Экономические науки/7. Учет и аудит

Пікінер В.В., Степаненко Ю.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

РОЛЬ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВТОРИННИХ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Створення умов розширення сировинної бази економіки, скорочення втрат сировинних, паливно-енергетичних й матеріальних ресурсів, зниження рівня забруднення довкілля, підвищення стійкості матеріального забезпечення товаровиробників є найважливішими принципами державної промислової політики. У цьому використання відходів виробництва та споживання необхідно розглядати як один з основних способів відтворення матеріальних ресурсів, а широке впровадження ринкових механізмів господарювання до сфери роботи з відходами – стратегічним резервом підвищення ефективності цієї роботи.

Протягом XX століття відходи були кінцевою ланкою процесу промислового виробництва. За останні двадцять років ця ситуація зазнала значних змін. Проблема відходів знайшла дійсно кардинальне розв’язання, яке має назву “нульові відходи” (Zero Waste). Впровадження цього принципу дасть можливість розпочати розв’язання головних проблем людства – вичерпність мінеральних природних ресурсів та негативний вплив зростання народонаселення на навколишнє природне середовище [2].

Слід враховувати, що відходи можуть бути використані як основна чи допоміжна сировина для випуску нової продукції, тобто як вторинні матеріальні ресурси. Зараз використання вторинних матеріальних ресурсів в країні здійснюється практично в усіх галузях промисловості. Проте масштаби і рівень використання характеризуються значною нерівномірністю і залежать від ресурсної цінності відходів, від екологічної ситуації, що виникає у зв'язку з поводженням з ними як із забрудниками довкілля, і, першочергово, від економічних умов, які визначають рентабельність кожного конкретного виду виробництва з використанням відходів [3].

Традиційні види вторинної сировини, такі як відходи металів і лом, високоякісні відходи полімерів, макулатури, текстилю, характеризуються високим рівнем переробки. В той же час багатокомпонентні відходи, а також забруднені відходи, практично не переробляються (забруднені і змішані нафтопродукти, відходи упаковки з паперу, що ламінує, зношені шини, опади і шлами очисних споруд і так далі).

В сучасних умовах господарювання кольорова і чорна металургія, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова промисловість характеризуються найбільш високими показниками використання відходів в якості вторинної сировини в промислових масштабах.

В Україні середній рівень використання вторинної сировини в 2-2,5 рази нижче, ніж в розвинутих країнах світу. При цьому рівень переробки техніко-побутових відходів як вторинної сировини в середньому не перевищує 4-5%. В результаті мають місце значні втрати матеріально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, що містяться у відходах, і одночасно триває інтенсивне накопичення невживаних відходів у довкіллі із швидкістю 1,5 млрд т/рік, що складає приблизно 60-70% від кількості їх утворення за рік. Зрештою, незважаючи на заходи, що приймаються Урядом України по забезпеченню екологічної безпеки, екологічна обстановка в багатьох регіонах країни у зв'язку з дією невживаних відходів не покращується. Проблема ускладнюється тим, що в майбутньому не існує передумов для істотного скорочення утворення відходів. Кількість відходів виробництва збільшуватиметься і надалі внаслідок зростання обсягів промислового виробництва на фоні збереження і навіть зниження концентрації корисних копалини у здобутій з надр сировини. Відходи споживання ростимуть ще вищими темпами із-за випереджаючого зростання рівня кінцевого споживання, у тому числі побутової, комп'ютерної і радіоелектронної техніки, предметів домашнього вжитку, одягу, автомобілів і так далі [3].

На наш погляд, головними чинниками недостатнього залучення ВМР у господарський оборот підприємств є:

– відсутність необхідних стимулів для організації переробки і збору більшої маси ВМР;

– відсутність нормативно-правової бази використання відходів як з ВМР, в тому числі недосконалість інструментів державного регулювання природоохоронної і підприємницької діяльності в цій сфері;

– недосконалість організаційного забезпечення збору відходів для використання як ВМР;

– обмеженість інформаційного забезпечення суб'єктів ринку вторинної сировини і органів державного управління [3].

Першопричиною усіх вищезазначених чинників обмеженого використання відходів в якості вторинних матеріальних ресурсів є, на наше переконання, недостатнє інформаційне забезпечення процесів поводження з ними. При вирішенні цієї проблеми не варто недооцінювати роль бухгалтерського обліку. Саме в бухгалтерському обліку повинна міститися найбільш повна та достовірна інформація про реальні обсяги відходів, що утворилися, та їх вартість.

Створення сприятливіших умов для переробки і збору відходів, як вторинних матеріальних ресурсів сприятиме:

- зростанню рівня використання недостатньо затребуваних вторинних ресурсів, у тому числі полімерних відходів, відпрацьованих моторних мастил, зношених шин, виведених з експлуатації акумуляторів, золи, макулатури і шлаків ТЭС, деревних відходів, металургійних шлаків та ін.;

- збільшенню долі вторинної сировини в балансі виробництва найважливіших видів промислової продукції (сталі, продукції з полімерних, текстильних і деревних матеріалів, кольорових металів, картонно-паперової продукції, нафтопродуктів, будівельних матеріалів);

- економії паливно-енергетичних ресурсів і природної сировини;

- зниженню рівня забруднення довкілля відходами споживання і виробництва;

- створенню нових робочих місць;

- створенню сприятливих умов для взаємодії з іншими країнами в області переробки та збору відходів (передусім з країнами ЄС).

А подальше формування в системі бухгалтерського обліку підсистеми екологічного обліку повинне створити фундамент для розробки методологічних засад виявлення, збору, накопичення, узагальнення, систематизації та передачі інформації про важливі його обʼєкти відповідним користувачам.

Враховуючи проблему засмічення нашої держави та планети в цілому стратегічним обʼєктом соціально спрямованого обліку є відходи. Достовірні дані про них можуть забезпечити більш повне усвідомлення не тільки масштабів та загроз для людства, а й потенціальних можливостей використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів, що є особливо актуальним для субʼєктів господарювання в умовах ресурсозбереження та посилення конкурентної боротьби.

Література:

1. Білецька Г А - Урбоекологія 444. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bookdn.com/book_538.html.

2. Крайнов І. П. Інноваційні механізми зменшення ризику в сфері поводження з відходами виробництва і споживання / Екологічний вісник. – № 2. – 2007, С. 20 – 22.

3. Переробка і використання вторинних матеріальних ресурсів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua. 8080/jspui/bitstream/123456789.