Ступінь досягнення поставленої мети
педагогічної діяльності з урахуванням оптимальності витрачених зусиль, засобів
та часу є ефективністю урока. Організація самостійної навчальної роботи є одним
з найдоступніших і перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку,
активізації учнів на уроці .
На якість
урока впливає доцільне поєднання репродуктивної та продуктивної діяльності
учнів, продумана послідовність етапів навчальної роботи, завдяки чому
оптимально розподіляється зміст, підтримується рівень активності учнів протягом
усього заняття, забезпечується поєднання відтворюючої та творчої, колективної
та індивідуальної роботи. Від роботи
учасників освітнього процессу, від якості відбору вчителем змісту
навчального матеріалу і адекватності методів і форм, використаних на цьому
уроці, від того результату засвоєння
знань, який показують учні залежить
ефективність уроку.
Майстерність
та особистість - дві головні складові вчителя. Якщо вчитель не буде ними
володіти, нам не вдасться зробити освіту потужним чинником соціального,
економічного і духовного розвитку суспільства, чинником його інтелектуального
відродження. Зміст професійної культури вчителя становять-вміння підійти творчо до вирішення нової професійної
завдання;досвід емоційного ставлення до професійної діяльності, переломлений
через систему цінностей особистості.
Система професійної підготовки вчителя повинна бути
професійно спрямована, тобтопотрібно готувати вчителя іноземних мов, а не
фахівця з іноземних мов. Головним,
системоутворюючим фактором професійної підготовки вчителя є його методичне
майстерність, засноване на педагогічних та психологічних знаннях і уміннях і
підкріплене іншими дисциплінами, що мають обов'язково професійну
спрямованість.Вчителю мало «знати», він повинен вміти ці знання передавати.
Система професійної підготовки повинна бути спрямована
на підготовку вчителя-дослідника, для якого культ пізнання (а не знань) -
провідна його пристрасть. Система
професійної підготовки вчителя повинна бути
функціональною, тобто моделювати зміст і структуру вчительської діяльності. Основу вчительської
діяльності складають вміння: організаційні
(вміння організувати будь-який вид роботи); мотиваційні
(вміння мотивувати учнів до навчальної діяльності); комунікативні (вміння спілкуватися на уроці і поза
ним); вміння контролю і самоконтролю;
пізнавальні (уміння вести дослідницьку
діяльність); допоміжні (вміння співати,
грати на якомусь інструменті, малювати і т.п.). Саме ці вміння в сукупності і складають основу, стрижень професійної
культури.Процес навчання в значній мірі є вчительської діяльності в навчальних завданнях,
моделювання з метою розвитку зазначених умінь.
Система професійної підготовки повинна бути спрямована на формування особистості вчителя.Це провідне завдання педвузу.Тільки особистість здатна формувати особистість. Особистісний підхід визначає гуманізацію відносин.У всіх великих педагогів взаємини з вихованцями будувалися не на рівні «вчитель-учень», а на рівні «особистість-особистість».
Система
професійної підготовки вчителя повинна забезпечувати широке
загальногуманітарному освіту.Учитель будь-якого предмета повинен володіти хоча
б основами світової та вітчизняної культури в самому широкому сенсі цього
слова.Система професійної підготовки вчителя повинна сприяти технізації
гуманітарної освіти.
Технізація здійснюється по двох лініях: введення курсів керування і комп'ютерної техніки, а також використання цієї техніки в навчальному процесі. Система професійної підготовки вчителя повинна забезпечити високий рівень практичного володіння професійною майстерністю. Система професійної підготовки вчителя повинна прагнути до інтегративності, потрібно дати студенту можливість індивідуальної самореалізації.
Система професійної підготовки вчителя повинна переконати його в соціальній значимості предмета, який він викладає.Система професійної підготовки вчителя повинна передбачати диференційовану оцінку не стільки знань, скільки професійної майстерності та умінь.
Виходячи з нижчезазначеного, ми дійшли
висновку,що до найважливіших якостей
педагога відносяться його вміння організувати взаємодію з дітьми,
встановлювати з ними необхідні зв'язки і відносини, керувати їх діяльністю.
Кращим побудником для самовдосконалення має стати взаємообмін професійним досвідом,
взаємонавчання, а також вміння, пов'язані з реалізацією
спланованих професійних дій та оцінкою їх результатів, вміння аналізувати результати іншомовного спілкування, організованого на
уроці.
Викладач іноземної мови повинен
бути знавцем не тільки в галузі методики викладання іноземної мови, але і в
області культури однієї або кількох зарубіжних країн, народи яких говорять на
тій чи іншій мові, досліджуваній учнями, а такж повинен у навчальному процесі
виконувати функцію носія не лише вітчизняної, але й зарубіжної культури,
показувати учням різні аспекти культури інших країн, сприяти їх осмислення й
долучитися до цінних сторонам цієї культури.
Список використаної літератури
1. Гальскова Н.Д., Гез Н.І.Теорія навчання іноземних мов: лінгводидактики та методика: Учеб.посібник для студ.лінгв.ун-тов і фак.ін.яз.вищ.пед.навч.закладів.- М.: Видавничий центр «Академія», 2004.
2. Зимова, І.А.Педагогічнапсихологія: Учеб.посібник./ І. О. Зимня.- Ростов н / Д.: Вид-во «Фенікс», 1997.- 480 с.