к.п.н. Ибрагимова Алие
Рустемовна
«Крымский инженерно-педагогического
университета»
Методичні рекомендації до забезпечення ефективності використання різних
видів наочних засобів на уроках трудового навчання.
Використання наочних засобів у навчанні розумово
відсталих молодших школярів створює в них конкретні уявлення про практичну діяльність; попереджає, а іноді виправляє
помилки; сприяє навчанню дітей правильно користуватися наочними засобами для
виготовлення виробу; посилює мотивацію практичної діяльності; підвищує інтерес
та увагу дітей до завдання; робить зміст матеріалу найбільш доступним для їх
розуміння; виконує роль додаткових стимулів, що допомагають дітям відобразити
свої дії, активізують їх практичну діяльність; сприяє включенню дітей до
діалогу; допомагає у вирішенні проблем, пов’язаних з вербальною і невербальною
допомогою з боку педагога.
Практичну діяльність розумово відсталих молодших школярів
слід розуміти як складну єдину систему, ланки якої взаємозв'язані і
взаємозумовлені. Її сформованість є достатньою основою для накопичення великої
кількості різноманітних уявлень, прояву в дитини потреб та інтересів, впливає
на успішність засвоєння учнями матеріалу всіх навчальних предметів, на ступінь
загального розвитку і є одним із способів досягнення мети, а досягнення цього
залежить від активності школяра. Прояв
активності учнів залежить від
ступеня їх самостійності і можливостей кожного школяра при виконанні трудового
завдання. Тому необхідно поступово підвищувати
пізнавальну самостійність розумово відсталих школярів з урахуванням їх
індивідуальних можливостей за рахунок варіювання способів організації їх
роботи на уроках трудового навчання. Пізнавальну самостійність молодших школярів на
уроках праці можна розглядати як
комплексну характеристику, що включає такі основні компоненти:
-
інформаційний обсяг (система базових
знань, умінь і
навичок);
-
організаційні вміння (дотримання культури праці;
планування роботи; уміння знайти додаткову інформацію, у тому
числі вміння працювати з підручником);
-
розвиненість пізнавальних процесів;
володіння методами
пізнавальної діяльності (уміння сприймати й відбирати інформацію відповідно до
мети діяльності; уміння виділяти головне; уміння аналізувати, порівнювати,
контролювати і коректувати роботу; переносити і використовувати наявні знання й
уміння в нову ситуацію; уміння аргументувати свої міркування і дії);
-
інтерес до пізнання, активність та ініціативність у
виконанні завдання, прагнення до самостійності;
-
емоційно-вольова спрямованість
(прагнення доводити розпочату роботу до кінця, при необхідності виправити і
переробити виготовлене).
Враховуючи мету й завдання, що ставляться на уроках
трудового навчання розумово відсталих учнів, а також спрямованість використання
наочності у вирішенні корекційних завдань, педагог при складанні плану уроку
повинен орієнтуватися на такі етапи роботи з наочним матеріалом:
а) актуалізація уявлень та емоційне ставлення до
вивчаємого предмету чи явища;
б) переробка інформації про предмет чи явище через дії;
в) планування дій і перетворень з об'єктом.
Аналіз теорії та практики трудового
навчання в початкових класах показав, що дані наукових досліджень
використовуються в них не повною мірою. Наукові обґрунтування методики часто
ведуться не в площині психології предметно-практичної діяльності і загальної
теорії навчання, а в площині виробничо-політехнічної освіти. У результаті в методиках трудового навчання набуло
поширення спрощене трактування низки ключових понять дидактики і психології
навчання та розвитку дітей, насамперед таких понять, як «діяльність»,
«мислення», «творчість», «самостійність» тощо, що ускладнює залучення уроків
практичної праці до системи загальної освіти.
Методика використання прийомів роботи з наочним
матеріалом полягає в тому, що на уроках трудового навчання на основі
ознайомлення з предметами і явищами навколишньої дійсності необхідно застосовувати
різну наочність: натуральну й ілюстративну, розглядаючи її за спрямованістю
використання в педагогічному процесі. Якщо наочність виступає джерелом
пізнання, застосовуються такі прийоми, як показ, називання, розглядання,
спостереження, порівняння, дія з предметами, сприйняття засобами відчуттів і
органами чуття.
Спеціальна підготовка учнів до виконання практичних
завдань на основі різних видів наочних засобів має включати:
1) постановку і мотивацію мети майбутньої діяльності;
2) ознайомлення із змістом майбутніх завдань і попереднім плануванням;
3) актуалізацію необхідних знань і вмінь давати характеристику виробу, який
будуть виготовляти за призначенням, матеріалом, кольором, розміром.
Це підвищує якість навчання
школярів, активізує в них формування умінь самостійної роботи. Проте вплив
засобів наочної інструкції на розвиток пізнавальної активності залежить від
етапу навчання і від того, чи є вони орієнтувальною основою діяльності учнів. Традиційно склався підхід до трудового навчання
учнів початкової школи як до навчанню елементарним трудовим операціям і вмінь
ручної праці з обробки різних найбільш поширених матеріалів, необхідних у
повсякденному житті. Складовими
компонентами діяльності є: мотив діяльності, мета діяльності, а також дії,
спрямовані на досягнення поставленої мети. Загальнотрудові вміння включають розумові і практичні дії,
підпорядковані мотиву цієї діяльності. В основі дії лежать операції та
елементарні, нескладні рухи, на базі яких і формується конкретно-трудове
вміння, що переходить у навичку. Конкретно-трудові вміння утворюють
загальнотрудові вміння.
До структури загальнотрудових умінь
входять не тільки конкретно-трудові вміння, а й знання, на яких ґрунтуються ці
вміння. Це позначення кожного
кроку конкретної дії (алгоритми, пам'ятки, покрокові інструкції) та узагальнені знання про способи виконання дії
(схеми, креслення, інструктивні карти).
Таким чином, структурними
компонентами загальнотрудових умінь є:
1)
знання, що лежать в основі умінь і
розрізняються за рівнем узагальненості цих умінь;
2)
конкретно трудові вміння, що
формуються на основі знань;
3)
навички, що утворилися в результаті
закріплення початкових умінь і складаються з автоматизованих операцій.
Аналіз психолого-педагогічних
досліджень указує на велику різноманітність класифікацій загальнотрудових
умінь. На основі підходу,
що характеризує ознаки загальнотрудових умінь з точки зору знань з теми,
способів (прийомів) та основних етапів виконання робіт, Є. А. Мілерян [127] виділяє
три групи загальнотрудових вмінь, необхідних для здійснення трудової
діяльності.
До першої групи віднесено технічні
вміння: розуміння трудового завдання, уявлення про результати праці й
конструкцію майбутнього виробу, його форму, розміри, а також матеріали, з яких
він буде виготовлений, тобто побудова того об'єкта, який має бути зроблений. Другу групу вмінь називають
організаційно-технологічними. Вони передбачають застосування насамперед
технічних і технологічних знань. Третю групу загальнотрудових умінь,
застосовуваних на завершальних етапах роботи, називають
операційно-контрольними. Наведена класифікація, на наш погляд, найповніше
відбиває всі етапи трудової діяльності. Отже, класифікація, розроблена на основі аналізу психолого-педагогічних
досліджень, навчальних програм з трудового навчання відображає перелік основних
загальнотрудових умінь, становлення яких і веде до формування трудової
діяльності молодших школярів. Формування окремих вмінь можливе за умови
виконання таких етапів: 1)
пояснення, як слід користуватися вивченим правилом;
2) показ найбільш доцільних способів і прийомів застосування виучуваного
правила; 3) пробне виконання; 4) удосконалення дії шляхом багаторазового
повторення в процесі вправ; 5)
застосування вмінь у різноманітній практичній діяльності [119]. Ефективність експериментального
навчання дозволила розробити і рекомендувати практичним працівникам методичні
поради щодо застосування різних видів наочності, що дозволить певною мірою
реалізувати корекційний потенціал уроків трудового навчання, а також реалізувати одне з важливих функцій
наочності – управління практичним виконанням учнями трудових завдань на уроках
праці і таким чином забезпечити розвиток навичок самостійності практичної діяльності.
Узагальнюючи результати, вдалося виявити, що експериментальне
дослідження особливостей формування трудових умінь і навичок школярів з
недорозвиненням інтелекту дозволило сформулювати основні напрями коректувальної
роботи з формування трудових умінь і навичок в цих учнів з використанням
засобів наочного матеріалу. Використання різноманітних видів наочності допомагає вирішувати
коректувально-розвивальні завдання, наочність має різнобічну спрямованість,
вона є джерелом і засобом пізнання, служить для отримання інформації про об'єкт
вивчення і забезпечення обміну інформацією між учасниками комунікативного
процесу, а також забезпечення процесу вивчення інформації в наочно-практичній
діяльності.
Використання наочних засобів у навчанні активізує
мовлення і сприяє його розвитку, збільшує словниковий запас учнів. Розроблені
методичні вказівки щодо застосування наочності дозволяють повною мірою
реалізувати коректувальний потенціал, керувати практичною діяльністю учнів.
Проведене
дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування у розумово відсталих
молодших школярів умінь керуватися різними наочними засобами у процесі
виконання практичних завдань на уроках трудового навчання. Подальшого дослідження потребують,
наприклад, такі питання як залежність умінь молодших розумово відсталих
школярів керуватися наочними засобами від стану їхньої емоційно-вольової сфери,
рівня інтелектуальної працездатності тощо.
1.
Кущенко І. В. Рекомендації щодо
формування навчально-трудової діяльності у розумово відсталих молодших школярів
/ І. В. Кущенко // Зб. наук. праць Кам`янець-Подільського держ. у-ту. -
Кам`янець - Подільський: Інформаційно-видавничий
відділ університету, 2006. - Вип. 6. -
С. 157 - 160.
2.
Максименко Ю. Б. Психология формирования трудових умений школьников.
(Сравнительный анализ деятельности
учащихся массовой и вспомогательной школ) / Ю. Б. Максименко, В.И.Бондар, И.Д.
Бех. – К.: Радянська школа, 1980. – 110 с.3.
3.
Омельянович І. М.
Розвиток просторового орієнтування у першокласників з розумовою
недостатністю / І. М. Омельянович // Актуальні проблеми навчання та виховання
людей з особливими потребами:
зб. наук. пр. - К.: Університет „Україна”, 2007. - Випуск 4 (6). - С. 90 - 96.
4.
Прохоренко Л. І. Проблема діагностики плануючого самоконтролю молодших школярів із ЗПР/ Л. І. Прохоренко // Дидактичні та
соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі:
науково-методич. зб. – К.: Науковий світ, 2005. - Вип. 6. - С. 174 - 177.
5.
Хохліна О. П. Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної
педагогічної корекції у процесі трудового навчання: навч.- метод. посібник / О.
П. Хохліна. - К.: Вежа, 2005. - 144 с.