Котенко О.І.,

Сумська філія

Харківського національного університету внутрішніх справ

ОСВІТА ЗА КОРДОНОМ НА ПРИКЛАДІ ФЕДЕРАТИВНОЇ РЕСПУБЛІКИ НІМЕЧЧИНИ

У наш час, коли глобалізаційні процеси з кожним роком дедалі посилюються, здобуття вищої освіти за кордоном стало нормою. Інтернаціоналізація освіти є однією з найбільш характерних особливостей розвитку освіти у світі в останні десятиріччя XX – початкуXXI ст., чому сприяють поглиблення процесів політичної й економічної інтеграції, розвиток глобальних систем телекомунікації та інші фактори. Тисячі молодих людей покидають країну, де народилися й виросли, щоб здобути освіту в іншій державі. Україна – одна з таких держав.

Метою статті є аналіз освітнього процесу за кордоном на прикладі Федеративної Республіки Німеччини, дослідження особливостей сучасної вищої освіти, яку надають вищі навчальні заклади європейських країн.

Проблеми освіти в Федеративної Республіки Німеччини в своїх працях досліджували такі науковці: Д. Г. Кучеренко, Є. Лінь, В. Коваленко, Н. В. Корнієнко, В. С. Володіна та інші.

Академічний ландшафт Федеративної Республіки Німеччини привабливий як для починаючих студентів, так і для молодих вчених. Його відмінна риса - гармонійне поєднання старих університетських традицій і сучасних досягнень науки. У "студентському містечку Німеччини" нараховується понад 300 ВНЗ. Разом зі старими університетами, що відрізняються широким вибором класичних предметів, у Німеччині з’являються все більше і більше нових ВНЗ, які роблять ставку на міждисциплінарне навчання і тісний зв’язок між теорією і практикою. Головний принцип вищої освіти у Німеччині - "академічна свобода". Тому до німецького університету може вступити кожний за умови виконання вимог допуску до навчання у ВНЗ. Відповідно до принципу "академічної свободи" навчання є безкоштовним. Плату стягують лише нечисленні приватні університети. [3]

Після об'єднання в Німеччині стало 318 закладів вищої освіти різного рівня: 91 звичайний і один загальноосвітній університети, 11 педагогічних, 19 теологічних, 43 мистецьких і 153 технічних і спеціалізованих ВНЗ. З них у недержавний сектор входили 6 університетів, 17 теологічних закладів, 2 мистецьких коледжі, 35 вищих фахових шкіл. Плата за навчання у них часто висока.

Усі ці заклади поділяються на наступні групи: 1) університети (класичні, технічні, загальноосвітні), а також спеціалізовані заклади університетського рівня (вищі школи для підготовки вчителів, теологів, лікарів тощо) (група А). У закладах цієї групи навчається 1,4 млн. студентів; 2) вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, в яких навчається 445 000 студентів (група В); 3) вищі школи (коледжі) мистецтв і музики: 45 закладів і 30 000 студентів (група С).

Інший важливий принцип німецьких ВНЗ – зв’язок навчального процесу і наукових досліджень. В університетах ФРН працює багато відомих науковців. У лабораторіях при університетах часто здійснюються відкриття світового рівня. Наукові і учбові процеси не обмежуються одними лише теоретичними заняттями і розробками. У німецьких ВНЗ дають не тільки теоретичну освіту, але і досвід практичної роботи за спеціальністю. Фундаментальні дослідження тут поєднуються з прикладними науками. Академічний рік триває 28 тижнів в університетах і 38 тижнів — у вищих фахових школах. Час навчання в ВНЗ ФРН поділяється на дві (основну і головну) стадії: Grundstudium i Hauptstudium. Перша (найчастіше 4 семестри) складається із загальних обов'язкових предметів і включає заключні проміжні екзамени (перехід на другий щабель). Друга стадія надає студентам ширші можливості вибору предметів і закінчується екзаменами з присудженням диплома чи звання магістра, або державними екзаменами (Staatsprufung). При переході на другу стадію є можливість певної зміни напряму навчання. Екзаменами закінчується кожен предмет. Після завершення програми виконується письмова робота (Hausarbeit), а також складаються усні чи письмові екзамени з головних дисциплін. Оцінки у ФРН ставляться за шестибальною шкалою: 1 — дуже добре; 2 — добре; 3 — задовільно; 4 — досить (прохідний бал); 5 — недосить; 6 — незадовільно.[2]

Для навчання у вузі необхідно підтвердити знання німецької мови. Під час вступу студенти-іноземці не складають іспити, відбір проводиться на підставі документів про освіту, отриману на батьківщині. Принципом навчання в німецькому вузі є так звана «академічна свобода», яка дозволяє будь-якому студентові самостійно вибрати дисципліни для вивчення, суміщати навчання з науковою роботою. Отримавши диплом в німецькому вузі, студент-іноземець може продовжити навчання в аспірантурі, протягом року йому надається можливість знайти роботу в Германії або в інших країнах Європейської співдружності.

У Німеччині встановлено загальні стандартні правила вступу до вищих навчальних закладів. Певною мірою, допуском до навчання в університеті є диплом Abitur, який видається за результатами навчання у гімназії або у загальній школі за програмою гімназії. Для отримання цього диплому випускникам шкіл необхідно скласти іспити з чотирьох основних предметів. Середня тривалість навчання у вищому навчальному закладі ФРН складає п’ять років, хоча зустрічаються вузи з чотирьох - або шестирічним курсами. Максимальна тривалість курсу вищої освіти у Німеччині складає десять років. Зарахування у ВНЗ ФРН відбувається два рази на рік: весною, перед літнім семестром, і восени, перед зимовим семестром. Перед вступом до ВНЗ, в яких прийнятий набір на конкурсній основі, абітурієнти можуть пройти навчання на платних підготовчих курсах. Іноземні студенти навчаються у ФРН на рівних умовах з громадянами Німеччини, тобто, навчання у державних ВНЗ є для них безкоштовним (у тому числі, у випадку отримання другої вищої освіти). Ряд німецьких фондів і організацій (наприклад, Фонд Олександра фон Гумбольдта, Фонд імені Конрада Аденауера, Фонд імені Фрідріха Еберта, Товариство Макса Планка, Німецьке науково-дослідне товариство) надає вітчизняним та іноземним студентам і вченим спеціальні стипендії для проведення наукових досліджень і підвищення академічної кваліфікації. На відміну від німецьких абітурієнтів, іноземці під час вступу до ВНЗ ФРН повинні скласти обов’язковий іспит з німецької мови (DSH-Pruefung). [3]

Український Атестат про середню освіту не дає права на вступ до ВНЗ Німеччини у зв’язку з невідповідністю української і німецької систем шкільної освіти. В Україні навчання у школі триває 11 років, у Німеччині – 13 років.

Для вступу до ВНЗ Німеччини українським студентам необхідно: • закінчити 2 курси стаціонарного або 3 - 4 курси заочного відділення в українському ВНЗ. Відмінникам достатньо одного курсу стаціонарного відділення і двох курсів заочного; • вступити до коледжу довузівської підготовки (Studienkolleg). Навчання у коледжі триває 1 рік. Після закінчення складається “кваліфікаційний іспит” (Feststellungsprufung) на німецькій мові. Українські випускники, які закінчили школу з відзнакою, можуть вступити до такого коледжу відразу після закінчення школи.

Навчання в державних ВНЗ Німеччини безкоштовне. Єдина плата — за систему послуг студентам (спорт, культурні заходи, їдальня, гуртожиток тощо). Передбачено невеликий внесок за участь у студентській спілці (46 і 20 марок).

Література

1. Коваленко В. На навчання – за кордон /В. Коваленко / / Борисфен. – 2011. - №9. –С.27.

2. Корнієнко Н. Освіта за кордоном / Н. Корнієнко / / Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010. - №12(199). – С. 238-244.

3. Кучеренко С. Вища освіта в європейських країнах: економічний аспект /С. Кучеренко// УДК 378(100). Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Evu/2010_14/Kucherenko.pdf