Магістр Калошкіна І.О.

Миколаївський міжрегіональний інститут  розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. Страхова діяльність обумовлена певними соціально-економічними потребами суспільства. Економічна необхідність страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, яка ґрунтується на акумуляції фінансових коштів з метою відшкодування збитків, заподіяних настанням шкідливих для здоров’я і матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу громадського відтворення.

Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок до вивчення методологічних засад розвитку страхового ринку України внесли І.І. Субачов., В. Я Олійник  [1], Т.А. Говорушко [2], І.Т. Балабанов, А. І. Балабанов [3], Н.М. Внукова, В.І. Успаленко, Временко Л.В. [4] та інші.

Мета статті. Метою дослідження є розкрити методологічні засади розвитку страхового ринку України.

Виклад основного матеріалу. Відносини в сфері страхування є важливим сегментом ринку фінансових послуг, а відтак потребують відповідного економічного та адміністративного (регулятивного) забезпечення на довгострокову перспективу.

Страховий ринок є однією з найважливіших складових фінансової безпеки країни. Без розвиненого страхового ринку неможливо забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток держави, безпечне функціонування суб’єктів господарювання,  підвищення добробуту населення, убезпечення різних сфер його життєдіяльності. Функціонування та розвиток страхового ринку України супроводжується численними проблемами економічного, нормативно-правового, організаційно-методологічного, інформаційно-аналітичного, кадрового і технологічного характеру. Чинне законодавство, що регламентує функціонування страхового ринку, не є логічно завершеним.

З огляду на значущість страхування у соціально-економічному розвитку держави, забезпеченні життєдіяльності людини і притаманні йому специфічні риси особливого значення набуває чітке й однозначне визначення сутності і специфічних особливостей страхового ринку. Проте в економічній літературі немає однозначної думки щодо категорії «страховий ринок». Поняття «страховий ринок» поєднує в собі дві наукові категорії, а саме «ринок» та «страхування».

Так, ринок визначається як сфера обміну, в якій через взаємодію пропозиції і попиту утворюються ціни, сукупність існуючих і потенційних покупців товару, суспільний механізм розподілу благ за допомогою добровільного обміну, основна форма організації суспільного господарства в умовах товарного виробництва, що забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням, розподіл ресурсів в інтересах його учасників – власників цих ресурсів.

Ринок розглядається і як інститут, і як механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг.

Наприклад, І.І, Субачов і В.Я. Олійник визначають ринок як механізм, що дозволяє покупцям і продавцям спільно встановлювати ціни і визначати необхідну кількість товарів і послуг. Під ринком розуміють і оптимальну систему, що дозволяє суспільству, члени якого переслідують власні інтереси досягти максимальних за даних обставин сукупних результатів [1, с. 12].

Характеризують ринок і як об’єктивну економічну закономірність, механізм дії якою зводить разом покупців і продавців робіт, товарів, послуг і через взаємодію попиту і пропозиції формує ціни.

На думку Т.А. Говорушко, ринок є сукупністю різноманітних відносин між продавцями і покупцями (а також між самими продавцями і покупцями) з приводу обміну товарами [2, с.64].

Страхування найчастіше трактують як певний вид економічних відносин з приводу організації страхового захисту за рахунок створення і використання страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика з метою стабілізації економіки, розподілу ризиків, задоволення потреб страхувальників та власників, здійснення підприємницької діяльності, інвестування в економіку країни тимчасово-вільних коштів.

В економічній літературі існують різні погляди на природу страхового ринку як такого. Так, зокрема, висловлюється думка, що поняття «страховий ринок» є під категорією більш загального поняття «страхове господарство», що являє собою сукупність суспільних відносин у сфері страхування, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням страхових послуг.

Проведений у роботі детальний огляд вітчизняної та зарубіжної літератури зі страхування, дозволяє зробити висновок про те, що існує декілька науково-методичних підходів до визначення страхового ринку:

-       по-перше, це сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист;

-       по-друге, це форма організації економічних відносин у сфері грошового обігу по формуванню та використанню страхового фонду й інших фондів та ресурсів страховика за допомогою купівлі-продажу страхових продуктів;

-       по-третє, це сукупність страховиків, страхувальників, посередників, що приймають участь у реалізації відповідних послуг;

-       по-четверте, це середовище, у якому функціонують страхові компанії;

-       по-п’яте, це механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.

Обов’язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність:

-       об’єктів страхування, що мають споживчу вартість;

-       потреби у страхових продуктах, послугах;

-       суб’єктів страхових відносин: страхувальників, страховиків, страхових посередників;

-       можливість прийняття рішень про участь у страховій угоді [3, с.93].

У процесі дослідження було систематизовано науково-методичні підходи щодо визначення такої складної економічної категорії як «страховий ринок», що дає змогу стверджувати, що одна частина дослідників розглядає страховий ринок як сферу економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист. Інші науковці визначають його як сферу грошових або суспільних відносин, де об’єктом купівлі-продажу виступає специфічний товар – страхова послуга.

Крім того, серед науковців існує думка, що під страховим ринком необхідно розуміти сукупність його суб’єктів (страховиків, страхувальників, посередників, що приймають участь в реалізації відповідних послуг) і страхових послуг, які є предметом купівлі-продажу.

І, нарешті, необхідно виділити ще одну групу дослідників, яка розглядає страховий ринок як невід’ємну частину фінансового ринку, хоча більшість відносить страховий ринок до ринку фінансових послуг і відокремлює його від фінансового ринку.

Проведений аналіз дозволяв дати власне визначення даної економічної категорії.

Отже, страховий ринок – це система соціально-економічних відносин між його суб’єктами (страховики, страхувальники, страхові посередники) щодо здійснення операцій з купівлі-продажу страхових продуктів шляхом укладання страхового договору в процесі задоволення суспільних потреб в страховому захисті, який реалізується через страховий інтерес.

Страховий ринок виконує ряд взаємозв’язаних функцій. На підставі проведеного у рамках дослідження системного аналізу нами обґрунтовано функції страхового ринку та побудовано табл. 1. [4, с.37]

Отже, ризикова функція страхового ринку матеріалізується внаслідок платної передачі страхувальником повної чи часткової відповідальності за наслідки ризику при настанні подій, визначених на законодавчому рівні або на договірних умовах.

Таблиця 1

Функції страхового ринку

Назва функції

Характеристика

Ризикова

Зміст полягає в передачі за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику, обумовленого подіями, перелік яких вказаний в договорі страхування. У разі настання страхової події страхувальник настання страхової події страхувальник пред’являє страховикові вимоги на відшкодування збитків. Чим вище вірогідність настання страхової події, тим вищою є плата за страхування.

Заощаджувальна

Використовується виключно при страхуванні життя; за певний період часу накопичується страхова сума, яка виплачується надалі при дожитті до певного віку або при настанні певної події з урахуванням інвестиційного ризику.

Накопичувальна

Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для покриття збитків, заподіяних страхувальнику визначеною страховою подією. З цією метою страхові компанії створюють систему страхових резервів, з яких надалі виплачують страхові відшкодування.

Компенсаційна

Відшкодування збитків страхувальнику при настанні страхового випадку.

Превентивна

Функція заходів для попередження настання страхової події.

Інвестиційна

Вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об’єкти підприємницької діяльності та інші види діяльності з метою отримання прибутку.

Стабілізуюча

Забезпечення динамічної стабільності господарського комплексу і соціальної сфери країни.

 

Проте, попри динамічний розвиток страхового ринку, суспільство не може переоцінювати можливості страховиків з прийняття ризиків на страхування, які визначається рівнем капіталізації страхових компаній, природою конкретного ризику та вірогідністю його настання. Якщо вірогідність настання ризику не може бути оцінена за допомогою математичних правил законів великих чисел або ж очікувані збитки виявляються занадто значними для страховиків, вони будуть не в змозі виконати зобов’язання за договорами страхування, що спричинить масові банкрутства страхових компаній.

Сутність накопичувальної функції полягає як у збереженні коштів, що належать окремим господарюючим суб’єктам, так і в процесі капіталоутворення.

Оскільки страховий ринок значною мірою забезпечує динамічну стабільність усього господарського комплексу країни та її соціальної сфери, він, безперечно, виконує стабілізуючу функцію.

Деякі дослідники певною мірою вважають страховий ринок мірилом виробничої сили. Так надійність, яку забезпечує страхування майна підприємств є рівносильним дійсному прирощенню виробничих можливостей. Отже, завдання страхового ринку полягає в тому, щоб зробити непорушною капітальну цінність майна, незважаючи на руйнівність її фізичного складу. Через механізм страхування руйнується частина доходів, але стає економічно неруйнівною капітальна цінність. Таким чином, на нашу думку, можна з впевненістю стверджувати, що страховий ринок виконує виробничу функцію.

Інвестиційна функція реалізується шляхом:

-       організації обігу коштів на ринку капіталу та акумулюванню незначних грошових коштів, що сплачуються кожним окремим страхувальником за договорами страхування, у величезні за обсягом інвестиційні фонди капіталів;

-       спрямування страховиками накопичених фінансових ресурсів у різного роду інвестиції;

-       стимулювання інвестиційної активності шляхом гарантування вітчизняним і зарубіжним інвесторам повернення вкладених коштів, відшкодування не отриманого доходу при настанні несприятливих подій, що спричиняють втрату інвестицій.

Попереджувальна (превентивна) функція втілюється в життя завдяки фінансуванню за рахунок коштів страхового фонду певних заходів з попередження, локалізації та зменшення негативних наслідків страхових випадків, що збільшує ступінь захищеності страхувальників від їх прояву.

Страховий ринок є складною багатофакторною динамічною системою – групою регулярно взаємодіючих і взаємозалежних окремих складових частин, що утворюють єдине ціле [3, с.103]. Страхова система взаємодіє з навколишнім середовищем за допомогою зовнішніх зв’язків, які характеризують як вплив оточення на систему, так і дію системи на середовище. Таким чином, страховий ринок являє собою  єдність двох систем: внутрішньої системи і зовнішнього оточення.

Об’єктивною основою розвитку страхового ринку є потреба забезпечення безперебійності фінансово-господарської діяльності, що виникає в процесі відтворення, і надання грошової допомоги у разі настання непередбачених несприятливих подій. Страховий ринок відіграє значну роль для розвитку та ефективного функціонування фінансового сектора національної економіки, оскільки страхові компанії фактично є посередниками між учасниками фінансового ринку.

Місце страхового ринку у фінансовій системі країни обумовлене як роллю різних фінансових інститутів у фінансуванні страхового захисту, так і їх значенням як об’єктів розміщення інвестиційних ресурсів страхових компаній і обслуговування страхової, інвестиційної й інших видів діяльності.

Загальна доступність страхування визначає безпосередні зв’язки страхового ринку з фінансами підприємств, фінансами домогосподарств, банківською системою, ринком цінних паперів, в рамках яких реалізуються відповідні страхові відносини.

Специфічні відносини складаються між страховим ринком і державним бюджетом та державними позабюджетними фондами, що пов’язано з організацією системи обов’язкового страхування.

Стійкі фінансові відносини має страховий ринок з ринком цінних паперів, банківською системою, валютним ринком, державними і регіональними фінансами, де страхові компанії розміщують страхові резерви й інші інвестиційні ресурси [2, с.13].

Функціонування страхового ринку відбувається в рамках фінансової системи, як на партнерській основі, так і в умовах жорсткої конкуренції. Це стосується конкурентної боротьби між різними фінансовими інститутами за вільні грошові кошти населення і господарюючих суб’єктів.

Висновки.  Дослідивши взаємозв’язки між страховим ринком та іншими елементами фінансової системи, нами доведено, що місце страхового ринку визначається  двома обставинами: з одного боку існує об’єктивна необхідність у страховому захисті, що призводить до утворення ринку страхових послуг; з іншого – грошова форма організації фондів забезпечення страхового захисту пов’язує цей ринок з фінансовим.

Список використаних джерел

1.     Субачов І. І. Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабілізації економіки [Текст] / І.І. Субачов., В. Я Олійник // Фінанси України. – 2003. – № 5. – С. 12-18.

2.     Говорушко Т. А. Страхові послуги [Текст]: навчальний посібник / Т.А. Говорушко. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с..

3.      Балабанов И. Т. Страхование [Текст]: учебное пособие / И.Т. Балабанов, А. И. Балабанов. – СПб : Питер, 2002. – 256 с.

4. Внукова Н. М. Страхування [Текст] : навчальний посібник / Н.М. Внукова, Успаленко В.І., Временко Л.В. – Х.: Бурун книга, 2008. – 376 с.