Економічні науки / 3. Фінансові відносини

 

к. е. н, доц. Смоляк В. А., Замай М. М.

              Харківський національний економічний університет, Україна

                                                               

Особливості побудови ефективної політики управління оборотним капіталом підприємства

 

Сутність політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами складається, з одного боку, з визначення достатнього рівня і раціональної структури поточних активів, вра­ховуючи, що підприємства різних сфер і масштабів діяльності ма­ють неоднакові потреби в поточних активах для підтримки заданого обсягу реалізації, а з іншого боку – з визначення величини і струк­тури джерел фінансування поточних активів [2].

Політика управління обіговими активами підприємства являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування.

Пошук шляхів досягнення компромісу між прибутком, ризиком втрати ліквідності і станом оборотних засобів і джерел їх покриття передбачає урахування різних видів ризику. Ризик втрати ліквідності, або зниження ефективності, обумовлений змінами у поточних активах, називають лівостороннім, оскільки ці активи розміщені в лівій частині балансу.  Подібний ризик, але обумовлений змінами в зобов’язаннях, по аналогії називають правостороннім. Потенційними носіями лівостороннього ризику є такі явища: недостатність грошових коштів, власних кредитних можливостей, виробничих запасів, надмірний обсяг поточних активів. До найбільш суттєвих явищ, які потенційно несуть у собі правосторонній ризик, відносять такі: високий рівень кредиторської заборгованості, неоптимальне співвідношення між короткостроковими і довгостроковими джерелами залучених коштів, висока частка довгострокового позикового капіталу.

В теорії фінансового менеджменту розроблені такі основні варіанти впливу на рівні ризиків: мінімізація поточної кредиторської заборгованості; мінімізація сукупних джерел фінансування; максимізація капіталізованої вартості підприємства. Важливою складовою механізму формування оборотних засобів виступає правильне визначення джерел їх утворення.

Відомі три принципові підходи до фінансування різних груп оборотних активів підприємства [1]:

1) Якщо підприємство не ставить ніяких обмежень в нарощуванні поточних активів, тримає значні грошові кошти, має значні запаси сировини і готової продукції і, стимулюючи покупців, роздуває дебі­торську заборгованість – питома вага поточних активів в загальній сумі всіх активів висока, а період обігу обігових активів тривалий, – це ознаки агресивної політики управління поточними активами, яка в практиці фінансового менеджменту отримала влучну назву «жирний кіт».

Агресивна політика здатна зняти з порядку денного питання зростання ризику технічної неплатоспроможності, але не може забезпечити підвищену економічну рентабельність активів.

2) Якщо підприємство всіляко стримує зростання поточних активів намагаючись мінімізувати їх – питома вага поточних активів в загальній сумі всіх активів низька, а період обігу обігових активів короткий – це ознаки консервативної політики управління поточними активами («худо-бідно»).

Таку політику підприємства ведуть або в умовах достатньої визначеності ситуації, коли обсяг продажу, терміни надходжень і платежів, необхідний обсяг запасів і точний час їх споживання і т. д. відомі заздалегідь, або при необхідності найсуворішої економії буквально на всьому. Консервативна політика управління поточними ак­тивами забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе в собі надмірний ризик виникнення технічної неплатоспроможності через найменшу заминку або помилку в розрахунках, що веде до де­синхронізації термінів надходжень і виплат підприємства.

3) Якщо підприємство дотримується «центристської позиції» – це помірна політика управління поточними активами. І економічна рентабельність активів, і ризик технічної неплатоспроможності, і пе­ріод обігу обігових активів знаходяться на середніх рівнях.

Ознакою агресивної політики управління поточними пасивами є абсолютна перевага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. Постійні витрати обтяжуються відсотками за кредит, але все ж в меншій мірі, ніж при переважному використанні більш дорогого довгострокового кредиту, як це звичайно буває у разі вибору консервативної політики управління поточними пасивами. Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами служить відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.

Відповідність різних типів політики управління поточними активами і політики управління поточними пасивами вказує, що:

а) консервативній політиці управління поточними активами може відповідати помірний або консервативний тип політики управління поточними пасивами, але не агресивний;

б) помірній політиці управління поточними активами може відповідати будь-який тип політики управління поточними пасивами;

в) агресивній політиці управління поточними активами може відповідати агресивний або помірний тип політики управління по­точними пасивами, але не консервативний.

Таким чином, можна констатувати, що вибір відповідних джерел фінансування оборотних активів в кінцевому результаті визначає співвідношення між рівнем ефектив­ності використання капіталу і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. З урахуванням цих чинників і будується політика управління фінансуванням оборотних активів.

 

Література:

1. Карбовник А.М. Управління джерелами фінансування оборотних активів промислових підприємств / А.М. Карбовник // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Л.Українки. Екон. науки. – 2008. – №4. – С. 251-256.

2. Марусяк Н.Л. Особливості планування оборотного капіталу підприємства / Н.Л. Марусяк // Регіональна бізнес-економіка. – 2007. – №3. – С. 56-60.