Економічні науки/7. Облік і аудит

Магістр обліково-фінансового факультету, Хлинова Ю. Д.

Науковий керівник – асистент кафедри бухгалтерського обліку, Лесік І. М.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Переваги та недоліки подання електронної податкової звітності в Україні

Питання впровадження та розвитку електронної системи подання податкової звітності підприємствами є досить актуальним на сьогодні. Дана система подання звітності є пріоритетним напрямом в розвитку партнерських відносин між органами державної податкової служби (далі – ДПС) й платниками податків. Але на жаль, спроби створити таку систему в Україні зовсім не схожі на партнерські стосунки між підприємствами та державою, а навпаки виглядають як нав’язування державою платних послуг підприємствам, яким зараз важко виживати в кризових умовах [2, с. 162].

На сьогодні процес запровадження передових інформаційних технологій у документообіг між підприємствами та бюджетом має тенденцію до збільшення. Законодавчою основою цього питання є наказ ДПА України від 03.05.2006 року № 242 «Про затвердження формату електронного документа звітності платників податків» [5], який зі змінами і доповненнями є чинним і на сьогодні. Також питання електронної звітності широко висвітлюють відділи масово-роз’яснювальної роботи Державної податкової інспекції України, обласні та місцеві податкові інспекції України [1, с. 126 – 127].

Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, за якого обов’язок з його сплати покладається безпосередньо на платника. Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких повертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних.

З метою вдосконалення процедури подання податкової звітності платниками податків до органів державної податкової служби України та відповідно до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» [3] і «Про електронний цифровий підпис» [4], 6 квітня 2009 р. наказом Державної податкової адміністрації України № 168 затверджено План-графік поетапного впровадження у промислову експлуатацію в органах ДПС України централізованої системи подачі електронної податкової звітності.

Перехід на складання та подання податкової звітності в електронному вигляді не лише полегшував життя податківцям та платникам податків, а й не рідко викликав чимало питань та труднощів.

Платники податків, які почали звітувати в електронному вигляді знайшли багато переваг електронної звітності. Вони були звільнені від необхідності подавати паперовий варіант звітності за умови одержання від податкових органів квитанції. В результаті чого, не потрібно витрачати зайвий час на дорогу до податкової інспекції та назад, на черги до податкового інспектора. Зникла необхідність купувати бланки звітності та витрачати час на їх заповнення. До того ж гарантована автоматична перевірка підготовлених документів виявляла наявність арифметичних помилок та описок. Але основним фактором, який посприяв масовому переходу підприємств на подання звітності в електронному вигляді була доступність та безкоштовність.

У результаті впровадження системи платники податків мали можливість подавати електронні звіти в інспекції, в яких вони зареєстровані, через Центр обробки електронних звітів (ЦОЕЗ) Державної податкової адміністрації України, в тому числі і через оператора. Автоматично всі функції по прийому та обробці податкової звітності в електронному вигляді, що раніше виконували податкові інспекції на місцях, покладались на ЦОЕЗ. Далі оброблена інформація мала поступати в районні податкові інспекції за місцем реєстрації клієнтів системи. Весь цей процес для підприємств мав бути безкоштовним.

Проте згодом, ДПАУ проінформувало платників податків про те, що відсутність необхідного фінансування на повноцінне та безперебійне забезпечення системи обробки даних, а також неспроможність обладнання ДПАУ витримати навантаження з прийому та обробки звітів стало причиною залучення в даний процес спеціального оператора електронної звітності – ООО «Ефективні інформаційні системи», послуги якого були платні. В подальшому ДПАУ, згідно листа ДПА України від 28.10.2009 р., зобов’язувало платників податків переадресовувати свою податкову звітність на операторів електронної звітності. В даному листі було зазначено перелік та електронна адреса таких спеціальних операторів та їх ціни [1, с. 128 – 129].

Наказом ДПА України № 499 від 12 липня 2010 року затверджено Уніфікований формат транспортного повідомлення при інформаційній взаємодії платників податків і податкових органів в електронному вигляді телекомунікаційними каналами зв'язку з використанням електронного цифрового підпису. У відповідності до даного нормативного акту вводиться нова форма подачі електронної податкової звітності. А саме, передбачається два шляхи обміну інформацією між платниками податків і податковими органами в електронному вигляді:

1) електронний документ передається безпосередньо до податкового органу на електронному носії інформації (дискета, диск, флеш-накопичувач);

2) електронний документ передається до податкового органу телекомунікаційними каналами зв'язку.

Таким чином було врегульовано питання подачі електронної податкової звітності.

Проте, крім можливості подачі електронної податкової звітності нічого не зроблено щодо легалізації первинної бухгалтерської документації в електронному вигляді. В даний час склалась ситуація, коли більшість бухгалтерів застосовують різноманітні програмні комплекси автоматизації бухгалтерського обліку в електронному вигляді. Крім того, поряд із електронним бухгалтерським обліком вони зобов'язані дублювати цей же облік в паперовому варіанті [6, с. 15].

Розуміючи, що не всі правовідносини між платником податків та податковим органом можуть бути здійсненні в електронному вигляді, виникає необхідність зменшення паперового документообігу та в перспективі максимального переходу на електронний документообіг, на автоматизацію процесів оподаткування, мінімізацію персональних зустрічей платників з податковими органами, що повинно бути відображено у відповідних нормативно-правових актах.

Література:

1. Очеретько Л. М. Проблеми впровадження електронної звітності підприємств / Л. М. Очеретько, А. С. Козицький // Економічний простір. - № 38. – 2010. – С. 126 – 132.

2. Петров О. С. надання звітності в органи податкової служби / О. С. Петров, М. М. Самоздра // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. - № 8 (126). – 2008. – С. 162 – 165.

3. «Про електронні документи та електронний документообіг» // Закон України від 24.06.2005.

4. «Про електронний цифровий підпис» // Закон України від 18.10.2012.

5. «Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків» // Наказ ДПА України від 03.05.2006 № 242.

6. Хобич О. Правові засади впровадження електронної звітності // Вісник податкової служби України. - № 17. - 2009. – С. 13 – 19.