Педагогические науки/ 3. Методические основы воспитательного процесса

Тодорова О.В.

ДНЗ «Вербиченька»

Гуманізація виховної роботи засобами християнської етики

У роботі розглядаються особливості впровадження цінностей християнської етики для гуманізації виховної роботи у вищому навчальному закладі. Вказано психолого-педагогічні аспекти морального виховання молоді. Християнська етика як наука про повагу фізичного і духовного життя на основі абсолютних цінностей, якими наповнена християнська культура, ґрунтується на універсальному моральному законі людства - десяти Заповідях Божих і двох головних заповідях Любові, а також на ділах милосердя щодо душі та тіла ближніх, євангельських: радах і блаженствах.

Проблемі аналізу цінностей сучасного українського виховання для гуманізації виховної роботи у вищому навчальному закладі, які ґрунтуються на християнсько-моральних засадах присвячено ряд робіт О. Вишневського [1], О. Киричука [3], О. Сухомлинської [6]. В умовах становлення і розбудови незалежної Української держави особливо гостро постає проблема духовного відродження народу на основі засад християнської моралі. Християнство є традиційною релігією українського народу і вже більше 1000 літ формує духовну культуру українців. Без духовних потреб, моральної відповідальності перед ближнім і усім народом, без патріотичних почувань не може набрати одухотвореності і освітньо-виховна діяльність.

Духовні цінності пов'язані з релігією як зв'язком, так і зустріччю та життям людини з Богом, Який є один для всіх, і тому людина повинна правильно будувати свої відносини з Творцем, вбачати у Ньому найвищий сенс свого існування. Кожна людина має природне право на пізнання Бога і Його законів, тому це право не можна обмежувати в навчальних закладах.

Був час, коли ми всі були переконані, що все в нашій школі, підпорядковане вихованню громадянина. І голосно про це промовляли, хоч факти свідчили про розмежування слова і діла [2].

Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми, навчальні заклади повинні наповнювати всі ланки виховної роботи духовним змістом. Бог є Любов (1 Ів. 4, 7-8). Кожна людина, маючи в собі Бога є джерелом любові для Інших. Християнське виховання формує духовність людини. Християнська духовність - це причетність людини до Божественного через віру, надію й любов. Духовність - це приналежність людини до святості й досконалості. Духовність — це збереження моральних і духовних традицій предків. Духовність - це життя людини у Святому Дусі. Людина - істота духовна, бо народилася від Бога Духа. Як така, вона дозволяє вести себе Духом. Бог сотворив Духа в людині. Тому духовна людина - та, яка вірить, любить і шукає Бога - джерело добра. Чим частіший, міцніший зв'язок людини з Богом, тим багатшою є її душа, тим міцнішим є осердя духовності в людині. Яка душа людини, яке в неї серце, таким є її життєвий шлях, її поведінка. Ось чому ідея Бога повинна бути панівною у людській свідомості, в її душі. Духовне життя людини - це житія її з Богом ("Бог є Дух"), зі Святим Письмом, з християнською вірою у безсмертя душі та день Страшного Суду Божого. Воно починається у душі і відноситься до душі та й прямує до Найвищого Духа - Бога у Трійці Святій Єдиній.

Духовність може бути тільки в таких людей, що визнають наявність, нетілесність та безсмертність душі і її залежність від вищої істоти - Господа Бога. Отже, духовність - це стиль релігійного життя, гармонійна дія богословських та моральних чеснот в особі, яка спричиняє гідну відповідь людини дарам Божої благодаті й харизмам Святого Духа та вільною волею йде Божій волі назустріч, прагнучи щоденно наслідувати Ісуса Христа і Його Матір та й святих Божих угодників. Духовність - це релігійна або моральна культура душі, тобто коли людина відповідає за свої вчинки перед собою, ближнім і Богом. За висловом відомого французького інтелектуала Анрі Манро, двадцять перше століття буде століттям духовності або його взагалі не буде.

Щоб вийти з економічної, політичної кріпи, люди повинні вийти з кризи моральної. Бо, як правило, за негараздами суспільства стоїть його моральне зубожіння. Марно й сподіватися дотримання десятків тисяч державних законів, якщо не дотримуються 10 Заповідей Божих. Адже цінність демократії - в рівності людей перед законом. А він виростає з рівності людей перед Богом.

Українська педагогічна думка в дискусії про те, що мало б бути пріоритетним у навчальному закладі - навчання чи виховання - схилилася до світової: виховання. Та виховання й навчання - взаємообумовлені процеси. Тому знання, які несуть предмети, - це необхідна теоретична основа для виховання. Отже, вихована людина - це не якась інша людина, ніж та, яка є переконаною в істинності своїх знань. Знання не заради знань, а вони потрібні для формування світогляду людини, для виховання її духовного типу. За Григорієм Ващенком, світогляд - золотий фонд нації.

Будь-яка мораль, щоб дати добрі результати, повинна спиратися на щось дуже сильне, міцне. Не випадково найважливішим у моралі є питання авторитету. Суттєвим є те, хто дає вказівки не красти, не вбивати: мама, викладам, якась партія чи так каже не робити Сам Господь Бог? А Він є найбільшим авторитетом для людства, тому Його аргументи - найсильніші. Ось чому моральне виховання має здійснюватися на релігійній основі, на розмові про Бога, на розмові з Ним.

Саме християнська мораль містить у собі моральний закон для всіх - імперативи у вигляді Заповідей Божих, стосується правил поведінки. Тому, справедливо, претендуючи на універсальність, мораль здатна об'єднати довкола себе всіх. Це є настільки важливим, що органи державної влади віжки від морального виховання повинні міцно тримати у своїх руках і не віддавати яким би не було громадянського товариствам. Сучасна антропологія розглядає цілий ряд типів людей: homo sapiens - людина розумна; homo spiritus (animus) - людина духовна (носій високоморальних духовних цінностей); Ното simplех - людина проста;homo faber — людина працівник; homo politikus- людина політик; homo ludens - людина гравець; homo duplex - людина подвійна. Сьогоднішній шлях гуманізації освіти: від homo sapiens до homo spiritus.

"Християнська етика" - один із наймолодших навчальних предметів у сучасній вищій школі. Він належно вписується у навчально-виховний процес і при відповідній підготовчо-організаційній роботі з боку методичних служб, Церкви й громадськості, сподівається на позитивні результати. Християнська етика - це не тимчасова акція, а цілісна концепція виховання на християнських морально-етичних засадах. Виховний потенціал предмета переоцінити важко. Та, крім виховної, він виконує ще й пізнавальну функцію: даючи знання про гармонійний устрій Всесвіту, предмет формує гармонійну особистість.

Предмет учить жити між людьми на білому світі: у стислій формі навчає мудрості бібліотек, розглядає проблеми філософій, задовольняє пошуки людського духу. Християнська етика пропонує Мудрість Божу, яку ласкаво об'явив Сам Господь Бог, щоб студентська молодь не починала з нуля в пошуках одвічних істин.

На цих лекціях студенти не марнують часу: йде духовне збагачення і духовне самовираження. Завдання навчального закладу - допомогти студенту Бога знайти й відчути Його в глибинах своєї душі. Предмет робить і ще зробить незрівнянно більше, ніж загони міліції чи роки тюрми. Як підтвердження цьому - слова українського Сократа, Григорія Сковороди: "Релігія надає людському серцю бажання того, до чого її примусом тягнуть громадянські закони". Предмет нікого не кривдить, а вчить шанувати релігійні переконання один одного. Викладачі християнської етики є достатньо вирозумілі і делікатні, поважають гідність особи кожного студента. Ніхто нікого не заганяє до греко-католицької, православної чи протестантської церкви.

Християнсько-етичне виховання с безперервною працею над формуванням душі й тіла людини для досягнення нею повної злуки з Богом. Метою християнського етичного виховання е виявлення, формування та розвиток природних та надприродних задатків душі й тіла, до осягнення єдності життя людини з Божими законами. Християнська етика є наукою про моральне добро людини на основі абсолютних цінностей, якими наповнена християнська культура [4].

Основою християнсько-етичного виховання є цінності. Цінність - як абсолютна безвідносна значимість. Цінність - знання, яке здобуваємо за ціле життя і яке допомагає робити правильні рішення. Цінності поділяються на: абсолютні (доброта, любов, правда, справедливість, гідність, свобода, чесність) — вони є своєрідним колом, радіус, якого прямує до безконечності, бо подаровані нам Богом; національні (патріотизм, національна гідність, державотворчі прагнення, Історична пам'ять, змагання до єдності); громадянські (права і свободи, обов'язки, соціальна гармонія, повага закону); сімейні - родинні (подружня вірність, турбота про дітей, стосунки у сім'ї, пам'ять предків); особисті (риси характеру, поведінка, стиль приватного життя). Кола національних, громадянських, родинних і особистих цінностей мають свої визначені радіуси, величина яких залежить від чисельності народу, громади, родини та їх особливостей [5].

Різноманітне вживання слова цінність у повсякденній мові та в інших галузях науки. Якісні цінності: релігійні, інтелектуальні, моральні, естетичні, вітальні. Людська особа може бути носієм наступних цінностей: релігійних (святість, особиста віра, прагнення до досконалості), інтелектуальних (проникливість, розсудливість, інтуїція), моральних (смирення, чистота, щедрість, милосердя, лагідність), естетичних (краса, чарівність, дотепність, художній смак), вітальних (статевість, жвавість, енергійність) та інших цінностей. Людина покликана у житті бути носієм таких цінностей, а не мати різноманітні, матеріальні, інтелектуальні цінності [5]. Християнський принцип етичного виховання звучить: шукайте найперше Царства Божого, а все решту вам додасться (Мт. 6. 33). Ієрархія значимостей та ієрархія цінностей; шкала інтенсивності значимостей та цінностей; своєрідність (замкненість) категорій значимостей та цінностей (неможливість переходу від однієї "значимості чи цінності до іншої шляхом інтенсифікації). Природа цінностей: об'єктивність, трансцендентність. Природа моральних цінностей: передбачає особу, відповідальність, викликає дію совісті, нагорода і покарання, необхідність набувати, найвище добро для особи.

Запропоновані духовні цінності християнсько-стичного виховання допоможуть викладачам враховувати їх в українських навчально-виховних закладах і усвідомлювати вимоги духовного, морального виховання та власної відповідальності у переданні їх молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вишневський О. Сучасне українське виховання. -Львів, 1997.-238с.

2. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Наук.-метод, посіб. – К.: МАУП, 2000. -310с.

3. Киричук О.В. Цінності в системі особистості людини // Матеріали Міжнарод. наук.-практичної конф. «Формування національних, загальнолюдських ціннісних орієнтацій студентської молоді.» .- Київ, 2002.- С.10-13.

4. Огірко О. Про досвід педагогічних колективів Львівської області у впровадженні християнської етики // Наукові записки. - Т.З., Острозька Академія. - Острог, 2000. - С. 413-418.

5. Огірко О. Християнська етика. Навчальний посібник. ЛІМАУП.-Львів, 2003.-173с.

6. Сухомлинська О.В. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей // Збірник наукових статей Міжнарод. наук.-практ. конф. «Цінності християнської культури як фактор морально-етичного формування особистості», ч.І, Київ, 2002.-С.8-16.