Проненко В.В.,

Сумська філія

Харківського національного університету внутрішніх справ

Студентська мобільність в Україна та за кордоном

Постановка проблеми. Однією з характерних ознак сучасного світу є постійно зростаючий взаємозв'язок країн і народів, що посилює розвиток процесів інтеграції і глобалізації. закономірно обумовлюють все більший інтерес до вивчення міжнародного досвіду в різних сферах суспільного життя, у тому числі і у сфері освіти.

Міжнародної академічної мобільності Україна ще не відчула. Майже всі поїздки за кордон українське студентство здійснює коштом батьків, спонсорів, закордонних благодійних фундацій тощо. Закордонне навчання і стажування за рахунок ВНЗ або держави становить менше 10% від зазначеної кількості “мобільних” українських студентів. Ситуація з міжнародною академічної мобільністю кадрів ще гірша.[3]

Запровадження мобільності в вищих навчальних закладах України на сьогоднішній день передбачає:

- заснування в організаційно-функціональній структурі ВНЗ міжнародного офісу та бюро для організації обміну студентами та викладачами;

- створення банку даних про світові, європейські та національні університети і їх навчальні матеріали;

- інтернаціоналізація та скоординованість навчальних планів;

- впровадження кредитно-модульної системи ECTS;

- розробка веб-сторінок, які б відображали процеси, що відбуваються у створених консорціумах;

- створення необхідної системи кураторства, яка допомогла б студентам та викладачам у практичній реалізації їхніх потреб щодо мобільності;

- організація студентських служб для адаптації студентів у новому середовищі;

- створення нової системи підвищення кваліфікації та перепідготовки для професорсько-викладацького складу, яка задовольняла б потреби ринкової економіки України для реалізації важливого загальноєвропейського принципу “освіта через усе життя”;

- упорядкування системи наукових ступенів в Україні, яка відповідала б міжнародним стандартам. Згідно з Берлінським комюніке 2003 року, нам було б вигідно до наявної системи “кандидата та доктора наук” додати науковий ступінь “доктора філософії”.

- В Україні мобільності заважають системні невідповідності, візовий режим, економічні характеристики нашої країни, зрештою, різниця між рівнем життя в Україні та країнах європейського союзу. Але, коли йдеться про інтернаціоналізацію освіти - зусилля держави мають бути ексклюзивними.

- Привабливість ВНЗ для студентів - це комплексна компонента, яка враховує перспективу для кар’єри, якість та вартість навчання і проживання, доступність побутових послуг, відповідність до європейських освітніх стандартів тощо.[1]

Відрядження студентів на навчання в інші країни - явище не нове. Більшість європейських країн багато років мають приплив студентів із своїх колишніх колоній. Значна частина молоді з країн Латинської Америки прагне здобути диплом в університетах США та Канади. У період холодної війни вищими навчальними закладами Радянського Союзу і Східної Європи цікавилися студенти держав зі схожою ідеологією. За останні 40 років кількість студентів, які перетинали кордон для здобуття вищої освіти, перевищила темпи поширення самої вищої освіти. За даними ЮНЕСКО, рівень міжнародної мобільності студентів збільшився за останні 25 років на 300%. На думку експертів, у 2010 році кількість студентів, які навчаються за кордоном, становитиме 2,8 млн., а до 2025 року - 4,9 млн.

Одним з об’єктивних обмежень інтеграції української системи вищої освіти у Європейський простір є невизначеність перспектив та принципів взаємовідносин України та європейського союзу. Незавершеність адаптації національного законодавства до стандартів європейського права, а також неготовність європейських країн та європейського союзу до ліквідації міграційних перешкод для громадян України суперечать принципу мобільності у Болонському процесі і не дозволяють повною мірою реалізувати його в Україні.

Сьогодні в країнах Європи частка робочих місць для фахівців з вищою освітою сягає 30-40%. За даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), вища освіта піднімає рівень доходів дипломованих фахівців не менш ніж у 1,5-2 рази.[2]

Отже,беззаперечним є той факт, що студентська академічна мобільність в Україні та за кордоном зараз проходить фазу активного розвитку. Про це свідчить і збільшення державної допомоги, зростання кількості студентів, що навчалися або планують навчатися за кордоном, загальна популяризація програм академічної мобільності. Але існує значний простір для вдосконалення, тому завжди потрібно намагатися його досягти.

Список використаної літератури:

1. Жижко Т. Академічна мобільність-об’єктивна умова розвитку університетської освіти // Матеріали VI щорічної міжнародної конференції — Дніпропетровськ, 2010 р.

2.Лисак О. Студентська академічна мобільність в Україні: сучасний етап розвитку та перспективи// Гуманітарний вісник №27,с.167-171

3.Корнієнко Н. В. Сучасні підходи до реалізації ідей мультикультуралізму в громадській освіті в США // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка №12 (199), 2010.-с.238-244.