Экономические науки / 7.Учет и аудит

Бакалавр Алупой Т.О.

Миколаївський національний аграрний університет

ОПОДАТКУВАННЯ СЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ФІКСОВАНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПОДАТКОМ

Фіксований сільськогосподарський податок – це податок, який не змінюється протягом терміну визначеного Податковим кодексом з питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком (ФСП) і справляється з одиниці земельної площі. Суб’єкти господарювання можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 % загальної суми валового доходу. Для отримання реєстрації у якості платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється згідно процедури, визначеної законом для подання податкової звітності.

Сплата фіксованого сільськогосподарського податку передбачає сплату без податку на прибуток, плати за землю (податку на землю) збору за спеціальне використання води і купівлі торгового патенту в рахунок сплати збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності. Фіксований сільськогосподарський податок надходить до місцевого бюджету і залежить виключно від площі сільськогосподарських угідь, їх призначення і грошової оцінки землі.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

1) для ріллі, сіножатей і пасовищ - 0,15 %;

2) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09 %;

3) для багаторічних насаджень - 0,09 %;

4) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03 %;

5) для земель водного фонду - 0,45 %;

6) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, 1,0 % (залежність ставки податку від спеціалізації підприємства є нововведенням Податкового кодексу) [1].

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Граничний термін подання декларації змінено з 1 лютого на 20 лютого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 7 липня 2011 р. [2]. Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

1) у I кварталі - 10 %;

2) у II кварталі - 10 %;

3) у III кварталі - 50 %;

4) у IV кварталі - 30 %.

Квартальний розподіл сум податку враховує сезонність сільськогосподарського виробництва. Фіксований сільськогосподарський податок є важливим інструментом стимулювання аграрного виробництва, який зменшує податковий тиск на сільськогосподарських товаровиробників i, на цій основі, забезпечує стимулювання раціонального використання землі, нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції [3, с. 75-76]. Основним завданнями фіксованого сільськогосподарського податку визначено:

– мінімізація кількості податків, що сплачуються аграрними підприємствами;

– максимальне спрощення методики нарахування сільськогосподарського податку;

– зниження податкового тиску на сільськогосподарських товаровиробників.

Перевагами ФСП можна вважати: стабільність бази оподаткування; стимулювання ефективного використання сільськогосподарських угідь; зменшення податкового навантаження; заохочення до нагромадження капіталу та інвестування; спрощення податкового обліку, звітності і прозорість.

Література

1. Податковий кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Сільське господарство України у 2010 році [Електронний ресурс]: Статистична інформація. Сільське господарство / Держ. служба статистики України. - Режим доступу до джерела :http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Кириченко А.В. Вплив зонального розподілу території України на оподаткування аграрних підприємств / А.В. Кириченко // Вісник аграрної науки. – 2011. – № 4. – С. 75-76.