Педагогічні науки/Проблеми підготовки спеціалістів

Канд. пед. наук Фіногєєва Т.Є., канд. техн. наук Петров О.Г.

Стахановський навчально-науковий інститут гірничих та освітніх технологій Української інженерно-педагогічної академії

Дефініційний аналіз поняття «самостійна робота»

Розглянемо різні підходи до дефініції поняття „самостійна робота”. У працях, присвячених навчанню самостійній роботі в середній та вищій школі (А. Алексюк, В. Буряк, Л. Вяткін, В. Дайри, В. Єсипов, В. Козаков, П. Підкасистий, В. Сластьонін, В. Стрезікозін, Н. Шишкіна), це поняття розглядається і як форма організації, і як метод, і як засіб навчання, і як вид навчальної діяльності.

Спроби визначення поняття „самостійна робота” для умов середньої школи знаходимо також у дослідженнях Л. Вяткіна, Т. Ільїної, Р. Срода, Й. Кяйса.

Аналіз робіт, присвячених проблемі навчання самостійної роботи в середніх навчальних закладах, дозволяє виокремити такі основні положення щодо цього педагогічного явища, які не втрачають свого значення й відносно вищої школи, а саме:

1) самостійну роботу більшість дослідників визначають як вид пізнавальної діяльності учнів на уроці та вдома; ії виконання здійснюється за завданням учителя, але без його безпосередньої участі;

2) самостійна робота сприяє формуванню таких важливих рис особистості, як самостійність, пізнавальна активність, творче ставлення до праці тощо;

3) під час самостійної роботи мета кожного завдання повинна бути усвідомленою, тобто для їх виконання учні спираються на свої знання, вміння, досвід у вивченні певної дисципліни, а також уміння користуватися засобами навчання;

4) самостійна робота вимагає наявність в учнів деяких загальнонавчальних умінь, які сприяють ії „раціональній організації: уміння планувати цю роботу, чітко формувати систему завдань, виокремлювати поміж них головні, уміло обирати способи найбільш швидкого економного розв’язання поставлених задач, умілий оперативний контроль за виконанням завдання, уміння швидко вносити корективи до самостійної роботи, аналізувати загальні підсумки роботи, порівнювати ці результати з накресленими на ії початку, виявляти причини відхилень і окреслювати шляхи їх усунення в подальшій роботі” [1, с. 175 – 176].

Дослідники, які займаються проблемою самостійної роботи у вищій школі (С. Архангельський, В. Буряк, М. Гарунов, В. Граф, Е. Голант, Л. Деркач, Б. Іоганзен, С. Зинов’єв, О. Молібог, Р. Нізамов, П. Підкасистий, Н. Сагіна, М. Скаткін, І. Шайдур та інші), також наводять різні дефініції терміна „самостійна робота”. Так, поняття „самостійна робота” трактується як самостійний пошук необхідної інформації, набуття знань, використання цих знань для розв’язання навчальних, наукових і професійних завдань (С. Архангельський); як діяльність, що складається з багатьох елементів: творчого сприйняття й осмислення навчального матеріалу в ході лекції, підготовки до занять, іспитів, заліків, виконання курсових і дипломних робіт (О. Молібог); як різноманітні види індивідуальної, групової пізнавальної діяльності студентів на заняттях або в позааудиторний час без безпосереднього керівництва, але під наглядом викладача (Р. Нізамов, Н. Сагіна); як різноманітні типи навчальних завдань, які виконуються під керівництвом викладача (П. Підкасистий, М. Гарунов, М. Скаткін); як система організації роботи, при якій управління навчальною діяльністю студентів відбувається за відсутності викладача і без його безпосередньої допомоги (В. Граф, І. Ільясов, В. Ляудіс, Н. Сагіна, О. Чиж); як робота студентів, яка проводиться за спеціальним індивідуальним навчальним планом, складеним на основі врахування індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів (С. Архангельський, Л. Деркач, І. Шайдур, Н. Сагіна та ін.).

Можна навести інші приклади визначення поняття ”самостійна робота”, в основі яких лежать різні ознаки. Самостійною роботою прийнято вважати: 1) засіб організації та виконання студентами визначеної пізнавальної діяльності (П. Підкасистий); 2) вид діяльності, яка виконується без безпосередньої участі викладача (В. Буряк); 3) основну форму організації навчальної діяльності студентів (О. Малихін); 4) різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позаурочний час за завданнями викладача, під його керівництво, але без його безпосередньої участі (М. Фіцула); 5) сукупність різноманітних навчальних приймів і дій, за допомогою яких студенти самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички й уміння, а також оволодівають новими (В. Ягупов); 6) форму навчання, при якій студент засвоює необхідні знання оволодіває вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності (Ю. Палеха).

На наш погляд, найбільш удалим є таке визначення: „самостійна робота студентів як дидактична форма навчання є системою організації педагогічних умов, що забезпечують управління навчальною діяльністю студентів відбувається за відсутності викладача й без його безпосередньої участі і допомоги” [2, с. 38].

Література:

1. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы : учеб.-метод. пособие / Сергей Иванович Архангельский. – М. : Высш. шк., 1980. – 368 с.

2. Малихін О. В. Організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів: теоретико-методологічний аспект [монографія] / Олександр Володимирович Малихін. – Кривий Ріг : Видавничий дім, 2009. – 307 с.