Майський Г.Ю.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Науково-методичне забезпечення педагогічної практики студентів

Науково-методичне забезпечення й супровід педагогічної практики студентів є завданням і основним напрямом діяльності вищих педагогічних навчальних закладів і, в першу чергу, кафедр, кабінетів, бібліотек і видавничих відділів. Зміст і призначення цієї діяльності полягає в створенні таких навчальних, методичних і інструктивних матеріалів, які б відповідали вимогам часу й створювали педагогічне інформаційне середовище, що стимулює функціонування практики як форми організації навчання. Ці матеріали мають задовольняти одночасно потреби окремого студента й студентських груп, що виходять на ту або іншу практику, тобто бути й індивідуально-особистісними, і масовими одночасно.

Завдання науково-методичних матеріалів полягає у: створенні орієнтовного підґрунтя для всієї системи проходження практики; забезпеченні управління процесом практики, її корегування й контроль; наданні зразків проектної документації; забезпеченні студентів необхідною інформацією; стимулюванні самостійності та самоосвіти студентів.

У педагогічній науці довгий час використовувався термін «забезпечення» при характеристиці функцій науково-методичних матеріалів, створених для студентів. Забезпечення означає надання студентам необхідних науково-методичних рекомендацій, що дозволяють досягти успіху за допомогою їх використання. Однак, останнім часом поняття «забезпечення» було поглиблене й розширене за рахунок уведення нового – супровід.

Науково-методичний супровід як поняття і явище включає елемент технологічності: науково-методичні матеріали не лише мають бути, але й розроблятися, і надаватися студентам по мірі проходження практики за етапами, фазами, індивідуальними особливостями. Супровід – це проходження науково-методичних матеріалів паралельно з ходом практики, створюється й використовується за потребами практикантів.

У контексті нового підходу до науково-методичної роботи через поняття «супровід» вона перетворюється в неперервний і послідовний процес навчання й різко змінює функції викладача-керівника на практиці й студента. Тепер перед викладачами постає завдання вивчення конкретних потреб студентів, їхніх труднощів, виявлення суперечностей, визначення правильності дотримання інструкцій і якості їх виконання, і відповідно до цього надання їм дозованої інформації або інших інструкцій.

Новий підхід науково-методичного супроводу практики, як засвідчує перший досвід його реалізації [1], вимагає введення до складу практики не лише моніторингу якості її покрокового виконання, але й більш чіткого визначення критеріальних показників якості, у поетапному їх розподілі. Це, у свою чергу, пов'язане з виділенням «ключових кваліфікацій» як комплексів обов'язкових умінь, які повинен мати педагог. До таких саме й відносяться вміння здійснювати психолого-педагогічні спостереження й здійснювати аналіз педагогічних чинників, подій, ситуацій, процесів, систем.

Науково-методичне забезпечення, його розробка й матеріалізація залежать від низки чинників: матеріально-технічних можливостей ВНЗ і кафедр, фінансових, організаційно-педагогічних і юридичних можливостей (право видавничої діяльності). Але це зовнішні чинники. Існують також внутрішні (особистісні) чинники, а саме: професіоналізм тих, хто складає науково-методичні матеріали, особливо в сфері педагогіки й психології; зацікавленість керівників ВНЗ, кафедр і деканатів у реальному, а не декларованому підвищенні якості освіти в цілому й на практиці, зокрема; розуміння ролі й місця педагогічної практики студентів у системі їхньої професійної підготовки й майбутньої професійної діяльності; загальний науково-методичний рівень діяльності кафедр, наявність досвіду створення, зберігання й використання науково-методичних матеріалів.

У завдання науково-методичного забезпечення входить: нормування праці студента-практиканта, визначення його обов'язків із меж діяльності в освітній установі; надання студентам першої педагогічної допомоги в освоєнні нових видів професійної діяльності й полегшення праці педагога-початківця; реабілітація раніше отриманих у ВНЗ знань, як правило, наукових; надання додаткової інформації щодо змісту діяльності освітньої установи.

Завдання науково-методичного супроводу включать перелічені завдання забезпечення, але доповнюються такими: управління практикою, її переходом від етапу, освоєнням і оволодінням студентами відповідної сфери педагогічної діяльності; створення системи діагностики рівня розвитку в кожного студента професійно значущих знань, умінь, навичок, сформованих поетапно й з урахуванням індивідуальних особливостей практикантів; корегування ходу практики й професійної поведінки студента; реабілітація раніше отриманих педагогічних знань як наукових, так і повсякденних, включення життєвого досвіду в систему діяльності.

При порівнянні цих двох груп завдань легко виявити не просту їх різницю, а саме різницю їх діалектик. У першому випадку мова йде про створення умов як зовнішніх чинників для роботи студента, у другому випадку – про процес їх використання, про їх функціонування в ході практики. Науково-методичний супровід є управлінням процесом становлення педагогічного досвіду студентів як сплаву їхнього життєвого досвіду й наукових знань, як переклад повсякденного життєвого досвіду на наукові основи.

Науково-методичний супровід вимагає від керівників практики технологічності, створення моніторингу й володіння процесами інтеграції повсякденного знання студентів з науковим, перекладу першого в друге.

Література:

1. Оганесян Е.В. Культурологическая модель педагогической практики в системе высшего педагогического образования: Дисс. … д-ра пед.наук: 13.00.08 / Е.В. Оганесян. – М., 2005. – С. 147-150.

2. Оганесян Е.В. Педагогическая практика студентов: теоретические основания новой модели / Е.В. Оганесян, B.C. Безрукова. – М.: Педагогическое общество России, 2004. – 192 с.