Педагогические  науки/2.Проблемы подготовки специалистов.

Яворська І.О.

Аспірант Хмельницького національного університету

Критерії готовності майбутніх соціальних педагогів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів ЗОШ.

У сучасних складних соціально-економічних умовах особливо гостро постає питання допомоги та всебічного виховання і розвитку людини як найвищої цінності суспільства. Відповідно до цього актуальним стає питання підготовки кваліфікованих фахівців, здатних допомогти особистості у її становленні, розвитку її талантів, виховання високих моральних якостей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу та самореалізації.

Сучасний розвиток нашого суспільства зумовлює необхідність урахування впливу новітніх педагогічних технологій у діяльності вищої школи. Серед шляхів реформування освіти вдосконалення змісту професійно-педагогічної культури майбутніх педагогів. Педагогічні технології мають забезпечувати варіативний компонент професійної підготовки особистості, дозволяють ефективно використовувати інноваційні та науково-методичні досягнення у професійному становленні майбутнього соціального педагога.

Зокрема, важливого значення набуває проблема підготовки соціальних педагогів, здатних ефективно організовувати культурно-дозвіллєву діяльність майбутнього покоління та підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидких соціально-економічних змін.

Явище готовності є предметом вивчення педагогів і психологів С.Рубінштейна, М.Дьяченка, Л.Кандибовича, Є.Клімова, Н.Кузьміної. Дослідниками встановлена чітка залежність і зв’язок між станом готовності спеціаліста та ефективністю його діяльності. Проблеми розвитку особистості соціального педагога у системі професійної підготовки і досягнення ним професійної готовності розглядаються у працях М.Галагузової, А.Капської, О.Карпенко, О.Рєана, В.Сластьоніна, С.Харченка, Н.Шмельової, В.Якуніна та ін. Питаннями організації дозвіллєвої діяльності школярів займалися: Є.Акнаєв, Ю.Бабанський, М.Бушканець, Г.Волощенко, Г.Євтєєва, І.Корсун, В.Лукманова, А.Макаренко, О.Мелік-Пашаєв, В.Сухомлинський, Ю.Бардашевська, С.Пащенко, І. Бойчев, О.Голік.

Розрізняються критерії психологічної і педагогічної готовності до професійної діяльності. Так, загальні критерії та показники психологічної готовності випускників вищих навчальних закладів до професійної діяльності обґрунтовують Л. Дьяченко та М. Кандибович. За їхнім твердженням, готовність передбачає «усвідомлення завдання, моделі ймовірної поведінки, визначення оптимальних способів діяльності, оцінку своїх можливостей у співвідношенні з майбутніми труднощами та необхідністю досягнення певного результату».

Розроблялися різні критерії готовності залежно від того, що ставало предметом дослідження: професійна освіта, педагогічна діяльність чи особистість вчителя. На нашу думку, найбільш узагальненим є підхід В. Сластьоніна та І. Шалаєва. Вони розглядають готовність соціальних педагогів до виконання професійної діяльності на трьох рівнях: особистісна готовність (мотиваційна, морально-психологічна), теоретична й технологічна (операційно-діяльнісна) готовність.

Аналізуючи педагогічну діяльність, Н. Кузьміна [4] виокремила у її структурі п'ять функціональних компонентів: гностичний – пов'язаний із сферою знань педагога (знання засобів педагогічної комунікації, психологічних особливостей дітей, власних особливостей та діяльності); проектувальний містить близькі та перспективні цілі виховання, а також стратегії та засоби їх досягнення; конструктивний відображає особливості конструювання педагогом своєї діяльності та діяльності вихованців з урахуванням найближчих цілей виховання; комунікативний характеризує специфіку взаємодії вчителя з дітьми; організаційний – пов'язаний з умінням організувати діяльність дитячого колективу і власну діяльність

Інший підхід знаходимо у І. Зязюна, який наголошує на творчому характері діяльності вчителя і визначає два її компоненти: розмаїття індивідуальних особливостей дітей, залучених до педагогічної взаємодії, та нестандартність педагогічних ситуацій, у межах яких відбувається взаємодія [5].

Науковці, предметом дослідження яких була особистість, напрацювали власні концепції. Наприклад, У. Хьюїт виділяє у структурі характеру особистості такі компоненти: когнітивний (базові знання, раціональні процеси, необхідні для аналізу інформації та прийняття рішень), афективний (цінності, уподобання, нахили) і вольовий (здатність ставити перед собою цілі і докладати зусилля для їх досягнення). Вони у своїй єдності визначають поведінку особистості, яка містить два аспекти: особистісні риси (сміливість, самодисципліна) і соціальні риси (співчутливість, ввічливість, надійність).

Суголосну думку висловлює Ю. Бардашевська [1, 106-107]. Вона розробила структурну схему особистості майбутнього вчителя як організатора дозвіллєвої діяльності старшокласників, що складається з трьох сфер: 1) мотиваційно-ціннісної (аксіологічні орієнтації, позитивна мотивація до педагогічної діяльності, творчий потенціал); 2) змістовно-операційної (знання, уміння, навички, гуманістичне виховання, індивідуальний підхід); 3) сфери рефлексії (самосвідомість, самопізнання, самоаналіз).

Ідентична структура напрацьована І. Гутніком та Н. Казаковою. І. Гутнік визначає ефективність педагогічної організації дозвілля за такими блоками критеріїв: 1) критерії знань, 2) емоційно-мотиваційні критерії, 3) практично діяльнісні критерії. Н. Казакова розробила й обґрунтувала критерії ефективності педагогічної практики майбутніх учителів початкової школи в умовах ступеневої підготовки, які відображають мотивацію студентів до педагогічної практики, ступінь їхньої професійної готовності до педагогічної діяльності, самоусвідомлення у професійній діяльності.

Іншої думки С.Пащенко, яка основним критерієм готовності виділяє уміння соціального педагога здійснювати діагностику, корекційну роботу, консультувати і створювати умови для реабілітації клієнта, прогнозувати можливість появи нових проблем, виявляти здібності до самоосвіти і підвищення кваліфікації, турбуватися про клієнта, відстоювати його права і гідність, з яких було виділено окремий блок знань і умінь, притаманних спеціалістові в освітньо-дозвіллєвій сфері. Блок знань: загальні і спеціальні особливості педагогічної діяльності у сфері певного виду дозвілля; соціально-педагогічні характеристики дитячих і молодіжних художньо-творчих колективів; методи їх діагностики та регуляції; специфіка комплектоутворення, властива певному виду художньої творчості; типологія учасників, характерна для цього виду освітньо-дозвіллєвої діяльності; питання активізації творчих здібностей дітей і молоді шляхом їх включення в даний вид освітньо-дозвіллєвої діяльності і методи їх діагностики; зміст і методи оцінки роботи окремих колективів чи ефективності окремих форм роботи за соціально-психологічними, педагогічними і художніми параметрами.

У структурі змістового критерію готовності виділяються окремі знання й уміння, необхідні соціальному педагогу чи іншому працівнику соціальної сфери для реалізації професійних функцій у певній царині діяльності. Від рівня професійних знань і умінь безпосередньо залежить результат роботи. Знання й уміння дозволяють фахівцю швидко вирішувати завдання, які виникають під час роботи, планувати свою діяльність, здійснювати й оцінювати її результати. Як бачимо, значна роль у змістовому аспекті готовності належить професійним умінням фахівця соціальної сфери. Володіння основними комплексами професійних умінь дає змогу фахівцям соціальної сфери достатньо вільно орієнтуватись у конкретних ситуаціях, бачити різні шляхи їх розв’язання і обґрунтовано робити свій вибір. Серед найважливіших умінь, потрібних організатору чи виконавцю діяльності, спрямованої на організацію КДД, можна виділити такі уміння: аналітико-діагностичні, гностичні, рефлексивні, конструктивно-прогностичні, комунікативні, організаторські.

На нашу думку, проаналізовані критеріальні ряди не охоплюють усієї структури готовності до організаторської діяльності.

Розгляд та узагальнення психолого-педагогічної літератури, присвяченої проблемам професійної підготовки, забезпечили можливість виділення основних складових змісту підготовки майбутніх соціальних педагогів. До них належать позитивне ставлення до професії, наявність професійно важливих особистісних якостей, певна структурність професійних знань, умінь і навичок. Між зазначеними складовими існує тісний взаємозв’язок: набуті знання формують відповідне ставлення, і навпаки.

На основі виділених компонентів готовності та їхніх змістових характеристик таких, як особистісні якості спеціаліста, професійна спрямованість, знання та уміння, ми визначили критерії готовності майбутнії соціальних педагогів до організації культурно-дозвіллєвої діяльності: особистісний, мотиваційний, когнітивний та діяльнісний.

Література:

1. Бардашевська Ю. О. Підготовка майбутніх учителів до організації дозвіллєвої діяльності старшокласників : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / Ю. О. Бардашевська. – Вінниця : ВДПУ, 2007. – 210 с.

2. Бойчев І. І. Підготовка майбутнього вчителя до організації культурно-дозвіллєвої діяльності учнів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / І. І. Бойчев. – О., 2005. – 21 с.

3. Дурай-Новакова К.М.Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. пед. наук. –М., 1983. –22 с.4.

4. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. –Л.: Типография ЛГУ, 1970. –114 с.5.

5. Педагогічна майстерність : підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. ; За заг. ред. І. А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К. : Вища школа, 2004. – 422 с.