Скибінський С.В., Плотиця О.Б.

Львівська комерційна академія, Україна

Маркетинг продуктів харчування із наповнювачами і харчовими добавками

За останні десятиліття в наше життя лавиною увірвалися пластикові матеріали, синтетичний одяг, ціла низка штучних миючих, косметичних та лікувальних засобів. Ці зміни стосуються також продуктів харчування. Більшість з них містить цілу низку штучно синтезованих сполук – Е-добавок. Сьогодні важко бути впевненим у тому, чим ми харчуємось. Усі ці жарти, що в ковбасі немає м’яса, а вино роблять з порошку часом виявляються жорстокою правдою: ми не знаємо, що ми їмо.

Сьогодні купити продукт в упаковці без різного роду синтетичних стабілізаторів, емульгаторів або барвників практично неможливо. Добре, якщо це відносно безпечні добавки, але їх лише кілька десятків. А всього харчових добавок більше тисячі і з кожним роком з’являються нові.

Багато харчових добавок, які вважаються нешкідливими, або такими, чий негативний вплив на організм не встановлено, є насправді надзвичайно небезпечними. Вони, наприклад, розпадаються при певних умовах (при температурі людського тіла, або під впливом шлункового соку) на токсичні компоненти. Загроза багатьох синтетичних добавок проявляється при хімічних реакціях з іншими продуктами харчування.

Сучасну технологію виробництва м’ясної продукції не можна уявити без використання харчових добавок і наповнювачів. Відповідно до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”, харчова добавка – це будь-яка речовина, яку зазвичай не вважають харчовим продуктом або його складником, але додають до харчового продукту з технологічною метою у процесі виробництва, та яка внаслідок стає невід’ємною частиною продукту (термін не охоплює забруднювальні речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей) [2].

Харчові добавки раніше застосовувались лише при виробництві варених ковбас, сосисок та сардельок, однак останнім часом їх стали застосовувати і при виробництві шинок та м’ясокопченостей. Найбільш поширеними нині є добавки з соєвого ізоляту, причому на 90 % цей ізолят виготовляється з модифікованої сої. На жаль, склад більшості добавок є комерційною таємницею, тому ковбасні вироби, виготовлені лише з натуральної сировини на сьогоднішній день багатьом споживачам просто не “по кишені”.

Згідно з п. 5.2. Державного Стандарту України “Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила”, виробник зобов'язаний інформувати споживачів про використані харчові добавки у виробах [3].

За результатами проведеного соціологічного дослідження у вигляді анкетного опитування на початку 2013 року ми виявили:

Ø рівень поінформованості споживачів про харчові добавки і їх використання у виробництві харчових продуктів;

Ø ступінь їх обізнаності стосовно цієї проблеми;

Ø розуміння споживачів причин і необхідності використання харчових добавок і наповнювачів;

Ø ставлення покупців до продуктів харчування, що містять харчові добавки.

Що стосується розуміння споживачів самого поняття і суті харчових добавок, та чи готові вони до споживання таких виробів, то для його виявлення ми сформулювали закрите запитання “Що Ви вкладаєте в поняття “харчові добавки” у ковбасних виробах?”. Передбачені варіанти відповідей включають позитивні і негативні уявлення споживача про харчові добавки. Результати відповідей на це запитання представлені у табл. 1.

Таблиця 1

Критерії оцінки респондентами поняття “харчові добаки”

Показник	Поняття “харчові добавки”						Всього
	Харчові речовини, що входять до складу продукту згідно рецептури	Речовини, що використовуються як замінники основної сировини (м'яса)	Речовина, яка додається до харчового продукту для поліпшення їх споживчих властивостей	Речовини, які надають виробам лікувальних властивостей	Речовини, які погіршують якість харчових продуктів	Речовини, які є шкідливими для організму
Кі-сть респ., які проживають в місті, осіб	6	10	4	0	33	31	84
Частка, %	5,8	9,7	3,9	0,0	32,0	30,1	81,5
Кі-сть респ., які проживають в приміській зоні, осіб	2	0	3	0	0	0	5
Частка, %	1,9	0	2,9	0	0	0	4,8
Кі-сть респ., які проживають в селищі міського типу, осіб	0	0	0	0	6	6	12
Частка, %	0	0	0	0	5,8	5,8	11,6
Кі-сть респ., які проживають в селі, осіб	0	0	0	0	2	0	2
Частка, %	0	0	0	0	1,9	0	1,9
Кі-сть респ., осіб	8	10	7	0	41	37	103
Частка, %	7,8	9,7	6,8	0	39,8	35,9	100,0

Дані, які представлені у табл. 1 можна проаналізувати таким чином: частка осіб, які переважно мешкають у м. Львові (81,5 %) вважають, що харчові добавки використовуються у виробництві ковбасних виробів, як речовини, які погіршують якість харчових продуктів (32,0 %) та речовини, які є шкідливими для організму (30,1 %). Теж знайшлись споживачі, які мешкають у селищі міського типу, але думають про харчові добавки ідентично як і споживачі з міста, лише їх частка становить – по 5,8 %. Також були особи, які проживають у приміській зоні (4,8 %), їхні думки, дещо змінені. А саме вони вважають, що це речовини, які додаються до складу харчового продукту для поліпшення їх споживчих властивостей (2,9 %), інші (1,9 %) думають,що це речовини,які входять до складу продукту згідно рецептури. Варто зауважити, що усі мешканці села, які взяли участь у нашому соціологічному дослідженні (1,9 %) твердо впевнені, що харчові добавки погіршують якісь ковбасних виробів.

Відповідно можна зауважити, що споживач володіє інформацією про харчові добавки, проте ми намагалися з’ясувати наскільки його обізнаність є правдивою. І тому на запитання: “Як ви оцінюєте власну обізнаність щодо наявності харчових добавок у ковбасних виробах” споживачі відповіли:

· 6 осіб – знають про харчові добавки, але особливо цим не переймаються;

· 14 осіб – є обізнаними, але не сформували своє ставлення щодо таких ковбасних виробів;

· 40 осіб – знають, але упускають з виду;

· 33 особи – достеменно не знають про харчові добавки в ковбасах;

· 10 осіб – взагалі не знають про існування таких ковбасних виробів.

Нами з’ясовано, що „знати про харчові добавки споживачі знають”, проте свого власного ставлення до них більша половина опитаних не сформулювали.

Щоб виявити поінформованість споживачів про ринок харчових добавок і наповнювачів, їм було запропоновано оцінити низку добавок, що використовуються у виробництві ковбас. Нас цікавило, чи інформовані покупці про такі добавки і чи споживали їх у складі ковбасних виробів.

Рис. 2. Поінформованість споживачів щодо різних видів наповнювачів

у ковбасних виробах, %

Проаналізувавши рис. 2, можна зробити висновок, що респонденти не чули і не споживали такі неспецифічні для раціону харчові добавки, як амарант 36,9 % та водорості 28,2 %. Проте найбільш популярною, вживаною харчовою добавкою є соя 98,1 %. Молоко ( 96,1 %), Яйця (93,2 %), Кров (93,2 %), Соняшник (83,5 %) – теж відносяться до популярних. Варто зазначити про обмеженість та непоінформованість споживачів щодо видів харчових добавок у ковбасних виробах.

Харчові добавки і наповнювачі є тими продуктами, про які споживачі

або зовсім не обізнані, або обізнані недостатньо. Обмежена кількість та якість інформації на телебаченні та інших ЗМІ стало причиною того, що пересічні покупці до кінця не усвідомлюють поняття “харчова добавка” і “харчовий наповнювач” і причини їх застосування у харчовій промисловості, і зокрема у виробництві ковбасних виробів. Неповна інформація про склад продуктів на упакуванні та етикетці, а в деяких випадках зовсім її відсутність, є однією з причин непоінформованості споживачів про ринок харчових добавок і наповнювачів у ковбасних виробах. Поряд із зовнішніми причинами непоінформованості покупців, простежується інколи їх ігнорування та байдужість до цього питання.

Дослідивши поведінку споживачів на ринку ковбасних виробів з харчовими добавками та враховуючи актуальність збільшення виробництва, продажу та споживання продуктів із наповнювачами, з одного боку, та специфіку поведінки споживачів на українському ринку – з іншого, важливо застосувати аргументовані промоційні засоби маркетингу. До таких засобів належить реклама, зв'язки з громадськістю (паблік рілейшнз), пабліситі, пропаганда, стимулювання продажу та персональний продаж. Завданням реклами є поінформувати споживача про продукти з харчовими добавками, надати споживачам певні знання про асортимент продуктів, їх характеристики та досягти прихильності споживачів до даного виду продукту. Метою ж ПР – діяльності має бути спростування негативних чуток серед населення про харчові добавки і рекомендація вживати продукти з харчовими добавками для профілактики деяких захворювань, для поповнення організму необхідними для життєдіяльності елементами [1].

Для зміни думки споживачів, а отже, активізації попиту на ковбасні вироби з харчовими добавками і для збільшення обсягів їх споживання, необхідно активізувати роботу щодо надання інформації, причому якісної, про такі продукти. Споживачі більше довіряють професіоналам у даній галузі і звикли довіряти власному смаку. Для покращення купівлі своєї продукції підприємствам – виробникам слід провести активну рекламну кампанію на ринку.

Стратегічними цілями рекламної кампанії мають стати:

· збільшення обсягу продаж;

· утвердження позитивного іміджу ковбас з добавками та наповнювачами в нових економічних умовах;

· організація постійної рекламної діяльності як елементу маркетингової політики.

Локальні цілі:

· оптимізація рекламної діяльності по критерію “рекламні витрати/обсяг продажу”;

· оновлення і “розкрутка” фірмової символіки;

· поліпшення організації збуту продукції по всій Україні.

Реалізація цього комплексу заходів дасть змогу підвищити обсяги продажу ковбасних виробів та покращити його ситуацію на ринку.

Література

1. Скибінський С.В.Маркетинг. – Ч. 2 : підручник / С.В. Скибінський. – Львів : ЛА “Піраміда”, 2009. – 748 с.

2. Закон України “Про безпечність та якість харчових продуктів” від 23.12.1997 р., № 771/97-ВР (у редакції Закону України від 31.05.2007 р., № 1104-16).

3. ДСТУ-П 4518:2006: Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила. – К.: Держспоживстандарт України. – 24 с.