Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Аспірант Сидорко В.П.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Гносеологічний та інтеграційний підходи у визначенні місця міжпредметних зв‘язків

В умовах кардинальних соціально-економічних змін в Україні, які відбуваються в останні роки, однією з принципових цілей державної освітньої політики є пошук ефективних і оптимальних підходів до вищої освіти.

Гносеологічний підхід вивчаючи проблеми природи самого процесу пізнання та його можливостей, відношення знання до реальності, досліджує загальні передумови пізнання, виявляючи умови його достовірності та істинності. Як методологічний базис визначення змісту міжпредметних зв’язків гносеологія стверджує положення про пріоритетність об’єкта пізнання. У нашому випадку при розгляді ролі й місця міжпредметних зв’язків у процесі професійної підготовки техніків-землевпорядників з гносеологічних позицій і докладання основних педагогічних зусиль ми повинні говорити про розкриття об’єкт-об’єктних відносин.

Аналізуючи міжпредметні зв’язки з подібних позицій теорії пізнання, Є. Рапацевич пише про те, що систематичні міжпредметні зв’язки необхідні для розкриття в процесі навчання фундаментальної єдності «природа – людина – суспільство». У студентів повинно бути сформовано поняття про природу як систему, у якій усі її елементи взаємодіють у коловороті речовин та енергії, постійно вдосконалюються процеси самовідтворення й тим самим підтримують біофізичні та біохімічні умови життя на Землі [9].

Підсумовуючи вищевказане, можна представити свого роду узагальнюючу класифікацію міжнаукових зв’язків при їх застосуванні в навчальному процесі, а саме:

‒ синтез базисних інформаційних потоків (системи знань), що належать різним науковим дисциплінам; подібний синтез сприяє створенню якісно нового знання за принципом «нове народжується на межі наук»; синтез наукових знань сприяє формуванню нових понять, принципів, конструкцій, моделей, закономірностей, у тому числі й нових наукових теорій (наприклад, біоніка, біологічна фізика, теорія моделювання, синергетика);

‒ використання методу пізнання, властивого певній конкретній науці, при дослідженні об’єктів іншої наукової дисципліни (наприклад, застосування методів математичної статистики в різних галузях наукового пізнання: біології, медицині, соціологічних науках тощо);

‒ застосування однакової наукової теорії або певної закономірності при вивченні різних об’єктів (наприклад, використання закономірностей і понятійного апарату теорії управління при дослідженні процесів виховання й освіти в середній школі, у промисловості, у військовій справі).

Багатогранність і змістовність використання міжпредметних зв’язків у справі інтеграційного підходу до навчання фізико-математичних дисциплін доведена Я. Плоткіним і С. Колесником [10,11]; Р. Дружененко – при синхронному взаємозв’язку вивчення рідної мови та літератури [2]; О. Козак [6] – у прроцесі використання мультимедійних технологій в інтерактивному навчанні; Н. Андреєва – при викладанні загальнотехнічних дисциплін у професійній підготовці вчителя трудового навчання [13]; Л. Ковальчук – на прикладі хіміко-технологічних дисциплін в економічному бізнес-коледжі [5]; А. Кантеро Зайяо – при навчанні природничо-наукових дисциплін педагогічного ВНЗ у професійній підготовці вчителя хімії і біології [3].

Автори підкреслюють, що при адекватному формуванні змісту будь-якого навчального предмета, а тим більше всіх навчальних дисциплін навчального циклу, не можна обійтися без міждисциплінарної взаємодії [1;4;7;13;8].

Відомі вітчизняні й зарубіжні філософи, історики, видатні педагоги неодноразово переконують соціум у тому, що на новому витку суспільного розвитку роль і значення науки у зв’язку з виходом на постнекласичний рівень розвитку істотно змінювався, а міждисциплінарність стає своєрідним знаменням часу, міжнаукова взаємодія та взаємовплив – слугують одним з проявів учення про загальний зв’язок явищ.

Класифікація та використання міжнаукових зв’язків при визначенні змісту міжпредметних зв’язків у навчальному процесі досліджена Н. Розенбергом [12]. Автор перераховує положення, які, на наш погляд, не застаріли й вимагають лише незначного доповнення та уточнення, а саме:

‒ синтез наукових знань, що належать до різних дисциплін; подібний синтез сприяє створенню якісно нового знання, орієнтованого на включення нових понять, моделей, положень, законів, формулювань, підходів і принципів самої методології та формування нових наукових теорій і дисциплін у постнекласичну добу (теорія інформації, синергетика, ліберальна євгеніка, трансгуманізм тощо);

‒ використання методу пізнання окремо взятої науки при вивченні об’єктів іншої науки (застосування математичних досліджень у біології, соціальних і гуманітарних науках);

‒ використання однієї й тієї ж наукової теорії або знайденої закономірності при дослідженні різноманітних об’єктів (наприклад, синергетична інтерпретація і природної, і соціальної (історичної) дійсності).

На підставі акцентованих і детермінованих міжнаукових зв’язків класифікація міжпредметних зв’язків набуває такого вигляду:

‒ міжпредметні зв’язки, що базуються на дослідженні одного й того ж об’єкта (наприклад, людини) у різних навчальних предметах;

‒ міжпредметні зв’язки, засновані на використанні одного й того ж методу (методології) пізнання або методики дослідження в різних навчальних дисциплінах (наприклад, системно-синергетичний підхід при вивченні професійно орієнтованих дисциплін);

‒ міжпредметні зв’язки, що ґрунтуються на використанні одного й того ж закону (або теорії) у різних навчальних предметах (у якості прикладу можна запропонувати теорію функціональних зв’язків Анохіна-Судакова, що успішно застосовується у фізіології, психології, педагогіці й реабілітаційній справі);

‒ міжпредметні зв’язки, що базуються на використанні одного й того ж прийому діяльності при вивченні різних навчальних предметів (прикладом такого прийому може слугувати метрологічний контроль, що застосовується при вивченні широкого кола професійно-орієнтованих навчальних дисциплін у навчанні техніків-землевпорядників).

Література:

1. Андреєва Н. Б. Міжпредметні зв’язки у викладанні загальнотехнічних дисциплін у професійній підготовці вчителя трудового навчання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти»/ Н. Б. Андреєва. – К., 1997. –
18 с.

2. Дружененко Р. С. Міжпредметні зв’язки рідної мови та літератури на основі етнопедагогіки / Р. С. Дружененко // Пед. науки. – Херсон, 2000. – Вип. 13. – С. 120 – 123

3. Кантеро Зайяо А. А. Межпредметные связи в цикле естественнонаучных дисциплин педвуза как фактор повышения эффективности подготовки учителя химии и биологии : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01 „Общая педагогика и история педагогики” /А. А. Кантеро Зайяо.– Минск, 1982. – 16 с.

4. Ковальчук Л. О. Від міжпредметних зв’язків до інтеграції знань / Л. О. Ковальчук // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. – № 1. – С. 79 – 82.

5. Ковальчук Л. О. Міжпредметні зв’язки у вивченні хіміко-технологічних дисциплін в економічному бізнес-коледжі: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Ковальчук Лариса Онисимівна. – К., 2002. – 472 с.

6. Козак О. С. Використання мультимедійних технологій у навчальному процесі / О. С. Козак // Пед. науки. – Херсон, 2002. – Вип. 28. – С. 76 – 80.

7. Коростельова С. А. Міжпреметний зв’язок навчання англійської мови та інформатики у руслі оволодіння комп’ютерною термінологією / С. А. Коростельова // Пед. науки. – Херсон, 2002. – Вип. XXXII. – Ч. 2. – С. 163 – 166.

8. Минченков Е. Е. Межпредметные связи на основе структур химии и физики / Е. Е. Минченков // Советская педагогика.–1971.–№ 1.– С. 47 – 55.

9. Педагогика: Большая современная энциклопедия / сост. Е. С. Рапацевич. – Минск : Совр. слово, 2005. – 720 с.

10. Плоткін Я. Д. З досвіду здійснення міжпредметних зв’язків курсів фізико-математичного циклу / Я. Д. Плоткін, С. Г. Колесник // Пед. науки. – Херсон, 2001. – Вип. 21. – С. 66 – 67

11. Плоткін Я. Д. Міжпредметні зв’язки в курсі дисциплін фізико-математичного циклу / Я. Д. Плоткін // Пед. науки. – Херсон, 2002. – Вип. 27. – С. 171 – 172.

12. Розенберг Н. М. Межпредметные связи в средних профтехучилищах, их значение и приемы классификации / Н. Розенберг // Межпредметные связи в учебно-воспитательной работе профтехучилища. – К. : Вища шк., 1976. – С. 25 – 42.

13. Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен. – М. : Мир, 1980. – 404 с.