ОЛЛО В.П.

Державний навчальний заклад «Одеський навчальний центр № 14» при Одеській виправній колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань

ДІЯЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Освіта виступає основою розвитку особистості, вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, адже відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Саме освіту можна розглядати у якоситі стратегічного ресурсу поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. Відповідно до засад Болонської деларації в Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом усього життя.

У зв’язку з тим, що система професійної освіти реалізовує суспільні інтереси і завжди виконувала важливі соціальні функції, завданням її модернізації є забезпечення діяльності відповідно до сучасного соціального замовлення. Інновації в освіті можливі лише тоді, коли відповідних змін зазнають інші галузі суспільного життя. У Концепції розвитку професійно-технічної освіти зазначено, що «зростає потреба наукового, науково-методичного, нормативно-правового супроводу функціонування системи професійно-технічної освіти, врахування міжнародного досвіду з метою модернізації підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей промислового, сільськогосподарського виробництва, будівництва і сфери послуг» [1, с. 6].

На думку провідних науковців, для підготовки конкурентоспроможних та високо компетентних фахівців доцільно започаткувати нову структуру професійної підготовки, яка би базувалася на інноваційному характерові навчання, та передбачала «реалізацією наступності в навчальному процесі, забезпеченням взаємозв’язку й інтеграції дисциплін, оптимальними навчальними планами і освітньо-професійними програмами, що можливе за умови психолого-педагогічної та навчально-дидактичної реалізації інноваційних технологій навчання» [2, с. 22].

Професійно-технічна освіта – самостійна соціально-педагогічна система з низкою взаємопов’язаних функцій, таких як навчальна, виховна, розвивальна, виробнича, господарсько-економічна, соціально-педагогічна, управлінська тощо. Головне завдання системи професійно-технічної освіти пов’язане із наданням суспільству послуг у галузі підготовки кадрів, передусім робітничих, а також перепідготовкою та підвищенням кваліфікації вивільнюваних робітників і незайнятого населення.

Сьогодні з упевненістю можна констатувати той факт, що нашій державі потрібні такі професійно-технічні навчальні заклади, в яких створені всі умови для розвитку та самореалізації кожної особистості, які би були націлені на формування нового покоління, здатного навчатися впродовж усього життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства, а також повною мірою втілити в життя українську національну ідею підготовки конкурентоспроможних фахівців-професіоналів. Сучасні професійно-технічні навчальні заклади, як правило, є бюджетними організаціями, що зумовлює їхню залежність від органів державного управління, які визначають стратегію розвитку, мету і завдання професійної підготовки, засоби їх реалізації.

У радянський період професійно-технічній освіті був притаманний єдиний підхід до змісту, організації, форм і методів навчання. Цей підхід ґрунтувався на базових педагогічних принципах і цінностях того часу, частина з яких мала інноваційний характер; властивий радянській педагогіці (поєднання теоретичного навчання з продуктивною працею і практикою учнів; уніфікація і централізоване розроблення навчальних планів, програм, методик; пріоритет знаннєво орієнтованих і діяльнісних методів у підготовці кваліфікованих кадрів початкового і середнього рівня; колективізм, ідейність, наукова організація праці в закладах професійної освіти тощо).

Сучасний етап формування професійної педагогіки, що розпочався в 1990-х рр. із розпадом СРСР та утворенням національних систем професійної освіти. Процеси перебудови торкнулися системи науково-педагогічної підтримки професійної освіти, відтак розпочалася реорганізація наукових установ, створених раніше методичних центрів тощо. Водночас новий напрям розвитку суспільства не відразу отримав належне науково-методичне та наукового-організаційне забезпечення освітньої галузі. Модернізація і реформування системи професійної підготовки трудового потенціалу в пострадянських країнах і досі відбувається стихійно, під впливом виключно макроекономічних чинників, без належного врахування міжнародного досвіду. У зв’язку з цим, стан професійно-технічної освіти можна оцінити, як критичний, такий, що потребує негайних і кардинальних змін.

На нашу думку, не зважаючи на труднощі останніх років, система підготовки кваліфікованих робітників має в своєму розпорядженні величезний педагогічний і науково-методичний потенціал. Ефективність професійної освіти в умовах інтеграційних процесів визначається такими чинниками:

· реалізацією стратегії навчання протягом всього життя, що покликана надавати найширші можливості професійної та особистісної самореалізації, отримувати максимальну «віддачу» від фахівців;

· необхідністю забезпечення конкурентноздатності економіки в умовах глобалізації, підвищення мобільності робітничих кадрів;

· геополітичною конкуренцією за якість інтелектуальних ресурсів, що розпочалася між країнами світу.

У цих умовах виникла потреба формування нової системи відносин між державними та місцевими органами влади, підприємствами, працедавцями і службою зайнятості – тобто з усіма, хто є усвідомлено та цілеспрямовано реалізує свої інтереси в підготовці робітничих кадрів.

Досвід багатьох європейських країн показує, що демократизація суспільства супроводжується пошуками таких варіантів управління освітою, які найбільш вдало забезпечували б підтримку навчальних закладів з боку місцевої громади. Зрозуміло, що під час переходу до нових засад діяльності в освітній сфері доцільно відмовитися від системи централізованого управління мережею навчальних закладів і передати відповідальність місцевим органам виконавчої влади, на території яких вони перебувають. Наша держава прогнозує обсяги та визначає напрями професійної підготовки у навчальних закладах різних типів і форм власності, створює умови для професійного навчання незайнятого населення з урахуванням змін на ринку праці. У цьому аспекті потрібні інноваційні зміни.

Сьогодні склалися такі умови, коли потребує державної підтримки професійно-технічна освіта у галузі навчання серед засуджених. На перший план вийшла проблема освіти та поліпшення умов організації навчальння на території установ щодо спецконтингенту, який відбуває покарання. Здобуття робітничої професії, отримання можливості підвищення своєї професійної кваліфікації з метою отримання вищої освіти після відбування покарань дасть можливість змінити життєвий погляд та повернутися повноцінною суспільно корисною особистістю після відбування покарання. Саме на цих аспектах і буде зосереджена наша увага у подальших публікаціях.

Література:

1. Концепція розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні; затверджена МОН України та АПН України 05.07.2004 р. // Проф.-техн. освіта. – 2004. – № 3. – С. 2-5.

2. Ничкало Н. Г. Методолог ічні проблеми безперервної професійної освіти / Н. Г. Ничкало // Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: наук. – метод, зб. / [редкол.: І. А. Зязюп (голова) та ін.] – К., 1994. – С. 22-26.