Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

Лученцова І.С., Бєлкіна Л.В.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Адаптації майбутнього вчителя до професійно- педагогічної діяльності

Адаптація як процес та адапторованість як властивість особистості нерозривно пов'язані з інформаційними процесами, що відбуваються сьогодні в природі, суспільстві, техносфері. Адаптація можлива тільки в складних відкритих системах, що самоорганізуються, що обмінюються інформацією із зовнішнім середовищем. Наше суспільство вступило в постіндустріальну епоху свого розвитку, що характеризується экспоненциально наростаючим потоком інформації, швидким кількісним й якісним формуванням ноосфери. У цих умовах як ніколи важливий процес адаптації людини в суспільстві, у професійній діяльності, в особистому житті.

Зміни в соціумі перевершують динаміку особистісної готовності до адаптації. Система утворення в цій ситуації покликана допомогти майбутньому вчителю сформувати в собі якості, необхідні для становлення професійно заможної, конкурентноздатної, активної особистості, здатної адаптуватися до умов сучасної дійсності в максимально короткий термін. Тому адаптація як процес й адаптованість як властивість особистості стають для вчителя основними в процесі його підготовки й професійної діяльності.

Термін "адаптація" був уперше уведений у наукову лексику німецьким фізіологом Аубертом в 1865 році для характеристики явища "пристосування" чутливих органів (зору, слуху) до впливу відповідних подразників.

«Адаптація» (від лат. - пристосовувати, улаштовувати) - пристосування організму, особистості, їхніх систем до характеру окремих впливів або до умов, що змінилися, життя в цілому. Адаптація компенсує недоліки звичного поводження в нових умовах. Завдяки адаптації створюються можливості для оптимального функціонування організму, особистості в незвичайній обстановці.

Феномен адаптації вивчався багатьма авторами (В.Т. Ащепков, М.І. Бордуков, Л.Г. Єгорова, Л.Г. Земцова, И.А. Зимова, П.С. Кузнєцов, А.К. Маркова, Г.П. Медведєв, Л.М. Милославова, Л.М. Митіна, А.Г. Мороз, Д.В. Ольшанський, В.А. Петровський, Н.Н. Шамрай, і ін.) з різних позицій. Кількість видів адаптації в різних дослідників істотно відрізняється:

Г.П. Медведєв виділяє 2 види адаптації фахівця: соціальний і професійну[4];

Л.Г. Єгорова - три види: соціальну, професійну, соціально- психологічну[2];

М. Мороз для молодого вчителя розглядає вісім видів адаптації: професійну, соціально-психологічну, соціальну, правову, суспільно-політичну, психофізіологічну, побутову, климатогеографическую; [5,6];

Для індивідуума соціальна адаптація є основною стосовно всіх інших видів адаптації. Соціальна адаптація - це прилучення особистості до певних видів діяльності, які відбуваються в даному соціумі, іншими словами, «засвоєння особистістю соціального досвіду суспільства в цілому того середовища (мікросередовища), до якого він належить[8]

Психологічна адаптація тісно пов'язана із соціальної й обумовлена суспільним характером змін навколишнього середовища, людського свідомості. Психологічна адаптація являє собою процес, що виникає у відповідь на значну новизну навколишнього середовища, що включає мотивацію адаптивного поводження людини, формування мети й програми його поводження.

Серцевиною адаптації є професійна адаптація. Вона має свою структуру, форму, зміст, механізми, рушійні сили, траєкторію, тенденції й закономірності розвитку, які піддаються психолого- педагогічному коректуванню зсередини (з боку самого викладача) і ззовні (з боку колективу). Її найбільш загальне визначення належить К.К. Платонову: "Профадаптація до нових умов діяльності здійснюється шляхом систематичного виконання діяльності, що ускладнюється, у цих нових умовах" [3]

Ряд дослідників пов'язують поняття професійної адаптації з оволодінням знаннями, уміннями, навичками, нормами й функціями професійної діяльності. Так, С.Г. Вершловський відзначає, що в процесі професійної адаптації відбувається інтеграція професійних знань, умінь і навичок у професійну діяльність. З погляду О.А.Шиян професійна адаптація являє собою «процес інтеграції в професію, оволодіння майстерністю, додатка професійних знань, умінь і навичок до конкретних ситуацій» [11]

Говорячи про професійну адаптацію майбутнього вчителя, П.А.Шептенко визначає її як процес удосконалювання ним отриманих у вузі знань, умінь і навичок, педагогічної майстерності, як уміння в процесі діяльності здійснювати оптимальний вибір методичних прийомів залежно від конкретної ситуації навчально-виховного процесу, передбачати результати педагогічного впливу колективу й окремої особистості, пристосування до конкретних умов організації роботи [10]

Заслуговує на увагу визначення, що дає А.Г. Мороз: "Професійна адаптація випускника педагогічного вузу являє собою складний динамічний процес повного освоєння професії й оволодіння педагогічною майстерністю на основі сукупності раніше придбаних і постійно поповнюваних знань, навичок, у результаті чого відбувається активна взаємодія як учителі, так і педагогічного колективу з метою ефективного професійного функціонування" [5]

Професійна адаптація носить багатофункціональний характер. По- перше, вона є необхідною умовою й, одночасно, засобом оптимізації взаємодії людини із професійною діяльністю й професійним середовищем. По-друге, вона сприяє розвитку людини і є складовою частиною професійного розвитку особистості. По-третє, вона є необхідною при оволодінні людиною будь-якою професійною діяльністю. Професійна адаптація являє собою оволодіння людиною ціннісними ориентациями в рамках даної професії, усвідомлення мотивів і цілей у ній зближення орієнтирів людини й професійної групи на основі підготовленості до професійної діяльності.

Професійна адаптація являє собою тривалий послідовний процес, що включає початковий або підготовчий період, що завершується вибором професії й підготовкою до майбутньої професійної діяльності, і безпосередній період адаптації на робочому місці. Підготовчий період відіграє ключову роль в успішності професійної адаптації й надає ефективні кошти керування даним процесом.

Першим щаблем адаптації до професійної діяльності, з погляду В.Сенашенко є етап професійної освіти [9], де значну роль відіграє педагогічна практика, яка є обов'язковим компонентом адаптації студентів до професійної діяльності. Проходження такої підготовки необхідне для здобуття кваліфікаційного рівня та має на меті набуття студентами професійних умінь і навичок. Ефективність практики забезпечується зв'язками між вищим навчальним закладом та відповідним закладом для проведення практики ..

Мета будь-якої практики, крім формування професійних практичних та організаторських умінь та навичок, — також проходження всього процесу набуття кваліфікації та адаптація до професійної діяльності

Організація практичної підготовки регламентується певними положеннями і затверджується наказом Міністерства освіти і науки України.

Практика студентів передбачає безперервність і послідовність її проведення.

Навчальна практика на І або І—II курсах має на меті ознайомлення студентів з реальним процесом, у якому втілюються знання, які студенти здобули в процесі лекцій та семінарських занять. Відповідно добираються форми організації — виховна робота в школі або в дитячих установах тощо. При цьому формується початковий етап майбутнього фаху, те, що повинен знати майбутній спеціаліст на нижчому етапі, щоб усвідомити це на вищому.

Навчально-виробнича практика (III курс) полягає в ознайомленні з конкретною майбутньою спеціальністю як помічника, дублера фахівця. Студент виконує певні обов'язки, поточну роботу, спостерігає за діяльністю спеціаліста на робочому місці під його контролем.

Виробнича (цільова) практика (IV курс) надає студенту можливість виконувати обов'язок фахівця на робочому місці, студент виконує весь цикл обов'язків за своєю спеціальністю, в якому проводиться виробнича практика, загальну картину всього об'єкта практики.

Кінцева ланка практичної підготовки — переддипломна практика (IV - V курси), яка проводиться на робочому місці з виконанням усіх функціональних обов'язків майбутнім фахівцем. Підчас цієї практики поглиблюються, закріплюються та усвідомлюються теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану.

У процесі педагогічної практики студенти насамперед адаптуються до діяльності вчителя, знаходять своє місце у взаємодії дитячого і педагогічного колективу, усвідомлюють й оцінюють правильність професійного вибору, наявність у себе необхідних якостей для педагогічної діяльності. Це початок формування професійної майстерності.

Складність вивчення проблеми зумовлена відсутністю єдності в інтерпретації поняття “адаптація. У загальному вигляді підходи до визначення поняття адаптації визначається як: а) процес активного пристосування індивіда до умов нового соціального середовища; б) результат цього процесу; в) один із соціально-психологічних механізмів соціалізації особистості.

Узагальнюючи різні підходи, процес адаптації розглядаємо як входження особистості в нове для неї предметне та соціальне середовище, становлення її як активно функціонуючої частини, об’єкта і суб’єкта відносин цього середовища. Подальші дослідження даної проблеми можуть бути пов’язані з вивченням питань адаптації студентів до професійної діяльності в процесі організації педагогічних практик.

Література

1. Ащепков В.Т. Профессиональная адаптация преподавателей высшейшколы: проблемы и перспективы. - Ростов-на-Дону, 1997. -144 с.

2. Егорова Л.Г. Методические указания по социальной и профессиональной адаптации студентов в техническом вузе. - Казань, 1983.-48с

3. Ершова Н.А Творческая активность педагогической деятельности молодых учителей как фактор профессиональной адаптации: Дис. ...канд. психол. наук. - М., 1987. - 204 с.

4. Медведев Г.П., Рубин Б.Г., Колесников Ю.С. Адаптация - важная проблема педагогики высшей школы //Сов. педагогика. - 1969. - № 3. - С. 64-71

5. Мороз А. Г. Адаптация молодого учителя. - Киев, 1990. - 52 с

6. Мороз А. Г. Профессиональная адаптация выпускников педвузов, Автореф. дисс.на соиск. ученой степени докт. пед. наук. - Киев, 1983. -50с.

7. Ольшанский В.Б. Практическая психология для учителя. - М: Онега, 1994.-268с.

8. Платонов К.К. Проблемы способностей. - М.: Наука, 1972. - С. 226-227.

9. Сенашенко В., Казарин Л., Кузнецова В., Сенаторова Н. О подготовке педагогических кадров в магистратуре // Высшее образование в России. -1996.-№3.- С.25-33.

10. Шептенко П. А. Профессиональная адаптация молодого учителя сельской школы в процессе стажировки: Автореф. дис. .канд. пед. наук.-М., 1983. - 18с.

11. Шиян О.А. Послеуниверситетский тренинг учителей в США: новые ориентиры//Педагогика. - 1996. - № 1.- С. 104-108., с. 104.