К.е.н., проф. Дюжев В.Г., здобувач Попов М.О.

Національний технічний університет «ХПІ»,

Український науково-дослідний інститут олій та жирів НААН

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ОЛІЙНОДОБУВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Олійно-жирова галузь є однією з провідних в харчовій промисловості та бюджетоутворюючих секторів економіки України. Найбільш динамічного розвитку в галузі останніми роками набуває олійнодобувний комплекс. Це насамперед, обумовлено наступними факторами:

- високий попит на світовому ринку продуктів переробки олійних культур (олії, макухи, шроту, лушпиння);

- дія в Україні експортного мита на насіння соняшнику [1];

- сприятливі природно-кліматичні умови для вирощування олійних культур [2];

До складу олійнодобувного комплексу в 2012 році входять:

- 24 олійноекстракційних заводів, на яких встановлено 27 екстракційних ліній, з сумарною виробничою потужністю 25150 тонн/добу;

- більше 50 олійнопресових заводів продуктивністю від 50 до 1000 тонн/добу, з сумарною виробничою потужністю 5790 тонн/добу.

Основною продукцією є соняшникова нерафінована олія (Рис.1), також останнім часом набуває все більшої популярності побічна продукція – шрот та макуха, які використовуються в якості висококонцентрованого корму для тваринницьких та птахівничих господарств.

Варто відмітити і використання відходів виробництва – соняшникового лушпиння, з появою сучасних технологій гранулювання та брикетування, даний тип відходів все більше розглядається як дешевий нетрадиційний вид палива. Особливо високий попит на біопаливо мають такі країни як: Польща, Німеччина, США, Японія, Данія, Швеція та Австрія та ін.

Рис.1 - Ретроспективний аналіз розвитку олійнодобувного комплексу [3] Проведений аналіз свідчить, що показники олійнодобувного комплексу мають тенденцію до зростання Так, якщо в 1991 р. виробнича потужність підприємств по переробці насіння олійних культур становила 2667 тис. тонн, в 2007 р. – 5445 тис. тонн, то в 2012 р. даний показник становив 9749 тис. тонн. При цьому, в 1991 р. було перероблено 1980 тис. тонн олійного насіння, в 2007 р. – 4639 тис. тонн, в 2012 р. – 8820 тис. тонн. Відповідно в 1991 р. вироблено рослинної олії 960 тис. тонн, в 2007 р. – 2029, в 2012 р. – 3629 тис. тонн. Варто зазначити, що домінуючою сировиною серед олійних культур є насіння соняшнику.

Як видно з наведеного графіку, олійнодобувний комплекс є практично експортоорієнтованим, за кордон реалізується близько 90 % виробленої продукції.

Основними імпортерами соняшникової нерафінованої олії в 2011/12 маркетинговому році були Індія (1016,01 тис. тонн), Китай (85,48 тис. тонн), Туреччина (168,24 тис. тонн), Єгипет (315,72 тис. тонн), Алжир (179,76 тис. тонн), ЄС (430,0 тис. тонн), Іран (195,25 тис. тонн), інші (679,03 тис. тонн).

Проте, не дивлячись на бурхливий розвиток, є ряд проблем, які стримують розвиток олійнодобувного комплексу:

- високий ступінь зносу обладнання, що використовується;

- високі ціни на паливно-енергетичні ресурси;

- недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів;

- високі процентні ставки за кредит;

- висока енергоємність виробництва [4];

- низький рівень сприйнятливості інновацій та ін.

Література:

1. Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур: Закон України від 10.09.1999 №1033-ХIV // zakon1.rada.gov.ua.

2. Кухта, В.Г. Развитие маслодобывающего комплекса Украины [Текст] / В.Г.Кухта, В.В. Гирман // Збірник праць УкрНДІОЖ УААН. – 2007. – Вип.1. – С. 112 – 118.

3. Олійно-жирова галузь України / Інформаційно-аналітичний бюлетень олійно-жирової галузі України та Російської Федерації. Показники роботи за 1991 - 2012 рр. — Харків: УкрНДІОЖ НААН

4. Попов, М.О. Проблема енергоефективності в олійно-жировій галузі / М.О. Попов // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Технічний прогрес і ефективність виробництва. – Харків: НТУ «ХПІ». – 2012. - №25. – С. 183 – 186.