Філологічні науки/1. Методика викладання мови і літератури

Матюха Г.В., Тимофіїва К.М.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

РОЗВИТОК ВМІНЬ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

Навчання діалогічної форми спілкування – надзвичайно складний процес. Це найбільш характерна форма прояву комунікативної функції мови, яка передбачає уміння вести бесіду, зав’язати розмову, щоб одержати потрібну інформацію та з’ясувати для себе ті чи інші питання.

Проведений теоретичний аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що питання навчання діалогічного мовлення є досить розробленим в методиці викладання іноземних мов. Його досліджували визначні науковці та методисти, серед яких можна виділити Є. В. Борзову, Р. Г. Борисову, В. Р. Кіріченко, В. Л. Скалкіна, Н. В. Хілько, О. П. Швець, N. Mercer та багатьох інших. Вченими доведено, що процес навчання діалогічного мовлення має свої особливості та нюанси, які необхідно враховувати в навчанні, щоб запобігти помилок, труднощів та тієї ситуації, коли діалог «завмирає». Тому, для систематизації роботи з формування й розвитку вмінь діалогічного мовлення необхідно методично правильно підібрати комплекс вправ, використовуючи та поєднуючи нетрадиційні та традиційні форми організації навчальної діяльності, а також безперервно та послідовно викладаючи навчальний матеріал.

Діалог – універсальний засіб взаємодії між людьми. Його роль особливо зростає під час демократизації суспільства. Наше майбутнє багато в чому залежить від уміння організовувати продуктивний діалог у різноманітних сферах діяльності, адже не існує альтернативи діалогу як виду взаємодії між людьми.

Учені-лінгвісти виділяють численні види і форми діалогу, серед яких можна назвати: сократичний, або дослідницький діалог, риторичний діалог, діатрибу, науковий діалог, письмовий та усний діалог, лекцію, опитування, бесіду або спір. Також існують такі форми впровадження діалогу, як безпосереднє спілкування людини з людиною, спілкування за допомогою засобів зв’язку (телефон, факс, комп’ютер тощо), або це може бути спілкування людини з комп’ютером безпосередньо (в цій формі ведення діалогу особливу увагу потрібно приділяти правильності формування запитів до комп’ютера або до глобальної мережі) [2, с. 179].

Діалогічне мовлення характеризується певними комунікативними психологічними й лінгвістичними особливостями. Всі вони є дуже важливими. Розглянемо деякі з них.

Стосовно психологічних особливостей Н. В. Хілько зазначає, що у ході діалогічного мовлення кожному з учасників контакту приходиться вирішувати цілий ряд задач психологічного характеру, а саме:

1) пам’ятати всі попередні бесіди з даним партнером, щоб максимально використовувати досвід спільного спілкування, не повторюватися;

2) пам’ятати усе, що сказав співрозмовник у ході даного контакту, і усе, що сказав сам;

3) миттєво оцінити всю суму зведень, отриманих до початку своєї мовної партії;

4) уміти вчасно вставити слово (не порушуючи при цьому прийнятих правил спілкування);

5) уміти слухати співрозмовника;

6) витримувати визначений емоційний тон;

7) стежити за правильністю язикової форми, у яку наділяються думки;

8) слухати своє мовлення, щоб контролювати його нормативність, якщо потрібно, внести у вже сказану частину фрази відповідні зміни, виправлення [4, с. 7].

Є. В. Борзова зазначає, що діалогічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

1. Запит інформації – повідомлення інформації.

2. Пропозиція (у формі прохання, наказу, поради) – прийняття, неприйняття запропонованого.

3. Обмін судженнями, думками, враженнями.

4. Взаємопереконання, обгрунтування власної точки зору [1, с. 36].

Не менш важливою, третьою особливістю навчання діалогічного мовлення є лінгвістична. N. Mercer визначає діалогічне мовлення як еліптичне, яке характеризується наявністю «готових мовленнєвих одиниць», слів-заповнювачів, пауз, а також так званих «стягнених форм» [5, с. 174].

В методиці викладання англійської мови існують різні шляхи до навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основних.

Перший шлях – «згори вниз» – навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу зразка з його подальшим варіюванням, а згодом і створювання власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий – «знизу вгору» – передбачає надання елементів для самостійної побудови учнями діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не включає прослуховування діалогів – зразків. Відомо, що діалогічна єдність складається з реплік – ініціативних та репродуктивних. Як зазначає В.Л. Скалкін, в навчанні діалогічного мовлення учнів необхідно спочатку навчити «реплікування». Під «реплікуванням» розуміють уміння учнів швидко й адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя. Важливим також під час використання зазначеного підходу є навчання продукувати ініціативні репліки за зразком вчителя [3, с.133].

Отже, навчанню власне діалогу передує велика робота зі словами, граматичними структурами, тренувальні вправи, заучування готових мовних структур, мовних штампів, фрагментів і цілих діалогів. Ця робота має підпорядковуватися таким принципам навчання, як комунікативності й ситуативності, поетапності навчання та послідовності ускладнення навчального матеріалу, усвідомленого навчання та використання опор (наочності).

ЛІТЕРАТУРА:

1. Борзова Е.В. Диалогическая речь как цель и средство обучения английскому языку в V-VI классах / Е.В. Борзова // иностранные языки в школе – 1985. – № 2. – С. 34-39.

2. Курбатова Ю.В. Розвиток навичок та умінь діалогічного спілкування в поза аудиторній роботі з англійської мови / Ю.В. Курбатова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб.наук праць. – Запоріжжя , 2007. – Вип. № 43. – С. 178-181.

3. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи (на материале английского языка): Пособие для учителей / В.Л.Скалкин. – К.: Рад. шк., 1989. – 158 с.

4. Хілько Н.В. Навчання діалогічного мовлення як засіб розвитку креативного мислення учнів / Н.В. Хілько // Англійська мова та література. – 2012 – №13. – С. 2 -11.

5. Mercer N. Dialogue: the role of language in the classroom for developing the global learner and the global teacher / N. Mercer // Вопросы филологии. – 2011. – № 2. – С. 174-178.