Данильченко Марія Андріївна

Студентка Вінницького обласного комунального гуманітарно – педагогічного коледжу

Методика формування навичок читання молодих школярів

Навчити дітей правильному, швидкому, усвідомленому, виразному читанню - одне із завдань початкової освіти. І це завдання надзвичайно актуальне, тому що читання відіграє величезну роль в освіті, вихованні та розвитку людини. Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе. Читання - це і те, чому навчають молодших школярів, посредствам чого їх виховують і розвивають. Уміння та навички читання формуються не тільки як найважливіший вид мовної і розумової діяльності, але і як складний комплекс умінь і навичок, що має навчальний характер, який використовується учнями при вивченні всіх навчальних предметів, у всіх випадках позакласної та позашкільної життя. Отже, необхідна систематична, цілеспрямована робота над розвитком і вдосконаленням навичок швидкого, усвідомленого читання від класу до класу.

Повноцінний навик читання - це база для подальшого навчання всім іншим шкільним предметам, основне джерело отримання інформації і навіть спосіб спілкування.

Процес читання - це не той процес, який можна сформувати швиденько. На перших етапах формування навички читання більшого значення надається його техніці, на наступних - розумінню тексту [1, с. 44].

З наукової точки зору значимість процесу читання не менш велика. Успішне оволодіння навичкою читання - один із показників загального рівня розвитку пізнавальної діяльності дитини, так само як труднощі в процесі навчання читання говорять про окремі проблеми розвитку того чи іншого психічного процесу (уваги, пам'яті, мислення, мови).

Виділяється чотири якості навички читання: правильність, швидкість, свідомість, виразність.

Мотивом читання є потреба. У міру розвитку читання мотиви ускладнюються і школяр читає з метою дізнатися якийсь конкретний факт, явище; навіть з'являються більш складні потреби, наприклад, пізнати мотив вчинку героя, щоб оцінити його; знайти головну думку в науково-популярному тексті і т. д. [2, с. 12].

Проблема раннього навчання була досліджена науковцями, педагогами та психологами у минулому столітті: М. Зайцевим, Г.Догманом, О.Деколлі та іншими. В наш час ця проблема висвітлюється на сторінках науково-методичних журналів «Дошкільне виховання», «Палітра педагога» І. Карабаєвою («Я вчуся читати і писати»), Є.Остапченко («Розвиток фонематичного слуху та оволодіння основами читання»); Т.Міхєєвої, К. Білик («Від літери до слова»), Л. Шелестової («Розвивальне читання») та інших. Також виходять в світ монографії, наприклад, «Як навчити малюка читати» І.А. Барташнікова; «Раннє читання» Тернової Л.М. та інші.

Бельгійський лікар, психолог, педагог Овід Декролі (1871-1932) розробив програму навчальної діяльності дітей та побудував систему навчання, що грунтується на дидактичних іграх та вправах.

На жаль, за останні 50 років дуже різко скоротився час навчання читання та письма, практично в два рази. А якщо ми візьмемо буквар 50-го року і сучасні підручники, які дитина повинна вже читати через 2 місяці, то ми зрозуміємо, що інформаційна насиченість, той темп, який ми даємо дитині, виріс неймовірно. А можливості дитини залишилися тими ж. Які мав він певні функціональні можливості, такими вони і залишилися. Якщо в 50-і роки в школу приходили діти майже восьми років, то в останні 20 років у школу приходять діти шести років [3].

У методиці прийнято характеризувати навик читання, називаючи чотири його якості: правильність, швидкість, свідомість і виразність.

Правильність визначається як плавне читання без спотворень, що впливають на зміст читаного.

Швидкість - це швидкість читання, яка обумовлює розуміння прочитаного. Така швидкість вимірюється кількістю друкованих знаків, прочитаних за одиницю часу (зазвичай кількістю слів прочитаних за 1 хвилину).

Свідомість читання в методичній літературі останнього часу трактується як розуміння задуму автора, усвідомлення художніх засобів, що допомагають реалізувати цей задум і осмислення свого власного ставлення до прочитаного.

Виразність - це здатність засобами усного мовлення передати слухачам головну думку твору і своє власне ставлення до нього.

В методиці прийнято вважати, що дитині, що відчуває труднощі в читанні, краще запропонувати на час відволіктися від цього "нудного" заняття і замість цього зайнятися забавними вправами зі словесним матеріалом; виконання цих вправ призведе до формування у неї цілого ряду важливих розумових процесів, що лежать в основі читання; а оволодівши ними, дитина згодом почне читати набагато краще.

Найдоцільніше заняття проводити з групою з 3-4 дітей, які відчувають труднощі в читанні, у формі веселих змагань: хто правильніше і успішніше виконає завдання? Бажано проводити їх щодня, припустимі також варіанти через день і два рази на день. Максимальна тривалість заняття - 30 хв, мінімальна - 5-10 хв.

Читання рядків навпаки по буквах. Написане прочитується справа наліво так, що кожне слово, починаючи з останнього, озвучується по буквах у зворотному порядку. Ця вправа розвиває здатність суворого побуквеного аналізу кожного слова.

Читання тільки другої половини слів. Ця вправа акцентує для дитини кінець слова як істотну його частину, яка потребує такого ж точного сприйняття, як і початок, і формує навик побуквеного його аналізу.

Читання пунктирно написаних слів. Пропонуються картки зі словами, букви в яких написані не повністю, а з відсутністю деяких їхніх частин, однак так, щоб зберігалася однозначність їх прочитання. Ця вправа закріплює в пам'яті дитини цілісні зорові образи літер та їх поєднань, розвиває і вдосконалює вторинну зону потиличної кори лівої півкулі .

Читання рядків з прикритою верхньою половиною. Чистий лист накладається на текст так, щоб верхня частина рядка була прикрита, а нижняя - відкрита. Читати треба тільки нижні частини букв. Ця вправа формує сильну ігрову мотивацію, що вимагає швидкого прочитання, побіжного схоплювання відразу кількох слів.

Пошук в тексті заданих слів. Задаються одне-три слова, які дитина повинна якомога швидше знайти в тексті. Ця вправа формує здатність сприймати цілісні образи слів і спиратися на них в завданні пошуку, а також розвиває словесну пам'ять і поліпшує її стійкість до інтерференції.

Заповнення пропусків слів у реченні з підказкою деяких їх літер. Тут пропущене слово підказується кількома літерами, однозначно його визначальними, наприклад: Ніколи ще королева так не кричала, не була такою се_д_т_.

Читання тексту через слово. Читати слід не як зазвичай, а перескакуючи через кожне друге слово. Ця вправа, по-перше, вносить різноманітність, пожвавлення в процес читання, по-друге, додає в нього відчуття швидкості, що дуже важливо для зміцнення віри дитини в себе, по-третє, посилює довільну увагу в процесі читання через необхідність додатково до читання регулювати вибір слів що читаються.

Використана література та джерела

1. Заїка Є.В. Вправи для формування навички читання у молодших школярів. / / Питання психології. - 1995. - № 5 - с. 44-54.

2. Світловська М.М. Методика навчання читання: що це таке? / / Початкова школа, 2005, № 2.

3. Безруких М.М. Формування навичок читання та письма в процесі нав-чання дітей. Російська державна бібліотека. http://metodisty.narod.ru/vsd04.htm