кредитоспроможним і надійним, а також, якщо у банка є перед ним зобов’язання,
наприклад, договір, видати готівкові кошти відразу до рук, не змушуючи його
очікувати моменту, коли банку буде зручно видати ці кошти. Отже, ми відмітили
для себе коло осіб, для яких повинно діяти поняття «ліквідність банку»:
вкладник та надійний позичальник.
По-третє, банк повинен видати саме готівку, а не «трансформувати активи»,
«купити грошові засоби», «виконувати свої фінансові зобов’язання», «мати доступ
до готівки». Крім того, здатність виконувати свої зобов’язання – це
платоспроможність банку, про що вже йшлось в першому розділі, де було обґрунтовано
відмінність категорій «ліквідність банку» та його «платоспроможність». Ця
відмінність випливає з … «буття двох форм грошей – готівкових і безготівкових,
у зв’язку з чим ліквідність банку цілком пов’язана з рухом готівки…» [13, с.
74] Платоспроможність банку стосується здебільшого другої форми грошей, за
виключенням розрахунків банків за заробітною платою з працівниками готівкою (що
дедалі рідше використовується на практиці, через бурхливий розвиток платіжних
карток). Перша ж форма грошей, а саме розрахунки з клієнтами, як сказано вище:
вкладниками (чи надійними позичальниками), що проходять в першій – готівковій
формі грошей, стосується поняття «ліквідність банку». Безготівкові розрахунки –
це всього лише записи по рахункам клієнтів, які не зобов’язують банк мати
готівку, бути ліквідним, а готівкові розрахунки зобов’язують банк бути
ліквідним, тобто мати активи в абсолютно ліквідній формі (готівка), при цьому
проводити ними розрахунки з вкладниками (чи надійними позичальниками).
Отже, даним моментом ми визначили процесуальну частину сутності поняття
«ліквідність комерційного банку» - здатність видати готівку.
Ще одним істотним моментом є те, що банк повинен видати готівку, незважаючи
на строки дії депозитної угоди. Тобто не має значення, з яким депозитом звернувся
вкладник в банк: поточним, ощадним чи строковим. Банк не має право відмовити у
видачі вкладнику грошей, якщо він вважає себе ліквідним. Банк повинен видати
кошти з будь якого вкладу за першою ж вимогою, окрім випадку, коли сума, що
запитується, перевищує 100 тис. дол. в еквіваленті.
Чому банк повинен видати ощадний чи строковий вклад? Існує уявлення про те,
що банк може аргументувати депозитною угодою те, що він має право не видавати
строкові кошти до кінця строку дії даної угоди, що не є вірним, оскільки саме
вкладник має право дострокового розірвання угоди, забравши свої кошти, за що
банк «штрафує вкладника» не нараховуючи йому
процентів за строковим вкладом. Тобто, саме невиплата вкладнику
процентів, а не неповернення коштів за першою вимогою є штрафною санкцією для
вкладника при розірванні угоди, що є логічним і виправданим. «Розірвав угоду –
не отримуй повного доходу», а не принцип
«хочеш розірвати угоду – не отримуй кошти взагалі» повинен бути
основоположним в діяльності банку, який вважає себе ліквідним та фінансово
сталим.
Крім того, банки часто практикують кредитування під залог строкового
вкладу, що, на нашу думку протирічить етиці цих відносин. Тобто, ви маєте кошти
в банку, але якщо ви їх хочете забрати, ви повинні їх позичити під процент, тим
самим, залишивши їх під заставу такої позички, при цьому ще й не отримуючи
значну частину процентів по своєму вкладу, який при цьому залишається як ресурс
для банку. Як видно з описаного вище, це доволі вигідний варіант для банку, але
не для клієнта, оскільки клієнт не отримує свій вклад, не отримує частину
процентів, сплачує процент за позичку, входить в боргові зобов’язання при цьому
всьому маючи власні кошти в банку, які має повне право забрати з нього. Тобто
діє принцип «ви не розірвете угоду, хочете назад свої кошти – позичайте їх і
залиште їх в банку», що як вже сказано вище, протирічить всім нормам етики
ділових, взаємовигідних відносин.
Отже, із сказаного вище, слідує те, що банк повинен видати ощадний чи
строковий вклад за першою ж вимогою вкладника у готівковій формі, діючи по
принципу «Розірвав угоду – не отримуй повного доходу», що є справедливим і для
вкладника, і для банку, який цим самим зменшує процентні витрати.
Тобто, як видно, є доцільним в оцінці ліквідності на базі не тільки поточних,
а й строкових і ощадних депозитних угод, тобто банк повинен розрахуватись за
вкладом, не зважаючи на строк дії депозитної угоди. Таким чином ми визначили
те, на що поширюється поняття «ліквідність комерційного банку», а саме на
вклади, незалежно від строку дії такої угоди.
Отже, можна представити концепцію п’яти основних моментів, що розкривають
сутність поняття «ліквідність комерційного банку»:
1.
на першу вимогу;
2.
в триденний термін
для обумовленої суми, наприклад більше еквіваленту в 100 тис. дол.;
3.
виконання
зобов’язань не тільки перед вкладником, а й перед надійним позичальником, якщо
у банка вони перед ним є;
4.
видача готівки;
5.
незалежність від
строку дії угоди.
Більшість вітчизняних вчених, в тому числі і НБУ, не зважають увагу на дані
положення, що розкривають сутність ліквідності банку, доцільність яких
аргументовано вище, тим більше не поєднують їх в одному визначенні. Саме тому,
нам варто запропонувати визначення сутності ліквідності банку, яке найбільш
повно розкриває дану сутність, а саме, що ліквідність банку – це здатність
банку на першу вимогу вкладника (чи надійного позичальника) видати йому вклад
готівкою, незважаючи на строк дії угоди [14, с. 499].
Отже, запропоноване визначення, на нашу думку, найбільш повно відображає
сутність поняття «ліквідність банку» і є водночас лаконічним і таким що охоплює
в повному обсязі процеси, які формують поняття банківської ліквідності в
сучасному її розумінні. Тобто в даній роботі нами було виконано критичний огляд
та осмислення категорії «ліквідність комерційного банку» та представлено
найбільш точне, на нашу думку, її визначення, побудоване на базі п’яти основних
моментів, розкриваючих сутність ліквідності.
Литература:
1. Банківські операції:
підручник / за ред. А. М. Мороза. – К. : КНЕУ, 2000. – 383 с.;
2. Банковское дело: учеб. /
под ред. О. И. Лаврушина. – М. : Финансы и статистика, 1998. – 573 с.;
3. Білик М.Д. Методологічні
основи управління фінансовою стійкістю комерційного банку // Формування
ринкових відносин в Україні. – 2005. – №5. – C. 54-58.;
4. Васюренко О.,
Погореленко Н.П. Організація управління стійким розвитком банківської установи
// Вісник Національного банку України. – 2006. – №6. – C. 22-24.;
5. Єпіфанов А. О. Операції
комерційних банків: навч. посіб. / А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало. –
Суми: Університетська книга, 2007. – 522 с.;
6. Івасів І. Б. Ліквідність
банку в умовах маркетингоорієнтованого менеджменту / І. Б. Івасів // Фінанси
України. – 2003. – № 1. – С. 109–116.;
7. Іващук О. Концептуальні
підходи до ліквідності банку як об’єкту фінансового управління // Галицький
економічний вісник. — 2010. — №2(27).— с.163-169;
8. Коваленко В. В.
Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч. посіб. / В. В. Коваленко. –
К.: Знання України, 2006. – 331 с.;
9. Молчанов О. В.
Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків / О. В. Молчанов
// Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – № 10. – С. 48–51.;
10. Панова Г. С. Анализ
финансового состояния коммерческого банка / Г. С. Панова. – М: Финансы и
статистика, 1996. – 270 с.;
11. Про порядок регулювання
діяльності банків в Україні [Електронний ресурс]: Інструкція, затверджена
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 – Режим
доступу : http://zakon.rada.gov.ua – Назва з домашньої сторінки Інтернету;
12. Роуз Питер С.
Банковский менеджмент / Питер С. Роуз. – пер. с англ. – М.: Дело, 1997. – 743
с.;
13. Рябініна Л.М. –
Ліквідність та платоспроможність комерційного банку, їх взаїмозв’язок та
відмінності // Банківська справа. – 2009. - № 6. – с. 72 – 84;
14. Банківські операції:
навчальний посібник / Рябініна Л.М., Няньчук Н.Ю., Ухлічева Л.І. / за ред.
Рябініної Л.М. - Одеса: ОДЕУ, 2011. –
536 с
15. Сало І. В. Фінансовий
менеджмент банку: навч. посіб. / І. В. Сало, О. А. Криклій. – Суми: Університетська
книга, 2007. – 313 с.;
16. Щибиволок З. Аналіз
ліквідності банку / Зиновій Щибиволок // Банківська справа. – 2000. – № 5. – с.
33–37.