К. е. н., доцент Остапенко Т. М.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ЧИННИКІВ ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

Вважаємо розгляд класифікації витрат необхідним. Оскільки витрати, виникаючи в ході здійснення господарських операцій, є характерними для діяльності буд-якого підприємства. Оскільки процес оптимізації діяльності підприємства пов'язаний із пошуком такої організації діяльності, за якої підприємство отримувало б максимальний ефект з мінімальними витратами.

Питанням класифікації витрат в економічній літературі приділяється велика увага, зокрема в працях таких науковців, як А. М. Дідик, С. Б. Гнатів, С. В. Мішина, О. Ю. Мішин, У. І. Когут, С. В. Стендер, М. О. Катречко, К. Ю. Черевань, О. Чижишин, О. І. Грицай, Г.В. Пришляк, Н. В. Ульянченко, Н. В. Сабліна, С. І. Дробязко, В. Дерій та інших.

Багато наукових праць присвячено класифікації витрат, які вважаємо, що відрізняються деталізацією витрат, спрямованістю витрат, споживчими потребами користувачів інформації про витрати тощо. Виходячи з чого, встановлюємо судження про те, що всі вони, з одного боку, задовольняють потреби стратегічного (довгострокового) та поточного управління, а з іншого боку, відображають організацію споживання та використання численних складових майна підприємства, забезпечують об’єктивною оцінкою діяльність підприємства в цілому та його структурних підрозділів (центрів відповідальності).

Існуючі в економічній літературі різні пропозиції щодо розподілу витрат (їх класифікації) слугують інформаційною базою для передбачення та контролю величини витрат, реагування на їх поведінку. Забезпечують досконалість системи управління витратами.

Система управління витратами повинна включати в себе пошук і виявлення чинників економії ресурсів, витрат за їхніми видами, облік та аналіз витрат, стимулювання економії ресурсів і зниження витрат [3].

З урахуванням зазначеного пропонуємо розглянути існуючі напрями класифікації витрат, що задовольняють зазначені питання системи управління.

З метою виявлення чинників економії ресурсів, в економічній літературі для підприємств, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції (робіт, послуг), важливо виділяти матеріальні витрати. Найбільш уживана класифікація витрат, з якої можна відслідкувати матеріальні витрати є їх групування за статтями, що запропоноване Методичними рекомендаціями № 132 [2]. За рекомендаціями № 132 витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) кожне окреме господарство має поділяти в межах статей на змінні і постійні. Змінні витрати діляться на пропорційні (їх величина зумовлена обсягом продукції) і непропорційні (їх величина зумовлена обсягом виконаних робіт, послуг чи поголів'я тварин). До постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів'я чи обсягу виконаних робіт.

Серед статей витрат, котрі вміщують факт споживання ресурсів (виробничих запасів) в сільському господарстві, як правило, відображають таку номенклатуру матеріальних витрат: насіння, садивний матеріал, добрива та пестициди, засоби протруювання, гербіциди, інші хімічні і біологічні засоби для боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, а також біопрепарати та дезінфікуючі засоби, підстилка для тварин, паливо, малоцінні та швидкозношувані предмети, запасні частини, сировина, електроенергія, вода, газ та послуги виробничого характеру, надані сторонніми підприємствами тощо. На практиці їх відображають в наступних статтях: насіння та посадковий матеріал, паливо та мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин та тварин, корми, сировина та матеріали (без зворотних відходів), роботи та послуги, витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати на утримання основних засобів, інші витрати, загальновиробничі витрати. Таке узагальнення дає можливість сформувати логічне запитання: Як забезпечити управлінські кадри точною інформацією про величину матеріальних витрат? Частково відповідь знаходимо в класифікації витрат операційної діяльності (рослинництва, тваринництва, промислового виробництва та допоміжних виробництв) сільськогосподарських підприємствах за економічними елементами. Серед них елемент «Матеріальні витрати», який кореспондує з вартістю витрачених у виробництві ресурсів. Головна мета такого акумулювання, з одного боку, є демонстрування менеджерам фактично понесених витрат за певний період (звітний період – місяць, квартал, рік). А з іншого боку, елемент «Матеріальні витрати» є інформаційним джерелом уявлення вартості менеджерами їх рішень. Цей елемент витрат виступає інструментом аналізу витрат, який полягає в пошуку виробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

Враховуючи необхідність виокремлення інформації про матеріальні витрати, пропонуємо виділити в складі статей витрат окремі їх групи. При цьому, таке групування витрат матеріальних ресурсів залежить від номенклатури і складності виробленої продукції (робіт, послуг), які можна поділяти не лише на постійні та змінні витрати, прямі та непрямі витрати (загальновиробничі витрати), а й на прямі (прямо відслідковуються до об’єктів витрат – за всією сумою статті витрат, наприклад: «Корми», «Добрива» і т.д.) та умовно прямі витрати (підлягають простеженню до об’єктів витрат за допомогою додаткового групування в межах інших прямих витрат, наприклад у статті «Інші витрати» відображається вартість таких матеріалів, як підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси)).

Необхідність додаткового групування витрат сільськогосподарського виробництва зумовила розробку загальної схеми такої класифікації (табл. 1), що дозволить оперативно контролювати витрати і розрізняти на різних рівнях управління та оцінювати роботу як окремих керівників, так і підрозділів підприємства.

Таблиця 1

Додаткове групування матеріальних витрат виробничої сфери сільськогосподарських підприємств за номенклатурою

матеріалів*

Статті витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)	Матеріальні витрати		Додаткове групування матеріальних витрат за номенклатурою матеріалів
1. Витрати на оплату праці	-		-	Прямі (безпосередньо відносяться до конкретного об’єкта витрат)
2. Відрахування на соціальні заходи	-		-
3. Насіння та посадковий матеріал	+	Прямі матеріальні витрати	Насіння та посадковий матеріал (власного виробництва та куповане)
4. Паливо та мастильні матеріали	+		Паливо та мастильні матеріали
5. Добрива	+		Добрива (власного виробництва та куповані)
6. Засоби захисту рослин та тварин	+		Засоби захисту рослин та тварин
7. Корми	+		Корми (власного виробництва та куповані)
8. Сировина та матеріали (без зворотних відходів)	+		Сировина та матеріали
9. Роботи та послуги	+	Умовно прямі матеріальні витрати	Послуги електро-, тепло-, водо- та газопостачання (одержані із сторони та вироблені у власному підприємстві)
10. Витрати на ремонт необоротних активів	+		Плівка, гумові шини
11. Інші витрати на утримання основних засобів	+		Паливо та мастильні матеріали
12. Інші витрати	+		Спецодяг та спецвзуття, інші МШП, підстилка для тварин (солома, торф, тирса) тощо
13. Загальновиробничі витрати	+		Різні матеріали	Непрямі

*Розроблено автором самостійно.

З метою виявлення можливих резервів зниження витрат, важливо також здійснювати аналіз прямих і непрямих витрат.

Насамперед слід відмітити, що нормативне визначення поняття «прямі витрати» міститься у П(С)БО 16 «Витрати»: «прямі витрати – витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом» (згідно п. 4).

Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом [1].

До найбільш важливих резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг) необхідно віднести зниження матеріальних витрат. У зв’язку з цим, пропонуємо також витрати ділити на матеріальні та нематеріальні.

Отже, як бачимо, поділ витрат випливає з фактору – носія виконання певних дій.

Література:

1. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах : [підручник] / [Огійчук М. Ф., Плаксієнко В. Я., Панченко Л. Г. та ін.] . – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Алерта, 2006. – 880 с.

2. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 132. [Електронний ресурс] / Міністерство аграрної політики України. – Режим доступу: http://www.minagro.kiev.ua.

3. Палка І. Вдосконалення системи управління витратами / І. Палка // Розвиток країн в умовах глобалізації: технологічні, економічні, соціальні та екологічні проблеми: матеріали міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф. 15-16 2012 р. Ч. 2 – Тернопіль: Крок, 2012. – С. 147 – 148.