Донецький
Національній університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Облікова
політика як чинник ефективної системи управління бюджетної установи
Процес формування
бухгалтерського обліку в бюджетних установах при переході України до ринкових
відносин залишив багато спірних та невирішених питань. Однією з таких проблем є
формування облікової політики в бюджетних установах, яка є базовим елементом первинної
організації облікового процесу.
Метою цієї роботи є
обґрунтування особливостей формування облікової політики бюджетних установ та
висвітлити методичні моменти, пов’язані з її формуванням.
Поняття облікової
політики докладно обґрунтували українські науковці, зокрема: М. Кужельний, В.
Лінник, Ф. Бутинець, В. Загородній, Л. Пантелейчук, П. Житній, І. Байло.
Першоджерелом
поняття "облікова політика" є Міжнародний стандарт бухгалтерського
обліку № 1 "Розкриття облікової політики". Відповідно до цього стандарту,
"облікова політика охоплює принципи, основи, домовленості, правила та
процедури, прийняті керівництвом при складанні та поданні фінансових
звітів"[1].
Поняття «облікова
політика» увійшло до сучасної науки та практики бухгалтерського обліку з
моменту затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні
вимоги до фінансової звітності» та прийняття Закону України від 16.07.1999 р. №
996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Перш за
все, звернемося до Закону Україну «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність», адже його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених
відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових
форм та форм власності, а отже, у тому числі й на бюджетні установи та
організації. Так, згідно із законом, облікова політика — це сукупність
принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання
та подання фінансової звітності [2].
Проте, більшість
вчених присвячує свої праці вивченню сутності поняття "облікова
політика" загалом. У навчально-методологічній літературі немає єдиного
трактування цього терміна. У таблиці 1 зазначено дефініції поняття «облікова
політика» різними українськими вченими.
Таблиця
1. Дефініції поняття «облікова політика»
|
Автор |
Сутність поняття |
|
С. Ткаченко |
Облікова політика – це сукупність
форм і методів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві |
|
Т. Канєва |
Облікова політика – це сукупність
способів ведення бухгалтерського обліку, які обирає підприємство. |
|
С. Голов, О. Вербило |
Розуміють під обліковою політикою
принципи та правила ведення бухгалтерського обліку в певній організації |
|
С. Свірко |
Облікова політика – це сукупність
облікових принципів, методів, процедур та заходів для забезпечення якісного,
безперервного проходження інформації від етапу первинного спостереження до
узагальнюючого – складання звітності |
Проаналізувавши ці
визначення, можна зробити висновок, що облікова політика суб'єкта
господарювання – це сукупність принципів та методів, які використовуються для
ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності.
Важливо відзначити
дослідження науковців із питання облікової політики саме в бюджетних установах.
До них можна віднести Л. Гуцайлюк, Г. Бойко, Р. Джога, С. Свірко та ін.. Т.
Безродна у своїй публікації [4, с. 27- 29] обґрунтувала специфіку
облікової політики бюджетних установ. Вона виділила її як засіб формування
інформації, необхідної для управління бюджетною установою.
Згідно з висновками
С. Свірко, під час формування облікової політики бюджетної установи потрібно
розділяти такі напрямки як організація бухгалтерського обліку та методичні
основи бухгалтерського обліку [5, с. 143]. Автор наголошує, що організаційний
момент є первинним відносно методичного. Дійсно, щоб процес відбувався,
необхідною умовою є його організація.
Вивчаючи питання
облікової політики бюджетних установ, потрібно чітко обґрунтувати необхідність
її формування. Її ефективність залежить від точно визначеної мети і завдання.
Основною метою облікової політики можна вважати встановлення на конкретній
установі таких методів ведення бухгалтерського обліку, які забезпечать якісне
кошторисне планування і складання звітності.
Також, слід
зазначити, що при визначенні сфери дії облікової політики бюджетних установ
конче необхідно врахувати такі чинники: рівень бюджету, з якого здійснюється
фінансове забезпечення відповідної бюджетної установи (державний чи місцевий);
рівень бюджетної установи як розпорядника коштів; галузева належність бюджетної
установи, відповідно до якої визначається специфіка діяльності установи; рівень
фінансово-матеріального забезпечення бюджетної установи; кількість персоналу,
що працює в установі; обсяги діяльності бюджетної установи та, відповідно, споживання
запасів; обсяги та види діяльності; ступінь автоматизації облікового процесу
тощо.
Наказ про облікову
політику в частині методичних основ може мати розширену структуру у вигляді
переліку альтернативних методів та процедур за відповідними напрямами обліку.
Відповідно, можливе поєднання цих варіантів, тому що велика частина методичних
прийомів та процедур є чітко регламентована наявними інструктивними
матеріалами.
Вищевикладене
свідчить про те, що всі заходи з удосконалення одного з основних внутрішніх
регламентів бюджетних установ повинні бути спрямовані на те, щоб облікова
політика установ стала головним інструментом для забезпечення неперервності та
планомірності їх діяльності.
Отже, розроблення
облікової політики в бюджетних установах є трудомістким процесом і вимагає від
виконавців певних здібностей і підготовки. Разом з тим, на основі раціонально
розробленої облікової політики бюджетні установи зможуть сформувати достатньо
ефективну систему бухгалтерського обліку як елемента управління установою, що
дасть змогу керівництву приймати обґрунтовані управлінські рішення, аналізувати
роботу установи, здійснювати і контролювати цільове використання коштів на
основі затвердженого кошторису, виявляти незаконні витрати, що підвищить
ефективність обліку й фінансово-господарської діяльності та використання як
бюджетних коштів, так і коштів спеціального фонду. Окрім того, постійне
удосконалення облікової політики в частині організації облікового процесу
забезпечить сталу поточну оптимізацію бухгалтерського обліку на всіх його
етапах та напрямах.
Література:
1. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку : пер. з англ. / за ред. С.Ф.
Голова. – К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. –
736 с.
2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" від 16.07.1999 р., № 996-XIV зі змінами і доповненнями //
Офіційний сайт Верховної Ради України.[Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.zakon.rada.gov.ua.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до
фінансової звітності" затверджений наказом Міністерства фінансів України
від 31.03.1999 р., № 87 // Офіційний сайт Верховної Ради України. [Електронний
ресурс]. – Доступний з http://www. zakon.rada.gov.ua.
4. Безродна Т. Облікова політика бюджетних установ: проблеми становлення / Т.
Безродна // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. – № 8. – С. 27-29.
5. Свірко С.В. Первинна організація бухгалтерського обліку бюджетних установ:
формування облікової політики / С.В. Свірко // Економіка та підприємництво. –
К. : Вид-во КНЕУ. – 2002. – Вип. 8. – С. 137-148.