Пермякова Ольга

Пермякова Ольга

Тернопільський національний

педагогічний університет ім. В.Гнатюка

Україна

Стратегічні реформування в освітній системі Франції

В останні десятиліття у багатьох країнах світу процес реформування освітніх систем набуває глобального характеру, що викликано перш за все невідповідністю освітніх систем об’єктивним вимогам сучасної епохи.

Особливо актуальними є реформування змісту освіти та системи оцінювання знань учнів. Реформування змісту освіти, зокрема шкільної, пов’язано з необхідністю приведення його у відповідність до досягнень науково-технічного і суспільного розвитку та до єдиних європейських педагогічних стандартів. Реформування системи оцінювання знань учнів викликано потребою створення сучасних діагностично-контролюючих засобів оцінювання і впровадження єдиних принципів і критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, що є для більшості країн першочерговим завданням.

Починаючи з другої половини ХХ століття пріоритетними питаннями освітньої політики в розвинутих країнах стають якість освіти, ефективне управління навчальним процесом на засадах особистісного підходу, розвиток

компаративістики.

Тому особливої актуальності набуває питання вивчення та використання позитивного досвіду зарубіжних країн, зокрема Франції, де процес реформувань в освітній системі набуває все більшої інтенсифікації, зокрема це стосується змісту освіти та системи оцінювання. Це пояснюється тим, що освітня система Франції багата на історичні освітні традиції, що обумовлювало її провідну роль в Європі впродовж декількох останніх століть; середня школа Франції завжди вважалася “світовою дослідною ділянкою”, де накопичено значний досвід диференціації, індивідуалізації навчання, надання допомоги учням, де постійно перевіряються сучасні освітні інновації; функціонує система моніторингу на основі інформаційних технологій та інформативних ресурсів.

Отже, для розв’язання проблемних ситуацій у вітчизняній шкільній освіті доцільно проаналізувати освітні реформи у Франції, де трансформації, зокрема змісту шкільної освіти, набули практично перманентного характеру.

Загальні питання формування змісту освіти та освітнього моніторингу досліджували вітчизняні і зарубіжні науковці: В. Безпалько, В. Головінова, Г. Єгоров, Г. Єльнікова, Л. Чернікова, Т. Бенькович, А. Дахін, В. Кальней, А. Майоров, Д. Матрос, В. Мокшеєв, С. Шишов, Т. Невілл Послтвейт. У контексті досліджуваної проблеми суттєве значення мають праці, які присвячені питанням діагностування навчальних досягнень учнів у різних європейських освітніх системах (О. Локшина, І. Іванюк, Т. Лукіна, Г. Бутенко, О. Ляшенко, І. Шимків); реформування і організації навчального процесу у загальноосвітніх закладах Франції (Б. Вульфсон, А. Джуринський, А. Максименко, Л. Зязюн, В. Папіжук, О. Нагорна, В. Шевченко, В. Литвиненко, Н. Прозорова). Теоретичні розробки і численні фундаментальні дослідження проблеми формування змісту освіти, контролю та оцінювання успішності учнів належать відомим французьким дидактам: П. Бурдьє, Л. Легран, Д. Гальбо, Е. Морен, Ж. Мажо, С. Френe, С. Форестьє, Л. Кро, М. Міндер, М. Дюрю-Белла, Ф Перрену, Ж. Мейєру, К. Тело, Ж.-М. Барб’є, Ж. Вогле, Ж. Ландшеру, Ж.-К. Еміну, Ж. Левассер та ін.

Вивчення теоретичних і практичних надбань зарубіжних науковців та педагогів щодо розв’язання складних освітянських проблем, до яких належать модернізація змісту шкільної освіти та здійснення моніторингу в освітніх системах, а також важливість об’єктивної оцінки зарубіжного досвіду, зокрема Франції, дозволить більш ефективно здійснити реформування у вітчизняній середній освіті.

В другій половині ХХ століття у Франції розпочалися реформаторські трансформування в середній освіті: 1959 рік − реформа про розбудову єдиної французької загальноосвітньої школи, відхід від принципу елітаризму у наданні освітніх послуг; 1968 р. − суттєві зміни в системі оцінювання, відмова від будь-яких іспитів після закінчення курсу навчання, натомість запровадження постійного контролю (“contrôle continu”). З 1989 р. у шкільній освіті Франції запроваджено стандартизоване оцінювання на державному рівні.

Кінець минулого століття охарактеризовано, як період реформування системи оцінювання і запровадження постійно діючого моніторингу якості навчання на трьох рівнях – навчальний заклад, регіон, держава, а також упровадження моніторингових досліджень з визначення рівня якості навчання на міжнародному рівні, зокрема прийняття Францією участі у програмах з визначення рівня якості знань учнів TIMSS (1995 р.), PISA (2000 р.).

Впродовж 1965-2000 років практика оцінювання знань в освітній системі Франції суттєво змінювалась, з’явились нові форми оцінювання. Державні органи управління освітою значну увагу приділяли проблемам шкільництва, зокрема оцінюванню. У Програмах та офіційних інструкціях Міністерства освіти Франції викладені основні вимоги щодо навчання та оцінювання знань учнів. Кінцевою метою державного оцінювання якості знань є визначення та розробка згідно отриманих показників подальших шляхів педагогічної діяльності на всіх рівнях освітньої системи: клас, школа, округ, регіон, нація [4;5].

На початку ХХІ століття у Франції розпочалася модернізація змісту шкільної освіти (Закон про освіту від 23 квітня 2005 року). Варто зауважити, що підготовці нового Закону передували кількамісячні загальнодержавні дебати за участю широкого загалу громадян, що є характерною рисою французького суспільства, яке завжди приймає активну участь в обговоренні широкого кола питань, що стосуються шкільної освіти. Громадськість, викладачі, учні і їх батьки дійшли згоди стосовно того, що зміст шкільної освіти необхідно модернізувати з урахуванням як загальноєвропейських вимог і стандартів, так і національних потреб та інтересів. На переконання французьких фахівців, система національної освіти повинна задовольняти потребу кожної молодої людини в отриманні якісних знань, у підготовці до майбутньої професійної діяльності.

З аналізу спеціальної літератури видно, що у Франції проблемам шкільництва, зокрема оцінюванню приділяють значну увагу не лише державні органи управління освітою, а й політичні лідери, які наголошують, що в умовах демократії мета оцінювання полягає у звітності. У своїй доповіді на засіданні Вищої Ради з оцінювання міністр освіти заявив, що завданням Ради є “… зробити інформацію про школу незалежною та прозорою, і тим самим сприяти залученню громадськості до дискусій про якість освіти"[3, с. 74].

Науковці (Луї Вебер) зазначають, що у ході сучасної розбудови французької системи освіти дуже важливо брати до уваги такі чинники, як децентралізація, вплив Європейського Союзу на освітню політику, маркетизація та комерціалізація освіти як загальносвітові тенденції [1, с. 3].

На переконання Жака Делора, змінні процеси, які відбуваються в суспільстві, завжди пов’язані з серйозними труднощами. Щодо реформаторських змін в освіті, то тут належить спробувати зменшити небезпеку, пом’якшити шок від зіткнення різних традицій [2, с. 8–9].

Європейська інтеграція істотним чином впливає і на характер та зміст останніх за часом французьких освітніх реформ. Посилення міграції і демографічні катаклізми, соціально-культурні зміни, які відбулися останнім часом в європейських країнах призводять до необхідності пошуку нових шляхів у розбудові одного з найважливіших секторів європейського освітнього простору – обов’язкової освіти. Прикладом вдалого вирішення складних освітянських проблем є Франція, яка виявляє політичну рішучість у запровадженні освітніх реформ, підготовці молоді до майбутньої професійної діяльності та до повноцінного особистого життя і активного громадянства.