Економічні науки/7. Облік і аудит

Красногорський О. А.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», Україна

Проблеми обліку руху та наявності основних засобів

За сучасних умов розвитку економіки більшість підприємств продовжують модернізацію основних фондів з метою отримання конкурентних переваг на ринку товарів та послуг. Чим менша частка вартості основних фондів буде відноситися на вартість виготовленої продукції чи наданих послуг тим нижчу ціну вони будуть мати, а отже і будуть цікавими споживачам, що в свою чергу підвищує актуальність питання їх придбання та ефективного використання.

В економічній літературі питання обліку руху основних засобів не втрачають своєї актуальності і до сьогодні. Особлива увага приділяється як теоретичним аспектам даної проблематики, зокрема питанням співвідношення понять «основні фонди» та «основні засоби», правильності віднесення і класифікації основних засобів, так і проблемним питанням прикладного характеру, пов’язаних з їх оцінкою та переоцінкою, нарахуванням амортизації, документальним оформленням операцій, різницям у відображенні операцій в бухгалтерському і податковому обліку тощо. Так особлива увага питанням обліку основних засобів приділялась в роботах таких вітчизняних науковців як Н. Гура, Е. Гаценко, С. Рилєєв, О. Омельченко, О. Коломієць, В. Золотухин, В. Козак, Н. Богацька, І. Хмелевський та багатьох інших. Не зважаючи на значну кількість публікацій з питань обліку основних засобів, дана тематика наукових досліджень не втрачає своєї актуальності, особливо в умовах постійних змін податкового законодавства та трансформації фінансової звітності за міжнародними стандартами.

Так на нашу думку слід зосередити увагу на проблемах застосування понятійного апарату. Досить часто при розгляді питань пов’язаних з обліком, аналізом і контролем використовують як поняття «основні засоби» так і поняття «основні фонди», ототожнюючи їх, що в свою чергу є не зовсім коректним. Адже основні засоби є ресурсами підприємства, а фонди є джерелами виникнення таких ресурсів і маючи різне економічне підґрунтя дані поняття не можуть використовуватися одночасно. Проблема розмежування зазначених понять існує не тільки в економічній літературі, а і досить часто зустрічається навіть у законодавстві. Проте позитивним моментом можна вважати уніфікацію терміну «основні засоби», що відбулася в податковому законодавстві, де з прийняттям Податкового кодексу України вживається саме поняття засоби, а не фонди. Проте у ряді нормативних документів вживаються як одне, так і інше поняття, що на нашу думку, потребує приведення їх у відповідність.

Наступним важливим моментом при визначенні сутності основних засобів є критерій віднесення активів до їх складу. Аналіз облікових політик вітчизняних підприємств свідчить, що на зважаючи на зміни в податковому законодавстві, у внутрішніх нормативних регламентах окремих підприємств критерієм віднесення до основних засобів залишилася вартісна межа у 1000 грн. В свою чергу, в податковому обліку визначено що до основних засобів відносяться матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом і очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). [1] Крім того в податковому обліку відбулися зміни і в частині нарахування амортизації, визначення строків корисної експлуатації, визначення груп основних засобів і інші зміни, які наблизили податковий і бухгалтерський облік цієї групи активів.

Останнім часом не знижується актуальність питання оцінки основних засобів адже підприємства в окремих випадках мають визначитися за якою з оцінок (первісною чи справедливою) оцінювати об’єкт. Враховуючи не достатньо розроблений механізм оцінки об’єктів за справедливою вартістю, можна зазначити, що в практиці вітчизняних підприємств переважно використовується первісна вартість, яка складається з витрат на придбання чи виготовлення об’єктів основних засобів. Перелік витрат, які включаються до первісної вартості об’єкту основних засобів визначено ПСБО 7 «Основні засоби» [2].

Не менш актуальними є і питання документального оформлення основних засобів. Досить часто в економічній літературі зосереджується увага на ретельності і правильності заповнення передбачених облікових регістрів. Адже в практиці іноді зустрічаються помилки не тільки механічного характеру, які виникають при заповненні, а помилки при виборі потрібної форми документу (застосування форм по матеріальним запасам).

Ряд питань виникає як при придбанні об’єктів основних засобів, так і при їх реалізації. Зокрема при придбанні об’єктів проблемним може бути не тільки правильність визначення первісно вартості, а і відображення операцій придбання на рахунках бухгалтерського обліку. Оскільки для підприємств значну роль відіграють питання джерел надходження основних засобів, то при придбанні об’єктів, на нашу думку важливим є правильна побудова аналітичного обліку на рахунку 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів”. В економічній літературі зокрема мають місце пропозиції будувати аналітичні рахунки третього порядку за джерелами надходження об’єктів основних засобів. Не втрачають актуальності і проблеми пов’язані з реалізацією основних засобів. Так, досить поширеними помилками в бухгалтерському обліку є відсутність відображення реалізації об’єктів основних засобів через рахунок 28 «Товари», що порушує методику відображення операцій з їх реалізації, нарахування амортизації на об’єкти, які визначені для продажу, правильність визначення фінансового результату за операціями реалізації таких об’єктів тощо.

Існують недоліки в обліку амортизації основних засобів, зокрема, на нашу думку слід зосередити увагу на таких моментах як:

- Визначення вартості, на яку буде нараховуватися амортизація ;

- Нарахування амортизації має здійснюватися щомісячно не тільки в бухгалтерському, а і в податковому обліку;

- Правильність віднесення витрат на ремонт основних засобів, що змінюють вартість об’єктів ;

- Відсутність механізму врахування морального зносу при нарахуванні амортизації;

- Нарахування амортизації має здійснюватися на об’єкти тільки потягом строку їх корисної експлуатації і в жодному разі не нараховуватися після його закінчення тощо.

Таким чином, існування значної кількості проблем в обліку основних засобів свідчить про необхідність проведення подальших досліджень та формування чітких підходів до їх обліку, а також необхідності формування чіткого розуміння фахівців сутності та класифікаційної відповідності таких об’єктів.

Література:

1. Хмелевський І. Основні засоби: перехідні моменти [Електронний ресурс] / І. Хмелевський. - Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/ukr/golden/doc.html ?id=18085. - Податки та бухгалтерський облік: інформаційно-аналітична газета.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 загальна редакція станом на 25.01.2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00