Ст. викладач Єрмакова З.І.
Університет менеджменту освіти,
Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників
(м. Донецьк)
МЕТОДОЛОГІЧНІ
ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ПТНЗ
В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
Актуальність проблеми.
Сучасна педагогічна діяльність має широкі можливості для вибору змісту,
організаційних форм і методів навчання, проте, викладачі професійно-теоретичної
підготовки стикаються з проблемами, до розв‘ язання яких вони не готові. Це
об‘єктивно зумовлює зміни у змісті та
методології підготовки та перепідготовки викладачів ПТНЗ під час курсового
підвищення кваліфікації [5,7].
Курсове підвищення кваліфікації повинно задовольнити головну вимогу - гарантувати всебічний та неперервний
доступ педагогічного працівника до навчання, отримання і оновлення знань та
навичок педагогічної діяльності, що необхідні в сучасному суспільстві.
Метою статті є розгляд
методологічних підходів до розвитку комунікативної компетентності викладачів
професійної освіти в контексті безперервної освіти.
Виклад основного матеріалу. Наявність численних напрямів, концепцій, моделей і теорій потребує
нових підходів до підвищення кваліфікації викладачів ПТНЗ і зумовлює
необхідність виокремлення певних узагальнених підходів до розвитку
комунікативної компетентності викладачів професійно-теоретичної підготовки [1, 3, 5, 6].
Дослідження розвитку
комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ, як складової їх професійної
компетентності, здійснювалося на засадах загально-наукових, конкретно-наукових
особистісно зорієнтованих та конкретно-наукових професійно зорієнтованих підходів [1].
До першої групи загальнонаукових підходів розвитку комунікативної
компетентності викладачів професійно-теоретичної підготовки відносимо системний
та синергетичний.
Останнім часом значно збільшилася
кількість робіт щодо застосування ідей системного підходу до вивчення
педагогічних явищ і процесів. У педагогіці системний підхід спрямований на
розкриття цілісності педагогічних об’єктів та виявлення в них різноманітних
типів зв’язків, зведення їх в єдину теоретичну картину [2]. .
У нашому дослідженні
використовували системний підхід (В. Афанасьєв, Ю. Бабанський, Р. Гурін, О. Каверина, І. Підласий)
як спосіб пізнання складних
педагогічних явищ, до яких належить і комунікативна компетентність, а також для
розкриття цілісності процесу розвитку комунікативної компетентності викладачів
ПТНЗ, функціонуючої системи, що складається з таких структурних компонентів:
мети, суб'єктів, змісту, організаційних форм навчального процесу, способів
контролю й способів корекції.
Синергетичні ідеї поширюються у
сучасному науковому й освітянському просторі. Міждисциплінарним науковим
напрямом є синергетичний підхід, що
ґрунтується на ідеях цілісності світу, одночасного поєднання системності і
хаосу (І. Пригожин, С. Стенгерс). Синергетичний підхід акцентує увагу на відкритих системах
(до таких ми відносимо професійну перепідготовку викладачів ПТНЗ), на
невпорядкованості й нерівномірності, натомість у певні моменти хаос може бути
конструктивним. Сутність синергетичного підходу в дослідженні процесів
самоорганізації та становлення нових упорядкованих структур, який пропагує новий образ
світу, складно організований, відкритий, що безперервно змінюється. Важливість
синергетичних процесів повною мірою реалізується у системі підвищення
кваліфікації засобами саморозвитку комунікативної компетентності викладачів
професійно-теоретичної підготовки.
Ми вважаємо, що розвиток
комунікативної компетентності викладача ПТНЗ має базуватися на провідних ідеях діяльнісного
підходу (Л. Виготський,
О. Запорожець, Д. Ельконін, В. Давидов, Б. Кедров, О. Леонтьєв, О. Литвинова,
Б. Ломов, С. Рубінштейн, М. Чипиков та ін.) який є могутнім
методологічним інструментом для пізнання педагогом навколишнього світу і самого себе в ньому, спрямовує на зближення
його навчальної і професійної доцільності, які тісно пов’язані з принципом
політехнізму (володіння системою знань про наукові досягнення сучасного
виробництва) і відображає вимогу досягнення цілей професійної освіти з
урахуванням особливостей вибраної учнем спеціальності. Діяльнісний підхід
слугує основою активності (потреба в діяльності, змінах, перетворенні себе й
світу) особистості педагога, широко ерудованого у різних галузях техніки і
технології не тільки свого, а й будь-якого іншого, особливо суміжного,
виробництва.
Упродовж
останніх років значно зростає інтерес до особистісно орієнртованого підходу як
у педагогічній психології, так і практичній педагогіці. Особистісно-орієнтований підхід має теоретичне підґрунтя (С. Балл,
І. Бех, В. Давидов, А. Леонтьєв, А. Маслоу, В. Моляко,
Т. Сущенко, Е. Фром, К. Юнг, і. Якиманська та ін.) і спрямований на розуміння природи особистості педагога, її
розвитку як складного процесу, зумовленого тісною взаємодією зовнішніх обставин
та внутрішньої самоактуалізації індивіда.
Ми вважаємо, що сутність
особистісно орієнтованого підходу до розвитку комунікативної компетентності
викладачів ПТНЗ в тому, щоб у післядипломній освіті йти не від навчальної
дисципліни до слухача, а від нього до навчального предмета; йти від тих
можливостей, які необхідно розвивати, удосконалювати, збагачувати. Нова
трактовка особистісно орієнтованого підходу спонукала нас до: відмов від
орієнтування на середнього слухача; застосування психолого-педагогічної
діагностики особистості; прогнозування розвитку комунікативної компетентності
особистості педагога; конструювання індивідуальних програм розвитку
комунікативної компетентності викладача.
Психолого-педагогічні аспекти
професійної підготовки і післядипломної освіти педагогічних працівників
розглянуті у працях Б. Гадзецького,
В. Семиченко, К. Старченко, Н. Коломинського, В.Пуцова,
Л. Набоки, Л. Ніколенко та ін., а удосконаленню роботи системи
підвищення кваліфікації велику увагу приділяли вчені В. Бондар,
А. Даргинський, І. Зязюн,
О. Купцов, С. Крисюк, В. Олійник, Н. Протасова.
Зазначені науковці довели необхідність розробки андрагогічного підходу до
навчання дорослої людини з урахуванням психолого-педагогічних аспектів їхньої
професійної підготовки. Андрагогічний підхід передбачає враховувати специфіку
навчання дорослих, їхній життєвий і професійний досвід [6,7].
Отже будемо вважати основним
завданням андрагогічного підходу забезпечення умов для підвищення кваліфікації
педагогів, неперервного розвитку творчого потенціалу кожного з них,
інтелектуального та загальнокультурного рівня, професійно необхідних
комунікативних знань і вмінь.
Розвиток комунікативної
компетентності має здійснюватися з урахуванням культурологічного підходу, який
визнається сучасним гуманістичним кроком уперед у методології вивчення
педагогічних явищ і феноменів. Діяльність
особистості відбувається у певному культурному середовищі, натомість, проблеми
культури не беруться до уваги під час організації підготовки й перепідготовки
викладачів в системі післядипломної освіти.
Заслуговує на увагу праці вчених
(С. Амеліна, Д. Антонович, А. Арнольдов, Є. Балер,
М. Каган, Н. Мойсеюк, В. Руденко, В. Сластьонін,
І. Огієнко та ін.), в яких наголошується, що теоретичною основою
реалізації культурологічного підходу в педагогіці є положення сучасної науки
про культуру та культурний потенціал особистості. Культурологічний підхід
реалізується в цілепокладанні, особистісно значущий мотивації, ціннісному
ставленні до себе та в конкретному виді діяльності як досягнення культури й
засобу самовдосконалення.
Саме тому ми наголошуємо на
обов’язковому розвитку комунікативної компетентності викладача ПТНЗ у процесі
підвищення кваліфікації і врахуванні культурологічного підходу як засадничого
принципу організації наукового дослідження. Ми вважаємо, що процес розвитку
комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ своїм змістом, методикою, стилем
спілкування має сприяти удосконаленню їх педагогічної культури, яка містить
розумову, моральну, естетичну, фізичну, правову, економічну й трудову
компоненти.
До третьої групи
конкретно-наукових професійно зорієнтованих
підходів розвитку комунікативної компетентності викладачів
професійно-теоретичної підготовки відносимо: компетентнісний, професіографічний, технологічний та інтегративний підходи.
Стратегія модернізації
післядипломної освіти передбачає поліпшення її якості шляхом впровадження
компетентнісного підходу до організації курсів підвищення кваліфікації [1,2,6]. Компетентнісний підхід визначається як
сукупність знань, умінь і навичок, визначених компетенціями, а також
здібностей, досвіду. Компетентність викладача професійно-теоретичної підготовки
– цілісне, інтегративне, багатокомпонентне, особистісне новоутворення, що є
результатом неперервної педагогічної освіти, успішність якої зумовлена
сукупністю сформованих у педагога компетенцій, що сприяють розвитку
педагогічної творчості й майстерності, визначають здатність до самореалізації,
саморозвитку та самовдосконалення впродовж всього життя.
У професійній освіті поширеним
підходом залишається підготовка фахівців на основі кваліфікаційної
характеристики, яка являє сукупність вимог до професійних знань, умінь та навичок.
Відсутність кваліфікаційної характеристики викладачів професійно-теоретичної
підготовки ПТНЗ утруднює досягнення найвищої стадії професійного розвитку
особистості – стадії професійної майстерності. [2]. Вільним від
цього є професіографічний підхід у системі підвищення кваліфікації, реалізація
якого визначає продуктивну взаємозалежність розвитку творчого потенціалу,
результатів праці та життєвої комфортності педагога.
Професіографічний підхід охоплює
не тільки різні аспекти професійної праці викладача, а й психолого-педагогічні
аспекти взаємодії людини і професії вважають вітчизняні
(С. Архангельський, І. Баклицький. В. Бодров, К. Гуревич, Є
Климов. М. Левітов, Б. Ломов, А. Маркова,
К. Платонов) та зарубіжні (Ф. Тейлор, О. Ліпман,
К. Піорковський, Ш. Бюллер, Е. Еріксон та ін.) вчені.
Учені виокремлюють технологічний підхід, за яким педагогічна система – тривалий
організаційно-технологічний комплекс, що забезпечує досягнення поставленої
мети, постійне поновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних
стратегій і навчальних матеріалів. Елементи технологічного підходу можна знайти
у дослідження вітчизняних та зарубіжних сучасників (Б. Безпалько,
В. Богомолов, В. Бондар, В. Євдокимов, Т. Ільїна,
А. Кіктенко, І. Лайнер, Б. Лихачов, В. Монахов,
А. Нісімчук, О. Олексик, О. Пєхота, О. Падалко,
І. Прокопенко, І. Смолюк, Л. Тарасова, М. Чошанов,
О. Шпак та ін.).
Ми
погоджуємося з думкою вчених, що етична функція професійної освіти на сучасному
етапі полягає у збагаченні її гуманітарною культурою, натомість, система
професійно-технічної освіти не встигає за технічним процесом, відстає у своєму
розвитку. Тому «професійна освіта повинна стати ефективнішою й економнішою, а
отже цілеспрямовано продовжити рух власної технологізації»/
Серед різноманітних технологій комунікативні належать до інноваційних, здатних
формувати, удосконалювати професійну компетентність.
Окреслені
положення дозволяють нам акцентувати увагу на особливій цінності технологічного
підходу для нашого дослідження з погляду логіки управління процесом розвитку
комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ.
Методологічне значення розглянутих
підходів може бути повною мірою реалізоване лише на основі інтегративного
підходу, сутність якого полягає в науково обгрунтованому, органічному взаємопроникненні
різних галузей знань.
Нова якість освіти і професійної
підготовки (перепідготовки) педагогів,
на думку багатьох дослідників (Г. Балл, В. Биков,
Л. Бірюк, Д. Годлевська, С. Гончаренко, Р. Гуревич, І. Зязюн, В. Кабрін, О. Каверина,
О. Кривошеєва,
Н. Ничкало, В. Олійник, О. Павленко,
С. Сисоєва, Я. Собко, та ін.),
безпосередньо пов’язана з проблемою розвитку у післядипломній освіті
інтегрованих знань, умінь і навичок викладачів
на основі міждисциплінарних зв’язків гуманітарних і технічних циклів
дисциплін та їх практичного застосування в
професійній діяльності.
Теоретичний
аналіз стану дослідження сучасних напрацювань педагогічної науки професійної
перепідготовки педагогів ПТНЗ у системі післядипломної освіти дав змогу
виокремити інтегративний підхід, який є найбільш адекватним цілям та загальним
вимогам системи підвищення кваліфікації як компонента системи професійної
освіти дорослих.
Ми вважаємо, що розвиток
комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ складною особистісно орієнтованою
інтегративною системою, що складається із взаємозумовлених складників: мети та
завдань підвищення кваліфікації; системи навчальної (аудиторної), міжкурсової
(дистанційної, самостійної), науково-дослідної роботи; професійно-педагогічної
діяльності викладача та діяльності учнів.
Інтегративний підхід до розвитку
комунікативної компетентності викладачів ПТНЗ розглядається як процес
встановлення зв'язків між відносно незалежними раніше предметами, процесами,
явищами, це процес формування цілісності, який обов'язково супроводжується
певними змінами раніше розрізнених елементів [3]. Інтегративні процеси в межах теорії освіти і
навчання визначили місце і роль комунікативних знань, умінь і навичок у
сучасній професійній перепідготовки викладачів ПТНЗ.
Висновок. Урахування
сучасних прогресивних методологічних підходів до організації професійно
технічної освіти слугує підґрунтям теоретичних засад розвитку комунікативної
компетентності як однієї із складових професійної компетентності викладачів
професійно-теоретичної підготовки.
Література
1.
Бірюк Л.Я.
Формування і саморозвиток комунікативної: дис… канд.. пед. наук.: спец.:
13.00.04. / Л.Я. Бірюк. – К., 2010. -
с. 316.
2.
Енциклопедія
освіти / Акад. пед.. наук
України; головний ред. В.Г. Кремень. – К. :Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
3.
Каверіна О.Г.
Інтегративний підхід до формування готовності студентів вищих гавчальгих
закладів до професійної комунікації6 теоретико-методологічний аспект. /
О.Г. Каверіна: Монографія / За ред.. П.В. Стефаненко // МОН України.
АПН України. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих. – Донецьк: ООО
Фирма Друк-инфо, 2009. – 275 с.
4.
Мойсеюк Н.Є.
Педагогіка. Навчальний посібник. 4-є видання, доповнене / Н.Є. Мойсеюк .
– К., 2003. – 615 с.
5.
Науково-методичні
засади професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах євроінтеграції
: колективна монографія / автори : Л. Несторова,
П. Лузан, В. Манько, та інші; за заг. ред.. Л. Несторової. – К.:
Педагогічна думка, 2012. – 160 с.
6.
Олійник
В. В. Теоретико-методологічні засади управління підвищенням кваліфікації
педагогічних працівників профтехосвіти: автореф. дис... д-ра пед. наук:
13.00.01 / В.В. Олійник. — К., 2004. — 46с.
7.
Педагог
професійної школи: методичний посібник. / [ Несторова Л.В., Лузан П.Г., Манько В.М., Гірлянд Т.М., та інші] ;
гол. ред. Л.В. Нестерова. – К.:
Педагогічна думка, 2012. – 200 с.